Рішення

від 13.02.2015 по справі 910/24100/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2015Справа №910/24100/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», м.Ірпінь, ЄДРПОУ 00292729

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінхет», м.Київ, ЄДРПОУ 31510243

про стягнення 41 816,80 грн.

головуючий суддя Любченко М.О.

суддя Босий В.П.

суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Косянчук В.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від голови комітету кредиторів Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» Медвєдєва Т.О.: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», м.Ірпінь звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінхет», м.Київ про стягнення 31 816,80 грн.

13.01.2015р. до господарського суду м.Київ надійшла заява №1 від 05.01.2015р. Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінхет» заборгованість в сумі 41 816,80 грн.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява №1 від 05.01.2015р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінхет» умов договору №14/07-03 від 01.07.2014р. оренди нежитлових приміщень в частині своєчасної сплати орендних платежів у строки та порядку, які передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 13.02.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив. Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тінхет» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, з огляду на таке.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03148, м.Київ, Святошинський район, просп.Леся Курбаса, буд.1-А, кв.70. Одночасно, в матеріалах справи наявна ще одна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінхет», а саме: 03162, м.Київ, вул.Ромена Ролана, 4, кв.2.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 22.01.2015р.. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з судовою кореспонденцію, направленою на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінхет», було повернуто на адресу господарського суду м.Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Одночасно, ухвала суду, що була направлена на іншу адресу відповідача, була вручена вказаному учаснику судового процесу, що підтверджується поштовим повідомленням №0103032995768.

До того ж суд зауважує, що інформація стосовно слухання господарським судом справ м.Києва розміщується на офіційному сайті суду у мережі Інтернет, що також вказує на можливість відповідача дізнатись про час та місце розгляду спору.

Отже, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінхет», які містяться в матеріалах справи та зокрема, на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником ухвали від 22.01.2015р. з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

З приводу неявки відповідача у судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що ухвалою від 22.01.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач участі в процесі розгляду спору не приймав та не скористався правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України , а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінхет» (орендар) було укладено договір №14/07-03 оренди нежитлових приміщень, відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування об'єкт оренди та своєчасно сплачувати орендодавцю встановлену договором орендну плату і інші платежі.

У п.1.2 договору №14/07-03 від 01.07.2014р. контрагенти погодили, що об'єктом оренди є виробничий цех площею 800 м 2 , що знаходиться за адресою: Київська область, смт.Коцюбинське, вул.Бакала, буд.54.

За користування об'єктом оренди орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в розмірі 15 908,40 грн., в тому числі, податок на додану вартість (п.4.2 договору №14/07-03 від 01.07.2014р.).

У п.6.1 укладеного між сторонами правочину зазначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2014р.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази визнання наведеного вище правочину в установленому законом порядку недійсним, внаслідок чого суд приймає до уваги договір №14/07-03 від 01.07.2014р. як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди нерухомого майна.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором найму, який підпадає під правове регулювання норм статей 759 - 786 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як вже зазначалось, п.1.2 договору №14/07-03 від 01.07.2014р. передбачено, що об'єктом оренди є виробничий цех площею 800 м 2 , що знаходиться за адресою: Київська область, смт.Коцюбинське, вул.Бакала, буд.54.

За умовами п.2.1 договору орендодавець протягом 5 днів з дня підписання договору, але не раніше здійснення орендарем плати, передає об'єкт оренди орендарю.

З моменту підписання акту приймання-передачі об'єкт оренди вважається переданим в орендне користування. В акті зазначається стан об'єкту на день передачі та перелік майна, що передається орендарю (п.п.2.2, 2.3 договору №14/07-03 від 01.07.2014р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014р. сторонами було складено та підписано акт приймання передачі орендованого майна відповідно до договору №14/07-03 від 01.07.2014р., згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Тінхет» прийняло від Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» виробничий цех площею 800 м 2 , що знаходиться за адресою: Київська область, смт.Коцюбинське, вул.Бакала, буд.54, у користування.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи документи, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» було виконано свій обов'язок за договором №14/07-03 від 01.07.2014р. в частині передачі об'єкта оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Тінхет».

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.762 вказаного нормативно-правового акту за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами п.4.1 договору №14/07-03 від 01.07.2014р. орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Як вказувалось вище, за користування об'єктом оренди орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в розмірі 15 908,40 грн., в тому числі, податок на додану вартість (п.4.2 договору №14/07-03 від 01.07.2014р.).

Пунктом 4.5 укладеного між сторонами правочину передбачено, що орендна плата за користування об'єктом оренди перераховується орендарем на рахунок орендодавця щомісячно до двадцять п'ятого числа поточного місяця на підставі рахунків.

Отже, враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк внесення орендних платежів за період з липня по грудень 2014р. (включно) за користування об'єктом оренди на підставі договору №14/07-03 від 01.07.2014р. настав.

До того ж, господарським судом враховано, що строк дії договору закінчився 31.12.2014р., а обов'язки обох сторін повинні були бути виконаними саме у період дії спірного правочину (ст.631 Цивільного кодексу України).

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тінхет» належним чином свої грошові зобов'язання за договором №14/07-03 від 01.07.2014р. не виконало, в результаті чого у орендаря утворилась заборгованість з внесення орендних платежів на суму 41 816,80 грн.

Наразі, заборгованість відповідача за вказаним правочином підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, господарським судом ухвалами від 04.11.2014р., від 19.11.2014р., від 03.12.2014р., від 24.12.2014р., від 16.01.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №14/07-03 від 01.07.2014р.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінхет» витребуваних судом доказів надано не було, факт наявності заборгованості перед Приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» за договором №14/07-03 від 01.07.2014р. у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведені вище висновки стосовно відсутності в матеріалах справи доказів внесення відповідачем в повному обсязі плати за користування приміщеннями на підставі договору №14/07-03 від 01.07.2014р., суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» в повному обсязі.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», м.Ірпінь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінхет», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 41 816,80 грн.

Стягнути з до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінхет» (03148, м.Київ, Святошинський район, просп.Леся Курбаса, буд.1-А, кв.70, ЄДРПОУ 31510243) на користь Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» (08298, Київська область, м.Ірпінь, смт.Коцюбинське, вул.Пономарьова, буд.7, ЄДРПОУ 00292729) заборгованість в сумі 41 816,80 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.02.2015р.. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.02.2015р.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Босий В.П.

Суддя Спичак О.М.