Ухвала

від 05.02.2015 по справі п/811/1595/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 рокусправа № П/811/1595/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року по справі № П/811/1595/14 за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агропроменерго» до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агропроменерго» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 28.01.2014 року №0000152200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72833.00 грн. і 36417.00 грн. штрафної санкції;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Відповідача не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення рішення, прийнятого за результатами перевірки взаємовідносин Позивача з ФГ «Оксана», оскільки господарські операції були спрямовані на настання реальних правових наслідків обумовлених ними та підтверджуються належним чином сформованими первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 28.01.2014 року №0000152200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72833.00 грн. та 36417.00 грн. штрафної санкції.

Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Знам'янської ОДПІ було проведено позапланову перевірку приватного сільськогосподарського підприємства «Агропроменерго» (код за ЄДРПОУ 05526574) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року щодо взаємовідносин з фермерським господарством «Оксана» (код за ЄДРПОУ 21288502).

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 72833.33 грн., у тому числі за серпень 2013 року в сумі 72833.33 грн.

На підставі зазначеного Акту Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000152200 від 28.01.2014 року , яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 109250.00 грн., в тому числі за основним платежем - 72833.00 грн., штрафними санкціями у розмірі - 36417.00 грн.

Не погодившись з законністю винесення зазначеного податкового повідомлення рішення, Позивач оскаржив його в судовому порядку.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішення №0000152200 від 28.01.2014 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що реальність правових наслідків та господарської мети по правочинам підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які фактично підтверджують реальність здійснення господарської операції, а тому винесення податкового-повідомлення рішення №0000152200 від 28.01.2014 року є необґрунтованим та незаконним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення Позивачу грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість, стали висновки акту №181/220/21288502 від 05.12.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки фермерського господарства «Оксана» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року», яким було встановлено відсутність об'єкту оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ФГ «Оксана» за період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року - по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Агропроменерго» є вигодонабувачем, тобто здійснював облік операцій з метою податкового обліку операцій, які не носять реального характеру.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених матеріально-правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що правовідносини між ТОВ Приватним сільськогосподарським підприємством «Агропроменерго» та фермерським господарством «Оксана» здійснювались на підставі договору поставки №29/08 від 29.08.2013 року.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ФГ «Оксана».

Пунктом 1 договору поставки №29/08 від 29.08.2013 року встановлено, що за цим договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар (соняшник), а Покупець прийняти та оплатити його, у кількості та на умовах, обумовлених договором.

Факт виконання умов договору поставки №29/08 від 29.08.2013 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують видаткова накладна №РН-0000193 від 31.08.2013 року та податкова накладна №193 від 31.08.2013 року.

Здійснення розрахунку за отриманий товар та виконання умов договору поставки №29/08 від 29.08.2013 року підтверджується рахунком фактурою №СФ-0000051 від 31.08.2013 року, платіжними дорученнями №339 від 24.09.2013 року, №379 від 16.10.2013 року та квитанціями до прибуткового касового ордеру №16 від 07.03.2014 року, №12 від 07.03.2014 року, №11 від 06.03.2014 року, №22 від 14.03.2014 року, №20 від 13.03.2014 року, №17 від 12.03.2014 року, №33 від 17.03.2014 року, №29 від 18.03.2014 року, № 28 від 17.03.2014 року, №42 від 24.03.2014 року, №41від 21.03.2014 року, №34 від 20.03.2014 року, №52 від 27.03.2014 року, №47 від 26.03.2014 року, №45 від 25.03.2014 року, №57 від 31.03.2014 року, №53 від 28.03.2014 року.

Факт транспортування товару та виконання умов договору поставки №29/08 від 29.08.2013 року підтверджується товарно-транспортними накладними №164 від 31.08.2013 року, №165 від 31.08.2013 року та №16 від 31.08.2013 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Тобто, зазначеними вище документами підтверджується факт реального здійснення господарської операції між Позивачем та ФГ «Оксана», та відповідно правомірність віднесення коштів до податкового кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ФГ «Оксана», а тому податкове повідомлення рішення від 28.01.2014 року №0000152200 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків Відповідача про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року по справі № П/811/1595/14- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко