Постанова

від 26.01.2015 по справі 813/8470/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року № 813/8470/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представників позивача Булгакової М.Г., Чопика Д.І.,

представника відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Газ ДІМ" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

приватне підприємство "Газ ДІМ" (далі - позивач, ПП "Газ ДІМ") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2014 року № 0003492204, № 0003512204 та № 0003502204.

В обґрунтування позовних вимог ПП "Газ ДІМ" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.10.2014 № 3063/13-03-22-04/35327608 про нереальність господарських операцій із ТОВ "Санспецбудтехніка" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні. Зазначила, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Санспецбудтехніка", а отже безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 88931,00 грн, безпідставно сформовано податковий кредит у період листопад, грудень 2011 року, безпідставно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 декларації) в Декларації з ПДВ за березень 2012 року, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ПП "Газ ДІМ" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова у період з 23.10.2014 по 29.10.2014 проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Газ ДІМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Санспецбудтехніка" ( код ЄДРПОУ 32182458) за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, про що 30.10.2014 складено акт № 3063/13-03-22-04/35327608.

Згідно акта перевірки № 3063/13-03-22-04/35327608, відповідачем встановлено:

- завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 88931 грн, зокрема за 2-4 квартал 2011 року на суму 88656 грн за І квартал 2012 року на суму 275 грн, що призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податковою періоду (р. 16) на суму 20448,63 грн, зокрема за 2-4 квартал 2011 року на суму 20391 грн, за 1 квартал 2012 року на суму 58 грн, порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями);

- завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за період листопад, грудень 2011 року в сумі 17786,0 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р.25) на загальну суму 17731 грн, зокрема за листопад 2011 року на суму 3161 грн, за грудень 2011 року на суму 14570 грн в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями);

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) в Декларації з ПДВ березень 2012 року на суму 55 грн в порушення вимог п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 25.11.2014 виставлено податкові повідомлення-рішення № 0003492204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 55 грн, № 0003512204 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 25561,25 грн, у тому числі за основним платежем - 20449,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5112,25 грн та № 0003502204 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 26596,50 грн, у тому числі за основним платежем - 17731,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8865,50 грн.

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Санспецбудтехніка" у період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Податковий кодекс України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

- будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

- будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника. Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП "Газ ДІМ" та ТОВ "Санспецбудтехніка", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Санспецбудтехніка" позивачем надано договір поставки № 47 від 24.02.2012 та договір поставки № 108 від 29.08.2011.

Згідно з умовами вказаних договорів позивачем отримано відповідно до видаткових накладних (№ 121 від 24.02.2012, № 833 від 29.11.2011, № 834 від 29.11.2011, № 875 від 12.12.2011, № 909 від 20.12.2011, № 939 від 28.12.2011, № 909 від 20.12.2011) регулятор тиску газу РДГС-10, клапан електром ЕVRMNA Ду 32, різьбу ду 32 коротку, кран кул Ду 25 газ, трубу ст. Ду 25, трубу ст. Ду 32, відвід ст Ду 32, кран кул Ду 32 газ, табло звукової та світової сигналізації, сигналізатор газу СГБ 1-2Б, хомут, круг обрізаний 230 мм, дріт зварн. 3 мм, фарбу жовту, мановакуметр двухтрубний 50000, кран кул Ду 50 газ, кран кул Ду 25 газ, кран кул Ду 20 газ, відвід ст Ду 57, відвід ст Ду 20, відвід ст Ду 25, перхід 108х89, заглушку ст. Ду 108, американку лат Ду-20, американку лат Ду 50вз, блок керування "Ватра 1-03", датчик СО, датчик СН, хомут мет з дюбелем Ду 20, паста Уніпак 250 г, контрольну трубу ДУ-25, круг обрізаний 230 мм, фарбу жовту, ґрунтовку, кутник 40х40, різьбу Ду 50 коротку, різьбу Ду 20 коротку, різьбу Ду 25 коротку, карбіт 25, засувку ст Ду 50, електроди АНО 21 3 мм П, фланець ст Ду 50, кришку колод., кран 11с42п Ду 100, фільтр газу ФГ-100-0,63, УШГ 40/80 Duval - 100 Темп G65/80, клапан ел.магн М16/RMC NC DN100 500mbar ()8481409000), відвід ст Ду 108, хомут Ду110, кран 11с42п Ду 50, фланець ст Ду 100, фланець ст Ду 50, болт М16х70, гайку М16, прокл. ущільнюючу Ду 100, прокл. ущільнюючу Ду 50, газосигналізатор побутовий СГБ - 1-5Б, сигнал ЗМ - 1, оповіщувач звуковий С-01, кабель 4х0,75 КМВВЕ, провід ППВ 2х1,0, провід ППВ 3х1,0, металопродукцію, трубу ПЕ 20, відвід ст Ду 76, перехід 108х76, відвід ст Ду 108, болт М16х70, американка лат Ду 25, кран кул Ду 25 газ.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 101 від 12.12.2011, № 102 від 21.12.2011, № 108 від 27.12.2011, № 109 від 06.01.2012, № 124 від 23.02.2012, № 134 від 29.03.2012, та отримав податкові накладні № 29 від 12.12.2011; № 63 від 20.12.2011; № 93 від 28.12.2011; № 98 від 29.12.2011; № 99 від 29.11.2011; № 24 від 24.02.2012.

