Постанова

від 17.02.2015 по справі 922/4286/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа № 922/4286/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Кухар В.І., суддя Плахов О.В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Круль С.О., за довіреністю №7 від 25.12.2014р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ІНОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЬДОРАДО" м. Харків, (вх№4610Х/2 від 23.12.2014р.) , на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/4286/14,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон", м. Дніпропетровськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ІНОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЬДОРАДО" м. Харків,

про стягнення 9072,00 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/4286/14 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ІНОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЬДОРАДО" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" 9072,00 грн. передоплати за непоставлений товар за договором поставки №П-011 від 11.10.2011р. та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/4286/14 та прийняти нове рішення, яким в позові Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ІНОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЬДОРАДО" відмовити.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що доводи суду першої інстанції про усні домовленості сторін від 07.08.2013р. не ґрунтуються на матеріалах справи і не підтверджуються документами які були додані до матеріалів справи. Апелянт вказує на те, що у відповідності до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі що й договір, що змінюється, таким чином, з огляду на те, що такі суттєві умови договору, як строк поставки товару та порядок сплати не були змінені в письмовому порядку, умови договору №П-011 від 11.10.2011р. не розповсюджуються на купівлю клапанів у кількості 42 шт.

Також, відповідач вказує на те, що апелянтом направлявся на адресу позивача рахунок №73 від 08.08.2013р., однак без посилання на договір №П-011 від 11.10.2011р. При цьому апелянт вказує, що будь-яких вимог про строки поставки та місце поставки на адресу відповідача не надходило. Апелянт вважає, що реалізація позивачем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що позивач відмовляється від прийняття виконання зобов'язання, про що відповідач повідомлений не був.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2014р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Юнікон", надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№181 від 09.01.2015р.), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вказує, що 08.08.2013р. відповідач виставив рахунок №73 на передоплату товару на загальну суму 9072грн. по договору №П-011 від 11.10.2011р., про що свідчить відповідне посилання яке міститься в рахунку; 12.08.2013р. даний рахунок був сплачений, але договорена в усному порядку поставка частини товару на суму 9072,00 грн. відповідачем здійснена не була, а отже рішення суду першої інстанції про задоволення позову прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи, а мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 09.02.2015р. представник апелянта не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 09.02.2015р. представник позивача просив рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2011р. між ПАТ "Юнікон" (позивач) та ТОВ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ІНОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЬДОРАДО" (відповідач) укладено договір поставки продукції №П-011.

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки №П-011 постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, кількість і ціна якого вказана у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання договору поставки від 11.10.2011р. постачальник повинен був поставити покупцеві товар відповідно до специфікації №3 від 06.12.2012р. на умовах FCA - м. Дніпропетровськ (склад перевізника) у відповідності з правилами Інкотермс 2010 року на загальну суму 84888,00 грн. Дата поставки 12.12.2012р.

Відповідно до пункту 3.3. договору поставки від 11.10.2011р. розрахунки за поставлений товар проводиться покупцем в п'ятиденний термін з дати поставки товару.

Згідно пункту 4.4. договору поставки №П-011 факт поставки товару постачальником підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, ТТН та отриманням документів, підтверджуючих якість товару у відповідності з пунктом 6.4.

Товар зазначений у специфікації №3 в обумовлений строк поставлений не був, чим Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ІНОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЬДОРАДО" порушило пункт 1.1. договору поставки №П-011.

Як вказує у позовній заяві позивач, 07.08.2013р. за усною домовленістю, в рамках вказаного договору, сторони погодили здійснення поставки клапанів спускних унітазу ЧУ 24.5.0018.00 (зазначених у специфікації № 3) у кількості 42 шт. на загальну суму 9072,00 грн. на умовах передоплати, у термін п'яти днів з моменту оплати.

