Рішення

від 11.02.2015 по справі 910/27804/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/27804/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», м.Київ, ЄДРПОУ 26475516

до відповідача: Приватного підприємства «Укрбудхімресурс», м.Київ, ЄДРПОУ 31744297

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «ІСІДА-2007», м.Донецьк, ЄДРПОУ 35538173

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профиль», м.Донецьк, ЄДРПОУ 31297560

про стягнення 30 500 900 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Литвин О.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк «Даніель», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного підприємства «Укрбудхімресурс», м.Київ про стягнення 30 500 900 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на неналежне виконання Приватним підприємством «ІСІДА-2007» умов договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. купівлі-продажу цінних паперів 9 (з урахуванням договору б/н від 31.10.2013р.), борг за яким було переведено на Приватне підприємство «Укрбудхімресурс» на підставі договору б/н від 30.12.2013р.

Відповідач, у судове засідання 11.02.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правової позиції по суті спору не висловив.

При цьому, Приватне підприємство «Укрбудхімресурс» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду спору з огляду на наступне.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 03035, м.Київ, Солом'янський район, вул.Митрополіта Липківського, буд.16. Інших адрес Приватного підприємства «Укрбудхімресурс» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 14.01.2015р. з метою повідомлення вказаного учасника судового збору про дату та час розгляду спору.

Наразі, конверт з судовою кореспонденцію було повернуто на адресу господарського суду м.Києва з відміткою «не знаходиться».

Одночасно, господарський суд вказує, що попередні конверти з ухвалами суду також було повернуто до суду.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного підприємства «Укрбудхімресурс», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 12.12.2014р. господарського суду міста Києва до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватне підприємство «ІСІДА-2007».

Ухвалою від 17.12.2014р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Профиль».

Треті особи 1 та 2 у судове засідання 11.02.2015р., як і в попередні засідання суду, також не з'явились, представників не направили, пояснень по суті спору не надали.

Відповідно до п.6 Інформаційного листа №01-06/1290/14 від 12.09.2014р. Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважається належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, тасуд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

Наразі, місцезнаходженням третьої особи 1 є : 83037, Донецька область, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Газети Комсомолець Донбасу, буд.43А, а третьої особи 2: 83052, Донецька область, м.Донецьк, Калінінський район, вул.Цусимська, буд.52.

Неможливість надсилання судової кореспонденції на адресу вказаних учасників судового процесу підтверджується листом №50-06/1230 від 24.12.2014р. Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

З метою повідомлення Приватного підприємства «ІСІДА-2007» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Профиль» про розгляд спору судом складено телефонограми, які долучено до матеріалів справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у третіх осіб можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, ухвалами від 12.12.2014р. та від 17.12.2014р. позивача було зобов'язано передати копію позовної заяви та доданих до неї документів Приватному підприємству «ІСІДА-2007» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Профиль».

Отже, з наведеного вище вбачається, що судом було вчинено всі можливі дії з метою повідомлення третіх осіб про час та місце слухання справи.

При цьому, господарським судом враховано, що підставою для скасування рішення в апеляційному порядку відповідно до приписів ст.104 Господарського суду України є розгляд справи саме без участі сторін, не повідомлених про час та місце вирішення спору, проте не третіх осіб.

Наразі, з огляду на неявку відповідача третіх осіб в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що клопотання б/н від 14.01.2015р. Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про продовження строків розгляду справи суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Продовження передбачених ч.1 ст.69 вказаного нормативно-правового акту строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.3.8 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці.

Наразі, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору у судовому засіданні 11.02.2015р.

Крім того, суд ще раз наголошує, що норми міжнародного права, що є частиною національного законодавства України, та практика Європейського суду з прав людини передбачають, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

При цьому, жодних вагомих підстав для продовження розгляду справи у клопотанні Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» не наведено.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, а також приймаючи до уваги усі обставини розглядуваної справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про продовження строків розгляду спору.

Наразі, суд наголошує, що двомісячний строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Судом також враховано, що ухвалою від 14.01.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач та треті особи в процесі розгляду спору так і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіль» (комітент) було укладено договір №БК-300913/1 комісії, відповідно до п.1.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені за рахунок комітента здійснити купівлю іменних цінних паперів на біржовому та/або позабіржовому, організованому та/або неорганізованому ринку цінних паперів.

За умовами вказаного правочину заявник зобов'язався придбати цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Холдінг Груп» у кількості 3050 шт. загальною договірною вартістю 30 500 900 грн.

На виконання умов вказаного правочину 30.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (покупець) та Приватним підприємством «ІСІДА-2007» (продавець) було укладено договір №БВ-300913/2 купівлі-продажу цінних паперів, згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язався здійснити поставку цінних паперів на користь комітента, а покупець зобов'язався оплатити цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Холдінг Груп» у кількості 3050 шт.

Загальна ціна договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. становить 30 500 900 грн. (п.1.3 договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р.).

За умовами п.7.1 вказаного правочину договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та третьої особи 1 взаємних цивільних прав та обов'язків з купівлі-продажу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України».

Як вказувалось вище, ціна договору становить 30 500 900 грн. (п.1.2 договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р.)

За умовами п.2.1 укладеного між позивачем та третьою особою 1 правочину покупець зобов'язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну ціну договору в строк по 30.09.2013р. включно.