Також судом встановлено, що на момент складання податкових накладних ТОВ "Санспецбудтехніка" було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Позивачем на підтвердження факту використання придбаних товарів у ТОВ "Санспецбудтехніка" надано договори укладені ПП "Газ ДІМ", в межах виконання яких використовувалися придбані у контрагента матеріали, а саме

- договір на виконання газомонтажних робіт № 04-02-2012 від 16.02.2012, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року та підсумкову відомість ресурсів (звітний період (лютий 2012 року);

- договір підряду № 12-1/2011 від 20.12.2011, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та підсумкову відомість ресурсів (звітний період (грудень 2011 року);

- договір субпідряду № 30-11-2011 від 28.11.2011, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, підсумкові відомості ресурсів (звітний період (грудень 2011);

- договір підряду № 25-08-2011 від 12.08.2011, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року та підсумкову відомість ресурсів (звітний період лютий 2012);

- договір субпідряду № 20-07-2011 від 04.07.2011, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011, акт приймання виконання будівельних робіт за листопад 2011 року та підсумкову відомість ресурсів (звітний період листопад 2011).

Оскільки господарські операції із ТОВ "Санспецбудтехніка" підтверджуються необхідними документами, усі придбані матеріали позивач відповідно до умов вищевказаних договорів використав у своїй господарській діяльності, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Санспецбудтехніка" є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Дослідивши акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.10.2013 № 376/22-10/32182458 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Санспецбудтехніка", код ЄДРПОУ 32182458, з питань дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з наступними контрагентами ТОВ "Компанія "Аджанта-Україна" (ЄДРПОУ 32667423), ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" (ЄДРПОУ 36757122), ТОВ "БТК "Євробуд" (ЄДРПОУ 33499358), ТОВ "Гарант-Буд-Сервіс" (ЄДРПОУ 37635291), ТОВ "Будівельна компанія ATP Груп" (ЄДРПОУ - 37241554), TOB "Інтеграл Ай Ті" (ЄДРПОУ 37403708) за весь період здійснення взаєморозрахунків".

При цьому, суд звертає увагу, що вказаним актом не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Санспецбудтехніка". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ПП "Газ ДІМ" та ТОВ "Санспецбудтехніка" надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій.

Стосовно посилання відповідача на відсутність довіреностей на отримання матеріальних цінностей, то суд зазначає, що такі довіреності підлягають оформленню та наданню постачальнику з метою отримання матеріальних цінностей особою, яка не має права представляти юридичну особу без доручення. В даному випадку були наявні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2008 рік, однак суд із пояснень позивача дослідив, що більшість товарно-матеріальних цінностей отримував керівник, який має право представляти товариство без довіреності.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає таке.

ВАС України у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, непередбачено обов'язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчує факт постачання ТМЦ, також належно оформлена. Отже, реальність господарської операції ПП "Газ ДІМ" по придбанню ТМЦ та отриманню послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликають сумніву.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення- рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.11.2014 № 0003492204, № 0003512204, № 0003502204 є протиправними і підлягають скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 182,70 грн, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.11.2014 № 0003492204.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.11.2014 № 0003512204.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.11.2014 № 0003502204.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Газ ДІМ" (м. Львів, вул. Городоцька, буд. 297, кв. 4, ЄДРПОУ 35327608) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок судового збору .

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Постанова у повному обсязі складена 02.02.2015 року.