Ухвала

від 06.02.2007 по справі 25/308

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

06 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 25/308 

Вищий господарський суд України у

складі:  суддя

Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної

скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області (далі -СПД ОСОБА_1)

на рішення господарського

суду Донецької області від 16.11.2006

зі справи №

25/308

за позовом

комунального виробничого підприємства "Краматорський водоканал", м.

Краматорськ Донецької області

до

СПД ОСОБА_1

про

стягнення 594,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду

України від 25.12.2006 первісну касаційну скаргу повернуто СПД ОСОБА_1 на

підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 1113 Господарського

процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у зв'язку з відсутністю

доказів надсилання копії цієї скарги іншій стороні у справі та сплати державного

мита в установленому розмірі.

СПД ОСОБА_1 повторно звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить

скасувати оскаржуване рішення господарського суду.

Вищий господарський суд України

дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Частиною третьою статті 1113 ГПК

України передбачено право сторони у справі повторно подати касаційну скаргу в

загальному порядку після усунення обставин, які спричинили повернення

первісної касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 109

ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України

через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване

рішення чи постанову. Проте на порушення наведеного припису закону скаржник

подав касаційну скаргу безпосередньо до Вищого господарського суду України.

Так, матеріали касаційної скарги не

містять даних, які підтверджували б її подання через місцевий або апеляційний

господарський суд, а саме: у цих матеріалах немає супровідного листа зазначених

судових інстанцій, а на примірнику скарги відсутній відповідний штамп з

відміткою суду, який проставляється відповідно до вимог пункту 2 Інструкції з

діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого  господарського суду України від 10.12.2002 №

75.

Відмітка канцелярії господарського

суду Донецької області на першому аркуші поданої касаційної скарги свідчить про

подання СПД ОСОБА_1 через місцевий господарський суд лише первісної касаційної

скарги.

До того ж, згідно зі статтею

45  і частиною першою статті 46 ГПК

України заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов  господарського суду  оплачуються державним митом (крім випадків,

встановлених законодавством) у порядку  і

розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до підпункту “а” пункту

2 статті 3 Декрету ставку державного мита із позовних заяв майнового характеру

встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

За приписами підпункту “г” пункту 2

статті 3 Декрету розмір ставки державного 

мита, зокрема, із  касаційних

скарг на рішення і постанови становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті

у разі  подання заяви для  розгляду спору в першій інстанції, а із

спорів майнового  характеру -50 відсотків

ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Оскільки в даному разі оспорювана

скаржником сума становить 594,04 грн., то з урахуванням розміру

неоподатковуваного мінімуму, встановленого пунктом 22.5 статті 22 Закону

України “Про податок з доходів фізичних осіб”, при поданні касаційної скарги

позивачем мало бути сплачено державне мито в сумі 51 грн., тоді як фактично за

квитанцією від 18.01.2007 № 310 перераховано лише 42,30 грн. мита.

Таким чином, до касаційної скарги

не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому

розмірі.

Згідно з пунктами 2, 4 частини

першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до

розгляду і повертається судом, якщо:

скаргу надіслано інакше, ніж через

місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову;

до скарги не додано документів, що

підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті

8 Декрету  сплачене скаржником державне

мито в сумі 42,30 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись

пунктами 2, 4 частини першої, частиною другою статті 1113 ГПК

України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И

В:

1. Повернути касаційну  скаргу на рішення господарського суду

Донецької області від 16.11.2006 зі справи № 25/308 суб'єкту підприємницької

діяльності -фізичній особі ОСОБА_1.

2. Повернути суб'єкту

підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 державне мито в сумі 42,30

грн. Видачу  довідки на  повернення державного мита  доручити господарському суду Донецької

області.

Суддя                                                                                                

В. Селіваненко

Суддя                                                                                                

І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                

Б. Львов