Ухвала

від 09.02.2015 по справі 354/608/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 354/608/14-ц

Провадження № 22-ц/779/411/2015

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Гребик Л. В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «Банк Національний кредит» про зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області звільнити майно з-під арешту, з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яремчанського міського суду від 25 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року позивач звернувся з даним позовом та просив ухвалити рішення, яким зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області звільнити з-під арешту належні йому на праві власності земельні ділянки площею по 0,0349 га кожна , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровими номерами 2611000000:04:006:0039 та 2611000000:04:006:0044.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 30 серпня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області купив обидві вищезазначені ділянки площею по 0,0349 га кожна. Будучи належним власником цих ділянок, не може їх відчужити у зв'язку з накладенням арешту та заборони на їх відчуження постановою державного виконавця управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 11 липня 2012 року. Даною постановою накладено арешт на обидві земельні ділянки площею по 0,0349 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровими номерами 2611000000:04:006:0039 та 2611000000:04:006:0044, які належали колишньому власнику ОСОБА_4 Позивач вважає, що не є відповідальним за зобов'язаннями боржника ОСОБА_4, ділянки належать йому на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу, а тому позбавлення його майна в рахунок погашення грошових зобов'язань третіх осіб без будь-яких правових підстав є протиправним позбавленням права власності. Продавцем земельних ділянок був ОСОБА_6, який придбав вказані земельні ділянки у ОСОБА_4, тобто арешт накладений на майно ОСОБА_4 після того як він продав ці земельні ділянки ОСОБА_6, а державний виконавець наклав арешт не на майно боржника ОСОБА_4, а на майно третьої особи.

Рішенням Яремчанського міського суду від 25 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, зобов'язати управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області звільнити з - під арешту обидві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровими номерами 2611000000:04:006:0039 та 2611000000:04:006:0044.

Апелянт у скарзі зазначає, що сторони по справі не заперечують того факту, що на момент ухвалення постанови державного виконавця про накладення арешту від 11 липня 2012 року обидві земельні ділянки належали не ОСОБА_4, а іншій особі ОСОБА_6 і що на даний час вони перебувають у його власності, а тому спір про визнання права власності відсутній.

З метою можливості реалізації майна ОСОБА_4 в процедурі банкрутства відповідно до ухвали господарського суду Волинської області від 06 березня 2012 року знято заборони на земельні ділянки, що належать ОСОБА_4 У подальшому ці земельні ділянки 02 квітня 2012 року було продано за результатами аукціону ОСОБА_6, а кошти від їх реалізації направлено кредитору - ПАТ «Банк «Національний кредит». Законодавство, яке діяло на той час, не передбачало в процедурах банкрутства обов'язку ліквідатора на отримання згоди від іпотекодержателя на продаж майна іпотекодавця-банкрута, тому такий висновок суду є помилковим.

На момент накладення арешту на земельні ділянки ОСОБА_4 вони йому не належали, а були у власності ОСОБА_6, а 30 серпня 2012 року у ОСОБА_3

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки арешт на спірне майно як на предмет іпотеки державним виконавцем накладено на виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно вимог ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження», стягувач - ПАТ «Банк національний кредит» як іпотекодежатель не звертався до головного управління юстиції в Івано-Франківській області про зняття накладеного арешту, накладений арешт не підлягав зняттю, правові підстави для зобов'язання управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області звільнити з -під арешту спірні земельні ділянки, які перебувають в іпотеці відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 11 липня 2012 року відкрито виконавче провадження за заявою стягувача - ПАТ «Банк Національний кредит» з виконання виконавчого листа №2-5/11, виданого 24 травня 2010 року Яремчанським міським судом на виконання рішення, яке набрало законної сили 24 квітня 2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки : дві земельні ділянки площею по 0,0349 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровими номерами 2611000000:04:006:0039 та 2611000000:04:006:0044, які належать ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих Яремчанською міською радою 18 жовтня 2007 року для погашення заборгованості перед банком за кредитним договором на загальну суму 8 726 776, 59 гривень.

Згідно постанови державного виконавця управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 11 липня 2012 року на вказані земельні ділянки, які належать ОСОБА_4 накладено арешт та оголошено заборону на їх відчуження.

Відповідно до поданої самим позивачем разом із додатками до позовної заяви копії Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на обидві земельні ділянки зареєстровано арешт нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця 11 липня 2012 року, а договір купівлі-продажу цих ділянок на користь позивача посвідчено 30 серпня 2012 року, тобто у період заборони на відчуження. У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що на час придбання позивачем земельних ділянок його право було порушено і заборона на відчуження об'єкту купівлі-продажу не стосувалася.

Правильно встановлено судом першої інстанції, що арешт на земельні ділянки накладався державним виконавцем на виконання рішенням Яремчанського міського суду про звернення стягнення на земельні ділянки як предмети іпотеки, яке набрало законної сили 24 квітня 2012 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Поясненнями представника апелянта підтверджено, що іпотечний договір укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Національний кредит» був зареєстрований та на забезпечення виконання зобов'язання була заборона на відчуження обох предметів іпотеки.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Викладені доводи апеляційної скарги перевірені апеляційним судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Яремчанського міського суду від 25 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Д. Горблянський

В.Д. Фединяк