Як встановлено судом, на виконання укладеного між сторонами правочину позивачем було здійснено попередню оплату у строк, що визначений договором. Вказані обставини підтверджуються представленим до матеріалів справи позивачем платіжним дорученням №469858 від 30.09.2013р. з відміткою банку про проведення фінансової операції, а також банківською випискою з рахунку заявника.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства та умови укладеного між сторонами правочину, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив, що позивач свої зобов'язання з попередньої оплати товару за договором №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. виконав належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами п.п.3.1, 1.2 договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. продавець зобов'язався надати зберігачеві розпорядження на списання цінних паперів на користь комітента у строк по 31.10.2013р. включно. Право власності продавця на цінні папери підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах.

За твердженнями позивача, які з боку третьої особи 1 належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Приватним підприємством «ІСІДА-2007» свої обов'язки виконано не було, цінні папери у відповідності до умов договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. не передано.

Ухвалами від 12.12.2014р. та від 14.01.2015р. третю особу 1 було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх обов'язків за договором №БВ-300913/2 від 30.09.2013р.

Проте, як вказувалось вище, вказаним учасником судового процесу своєї правової позиції по суті спору висловлено не було.

За приписами ст.591 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У ст.604 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.9.1.1 договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. правочин може бути достроково розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором, про що сторони підписують договір про розірвання. При цьому, сторони повертають одна одній те, що було отримано ними за угодою, якщо про інше між ними не буде досягнуто домовленості. Правові наслідки дострокового розірвання правочину мають бути визначені в договорі про розірвання.

Як свідчать матеріали справи, 31.10.2013р. позивачем та третьою особою 1 було досягнуто згоди щодо розірвання договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. купівлі-продажу цінних паперів у формі, що визначена п.9.1.1 вказаного правочину.

У п.2 договору б/н від 31.10.2013р. про розірвання контрагенти погодили, що продавець протягом одного робочого дня повертає на рахунок покупця суму отриманої передплати.

Отже, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного підприємства «ІСІДА-2007» виник обов'язок повернути грошові кошти, отримані в якості попередньої оплати за договором №БВ-300913/2 від 30.09.2013р., строк виконання якого настав.

Наразі, суд зазначає, що умови угоди від 31.10.2013р. відповідають приписам ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони при розірванні договору можуть вирішити питання стосовно повернення виконаного за правочином.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачена можливість заміни боржника іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У ст.521 Цивільного кодексу України зазначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 Цивільного кодексу України).

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, 30.12.2013р. між Приватним підприємством «ІСІДА-2007» (первісний боржник) та Приватним підприємством «Укрбудхімресурс» було укладено договір про переведення боргу, відповідно до п.1 якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник приймає на себе зобов'язання по поверненню боргу первісного боржника згідно договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013р., укладеною між Приватним підприємством «ІСІДА-2007» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (кредитор), за яким первісний боржник зобов'язався повернути кредитору протягом 1 робочого дня, тобто до 01.11.2013р. суму отриманої попередньої оплати за цінні папери в розмірі 30 500 900 грн.

Представленими заявником доказами, а саме листом №1-08-4990 від 17.12.2013р. Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», підтверджується погодження кредитором заміни боржника у зобов'язанні.

За умовами договору від 30.12.2013р. про переведення боргу згідно наданої кредитором згоди новий боржник зобов'язаний виконати зобов'язання та перерахувати грошові кошти в повному обсязі у строк до 01.05.2014р.

Пунктом 6 вказаного правочину визначено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками господарських товариств.

За таких обставин, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір від 30.12.2013р. про переведення боргу як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у відповідача обов'язку перед позивачем з повернення грошових коштів.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, про що свідчить лист №1-08-2043 від 08.04.2014р.

Вказаний лист було отримано Приватним підприємством «Укрбудхімресурс» 11.04.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням №0101014712870.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами спростовано не було, відповідачем свій обов'язок з повернення грошових коштів в сумі 30 500 900 грн. виконано не було.

Ухвалами від 12.12.2014р. та від 14.01.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази виконання своїх грошових зобов'язань за договором №БВ-300913/2 від 30.09.2013р. та б/н від 30.12.2013р. про переведення боргу.

Проте, вказаним учасником судового процесу витребуваних господарським судом доказів надано не було, факт порушення своїх зобов'язань за вищенаведеними правочинами не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на встановлені вище обставини справи, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, господарський суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до Приватного підприємства «Укрбудхімресурс» про стягнення 30 500 900 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між тим, відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Рішенням №29 від 16.04.2014р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок ліквідації Публічного акціонерного товариств «Комерційний банк «Даніель» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» вирішено розпочати ліквідацію Публічного акціонерного товариств «Комерційний банк «Даніель» відповідно до плану врегулювання з 16.04.2014р. та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію вказаного банку.

Згідно з п.1 ч.3 ст.47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на дату звернення банку до суду) уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Пунктом 5 ч.6 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на дату звернення банку до суду) уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Оскільки, даний позов подавався від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та пов'язаний із ліквідацією Публічного акціонерного товариств «Комерційний банк «Даніель», позивачем при зверненні до суду судового збору сплачено не було.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариств «Комерційний банк «Даніель» в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», м.Київ до Приватного підприємства «Укрбудхімресурс», м.Київ про стягнення 30 500 900 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрбудхімресурс» (03035, м.Київ, Солом'янський район, вул.Митрополита Василя Липківскього, буд.16, ЄДРПОУ 31744297 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (01010, м.Київ, Печерський район, вул.Московська, буд.8, літ.Б, ЄДРПОУ 26475516) грошові кошти в сумі 30 500 900 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрбудхімресурс» (03035, м.Київ, Солом'янський район, вул.Митрополита Липківскього, буд.16, ЄДРПОУ 31744297 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 73 080 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.02.2015р.

Суддя М.О.Любченко