Однак, як зазначає позивач, умови усної угоди, в рамках договору поставки №П-011 залишились не виконаними, відповідач поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення сплаченої предоплати за товар в розмірі 9072,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення про повне задоволення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що договорена в усному порядку поставка товару на суму 9072,00 грн. відповідачем здійснена не була, сплачена позивачем сума не повернута.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання усних домовленостей, 08.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ІНОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЬДОРАДО" виставило позивачу рахунок на передоплату товару (клапан спускний унітазу ЧУ 24.5.0018.00) на загальну суму 9072,00 грн. із визначенням в графі договір: №П-011 від 11.10.2011р.

В свою чергу, на виконання домовленостей в рамках договору №П-011 від 11.10.2011р., за рахунком №73 від 08.08.2013р., позивач сплатив предоплату 9072,00 грн. згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №3343 від 12.08.2013р.

Однак, докази того, що відповідач здійснив поставку сплаченого товару в матеріалах справи відсутні.

З метою досудового врегулювання спору, 19.08.2013р. позивач направив на адресу відповідача вимогу з вимогою погашення боргу.

09.10.2013р. відповідач надав у відповідь гарантійний лист в якому зазначив, що обговореної кількості товару на складі не має, у зв'язку з чим зобов'язується повернути передоплату здійснену покупцем на його розрахунковий рахунок у 14-денний термін.

Правова природа договору поставки визначена частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно пункту 7.5.1. договору поставки №П-011 в разі якщо постачальник прострочив поставку товару більше ніж на 30 календарних днів покупець має право відмовитися від прийняття товару або відмовитись від договору в односторонньому порядку.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначено вище, позивач здійснив предоплату за товар. Колегія суддів, дослідивши надану позивачем копію платіжного доручення, вважає, що воно повністю відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містить обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказане платіжне доручення також містить посилання на договір поставки продукції №П-011 від 11.10.2011р., у зв'язку з чим посилання апелянта на відсутність вказівки на договір є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач гроші отримав, однак поставку товару у відповідності з умовами договору не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 9072,00 грн. Докази того, що відповідач здійснив повернення сплаченої позивачем предоплати на виконання рахунку №73 від 08.08.2013р. в матеріалах справи відсутні.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9072,00 грн. предоплати за товар підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо їх задоволення.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем до апеляційної скарги були надані клопотання про витребування оригіналу гарантійного листа ТОВ "НДПІ "ЕЛЬДОРАДО" №90 від 09.10.2013р. та призначення судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити експертам Харківського науково дослідницького інституту судових експертиз, та на їх вирішення поставити наступні питання:

- чи виконаний підпис на гарантійному листі за вих. № 90 від 09.10.2013р. в нижній його часті на проти надписи "П.Б. Самбур" Самбуром Павло Борисовичем?;

- яким засобом виконана підпис на гарантійному листі за вих. № 90 від 09.10.2013р. в нижній його часті на проти надписи "П.Б. Самбур" Самбуром Павло Борисовичем?;

- яким засобом виконаний відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький інноваційне підприємство "Ельдорадо" на гарантійному листі за вих. № 90 від 09.10.2013р. в нижній його часті на проти надписи "П.Б. Самбур"?.

Відповідно до статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що в матеріалах справи є належним чином засвідчена копія гарантійного листа № 90 від 09.10.2013р., складена та підписана відповідачем, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів.

Щодо клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи на предмет перевірки підпису, виконаного на гарантійному листі №90 від 09.10.2013р., колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки вказаний документ (гарантійний лист) є одним із документів, який може підтверджувати здійснену позивачем предоплату за товар та не поставку сплаченого товару відповідачем. Однак, суди оцінюють докази у їх сукупності, а отже прийняте судом першої інстанції рішення ґрунтується, зокрема, на наявних в матеріалах справи рахунку №73 від 08.08.2013р., платіжному дорученні №3343 від 12.08.2013р., та відсутності в матеріалах справи та не наданих відповідачем, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, інших доказів, які б могли підтвердити або поставку відповідачем в обумовленому порядку й строку товару, або повернення сплачених позивачем коштів.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/4286/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ІНОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЬДОРАДО" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/4286/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.І. Кухар

Суддя О.В. Плахов