Рішення

від 11.02.2015 по справі 910/28228/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/28228/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88», м.Харків, ЄДРПОУ 38157186

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд», м.Київ, ЄДРПОУ 38473910

про стягнення 287 237,03 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Нікіша Д.С. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп-88», м.Харків звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 217 150 грн., пені в розмірі 21 390,07 грн., 3% річних в сумі 6464,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 42 232,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» умов договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. поставки в частині здійснення оплати поставленого товару в повному обсязі та у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач, у судове засідання 11.02.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду спору з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Бориспільська, буд.7, офіс 314.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 14.01.2015р. з метою повідомлення вказаного учасника судового спору про дату та час розгляду спору.

Наразі, конверт з судовою кореспонденцію було повернуто на адресу господарського суду м.Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Одночасно, господарський суд вказує, що попередні конверти з ухвалами суду також було повернуто до суду.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До того ж, господарський суд зазначає, що інформація стосовно розгляду господарським судом м.Києва справ є публічною та розміщується на офіційному сайті суду у мережі Інтернет, а отже відповідач мав право та дійсну можливість дізнатись про дату, час та місце вирішення спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

З приводу неявки відповідача у судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Однак, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, суд наголошує, що двомісячний строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Судом також прийнято до уваги, що ухвалою від 14.01.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач участі в процесі розгляду спору не приймав, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп-88» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» (покупець) було укладено договір №ДГ-0000041 поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити.

У п.2.1 контрагенти погодили, що на підставі договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. поставляється продукція птахівництва: тушка куряча патрана заморожена, голови, лапи курячі, субпродукти заморожені.

Ціни на товар та його загальна вартість визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними (п.3.1 договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р.).

За умовами п.9.5 укладеного між сторонами правочину договір набирає чинності від дати його підписання та діє до 30.10.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вказувалось вище, предметом поставки за договором №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. є продукція птахівництва: тушка куряча патрана заморожена, голови, лапи курячі, субпродукти заморожені.

У п.4.1 договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. зазначено, що поставка товару здійснюється протягом строку дії правочину.

Відпуск товару здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою поставки та прийняття товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товарів покупцю. Поставка здійснюється на умовах СТР (склад покупця, м.Київ, Україна) відповідно до вимог ІНКОТЕРМС 2000 (п.п.4.5, 4.6 договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р.).

За умовами п.4.10 спірного правочину право власності на продукцію переходить від продавця до покупця в момент передачі товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 337 050 грн., а саме за видатковою накладною №РН-0000271 від 14.11.2013р. на суму 165 000 грн. та №РН-0000284 від 05.12.2013р. на суму 172 050 грн.

У судовому засіданні 11.02.2015р. судом було огляну оригінали представлених заявником видаткових накладних та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Ухвалами від 18.12.2014р. та від 14.01.2015р. судом було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача товару за договором №ДГ-0000041 від 14.11.2013р.

Проте, жодних заперечень з приводу отримання продукції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88» Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» не представило.

Отже, господарський суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

Крім того, господарським судом прийнято до уваги наявні в матеріалах справи докази внесення часткової оплати за товар з посиланням у призначенні платежу саме на вказані вище видаткові документи, що також додатково засвідчує факт отримання відповідачем товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 337 050 грн. в межах договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, п.3.1 договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. визначено, що ціни на товар та його загальна вартість визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними.

Розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов договору, здійснюються шляхом оплати на банківський рахунок постачальника, але в будь-якому разі не пізніше 7 днів з дати фактичного відвантаження товару.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено за видатковими накладними №РН-0000271 від 14.11.2013р. та №РН-0000284 від 05.12.2013р. на підставі договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. настав.

До того ж, господарським судом враховано, що строк дії договору закінчився 30.10.2014р., а обов'язки обох сторін повинні були бути виконаними саме у період дії спірного правочину.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» було лише частково оплачено поставлений товар, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 217 150 грн.

Наведені твердження заявника в повному обсязі підтверджуються представленими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88».

Ухвалами від 18.12.2014р. та від 14.01.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання зобов'язань з оплати товару за договором №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. поставки товару.

Проте, відповідачем вимоги суду виконано не було, факт наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп-88» в розмірі 217 150 грн. не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 21 390,07 грн., 3% річних в сумі 6464,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 42 232,05 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.3 договору №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. передбачено, що у випадку прострочення здійснення оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем строків внесення плати за кожною з представлених до матеріалів справи видатковою накладною, позивачем було нараховано пеню на загальну суму 21 390,07 грн.

Проте, за висновками суду, наведений заявником розрахунок є невірним з огляду на наступне.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як встановлено судом, заявником було невірно визначено початок періоду нарахування неустойки. Наприклад, при нарахуванні пені за порушення строків оплати товару за накладною №РН-0000284 від 05.12.2013р. заявником здійснено нарахування за період з 12.12.2013р. по 12.06.2014р., тоді як, враховуючи визначений спірним правочином 7-денний термін внесення плати за товар, останнім днем оплати було 12.12.2013р., а отже право на нарахування штрафних санкцій виникло 13.12.2013р. До того ж, господарський суд вказує, що наведений заявником розрахунок не позбавлений низки арифметичних помилок.

Враховуючи наведені вище помилки Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88», після проведення власного розрахунку, господарський суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» обґрунтованим є стягнення пені за порушення строків оплати товару за договором №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. в сумі 17 945,84 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №ДГ-0000041 від 14.11.2013р. в частині внесення плати за спірними видатковими накладними позивачем було нараховано 3% річних на суму 6464,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 42 232,05 грн.

Після здійснення перевірки представленого заявником розрахунку, господарським судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних заявником було припущено ті ж самі помилки у визначенні початкової дати нарахування, що і під час нарахування пені та встановлено, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних на суму 4447,05 грн.

Одночасно, господарським судом також встановлено обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88» про стягнення інфляційних витрат в сумі 42 232,05 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» про стягнення основного боргу в сумі 217 150 грн., пені в розмірі 21 390,07 грн., 3% річних в сумі 6464,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 42 232,05 грн. підлягають задоволенню частково у визначених вище сумах.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 217 150 грн., пені в розмірі 21 390,07 грн., 3% річних в сумі 6464,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 42 232,05 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс-Фуд» (02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Бориспільська, буд.7, офіс 314, ЄДРПОУ 38473910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-88» (61145, Харківська область, м.Харків, Дзержинський район, вул.Космічна, буд.21, офіс 802, ЄДРПОУ 38157186) основний борг в сумі 217 150 грн., пеню в розмірі 17 945,84 грн., 3% річних в сумі 4447,05 грн., інфляційні втрати в розмірі 42 232,05 грн. та судовий збір в сумі 5635,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.02.2015р.

Суддя М.О. Любченко