Рішення

від 15.07.2009 по справі 14/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/118

15.07.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/118

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКБМ Завод Транселектромаш"

доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

простягнення 14370761,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача- Шевчук О.А.

від відповідача- Овчаренко Б.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКБМ Завод Транселектромаш" (надалі –ТОВ "ДКБМ Завод Транселектромаш") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі –ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення 12133541,80 грн. основного боргу, 920888,36 грн. пені, 115111,04 грн. відсотків річних, 351872,71 грн. інфляційних нарахувань, 849347,93 грн. штрафу.

В обґрунтування пред'явлених вимог ТОВ "ДКБМ Завод Транселектромаш" посилається на неналежне виконання ДТГО "Південно-Західна залізниця" договору поставки від 28.05.2008 р. № ПЗ/Е-081611/НЮ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 25.03.2009 р., від 15.04.2009 р., від 13.05.2009 р., від 03.06.2009 р., від 10.06.2009 р. розгляд справи відкладався.

Відповідач 15.04.2009 р. в судовому засіданні подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України з посиланням на те, що відповідач з метою мирного врегулювання спору надіслав 04.06.2009 р. свій проект мирової угоди.

Суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача, оскільки ст. 79 ГПК України не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі як очікування врегулювання спору між сторонами шляхом укладання мирової угоди.

Позивач неодноразово заявляв про уточнення позовних вимог. Відповідно до останніх уточнень, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу, просить суд стягнути з відповідача 351872,71 грн. інфляційних витрат, 115111,04 грн. відсотків річних, 849347,93 грн. штрафу, 920888,36 грн. пені.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки від 28.05.2008 р. № ПЗ/Е-081611/НЮ (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю у власність продукцію відповідно до специфікації, а саме трансформатори силові ТДТНЖ-25000/110/27,5/11У1, ТДТНЖ-40000/110/27,5/11У1 (надалі - Товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5.2. договору поставка товару здійснюється за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP у відповідності до Правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС.

Товар повинен бути поставлений не пізніше 90 днів від дня погодження сторонами заявки покупця (п. 5.1. договору).

Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 45 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару (п. 7.2. договору).

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 24633541,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання-передачі.

Відповідач поставлений товар оплатив частково у сумі 12500000 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 12133541,80 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Протягом розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу повністю, таким чином, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення основної заборгованості на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить стягнути 351872,71 грн. інфляційних витрат, 115111,04 грн. відсотків річних, 849347,93 грн. штрафу, 920888,36 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи те, що договором від 28.05.2008 р. № ПЗ/Е-081611/НЮ сторонами передбачена інша відповідальність покупця у вигляді сплати неустойки, а саме - сплата пені (у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення включаючи день оплати –п. 12.2. договору), підстави для стягнення іншої неустойки (штрафу) з посиланням на ст. 231 ГК України відсутні.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені в заявленому розмірі суд враховує положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також враховує приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги погашення основної заборгованості відповідачем, розмір відсотків стягуваної неустойки у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, суд вважає справедливим та співмірним з

отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання, зменшити розмір пені до 50000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 351872,71 грн. інфляційних витрат, 115111,04 грн. відсотків річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80 ГПК України, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКБМ Завод Транселектромаш" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 31307703) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 50000 грн. пені, 351872,71 грн. інфляційних витрат, 115111,04 грн. відсотків річних, 917,35 грн. державного мита, 4,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 12133541,80 грн. основного боргу припинити провадження у справі.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 29.07.2009 р.