Ухвала

від 12.02.2015 по справі 826/14465/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14465/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМVІ Транс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМVІ Транс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, в якому просили визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0000901702, вимогу про сплату боргу від 08 вересня 2014 року №Ю-91/26-50-17-02 і рішення про застосування штрафних санкцій від 08 вересня 2014 року №0000921702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві у період з 06.08.2014 року по 15.08.2014 року згідно з нормами пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та ст. 25 Закону України «Про оплату праці», на підставі наказу від 06.08.2014 року №2039 працівниками відповідача проведена фактична перевірка з питань дотримання ТОВ «IMVI TPAНС» норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками та з питань обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2014 року №58/26-50-17-02-19/35899741, де зазначено встановлені порушення податкового законодавства, а саме: ТОВ «IMVI TPAНС» застосовувало податкову пільгу до нарахованого платникам податку місячного доходу у вигляді заробітної плати за відсутності заяв від платника податку про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Крім того, підприємством не утриманий податок на доходи фізичних осіб з сум нарахованої заробітної та, як наслідок, не сплачений єдиний соціальний внесок, який нараховується та утримується з відповідних сум.

Викладене стало підставою для висновку щодо недоплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 12642,89 грн. та єдиного соціального внеску у розмірі 12250,49 грн.

В розділі «Висновок» Акта перевірки перевіряючий встановив порушення ТОВ «IMVI TPAНС» наступних норм законодавства України, а саме: пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 , пп. 14.1.54, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 12642,89 грн., пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 6, п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого донараховано єдиного внеску (ЄСВ нарахованого на ФОП за ставкою 37,66% - 11181,62 грн. та ЄСВ утриманого з ФОП за ставкою 3,6% - 1068,87 грн.) на загальну суму 12250,49 грн.

08.09.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 18.08.2014 року №58/26-50-17-02-19/35899741 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0000901702, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, відповідно до п. 119.2 ст. 119, п. 127.1 ст. 127 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 , пп. 14.1.54, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «IMVI TPAНС» суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22278,79 грн., в т.ч. 12824,94 грн. - основний платіж, 9456,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, 08.09.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-91/26-50-17-02, якою суб'єкта господарювання зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12250,49 грн. та рішення №0000921702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ТОВ «IMVI TPAНС» на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції у розмірі 6124,95 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про правомірність застосування позивачем податкової соціальної пільги до нарахованих ним доходів у вигляді заробітної плати, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 статті 14 ПК України доходом з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, визначений у ст. 163 ПК України та складається з загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Визначення загального оподатковуваного доходу наведене у п. 164.1 ст. 164 ПК України та закріплює, що це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

У той же час, відповідно до положень ст. 168 ПК України саме на податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, покладено обов'язок утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою для виникнення у податкового агента обов'язку по сплаті податку на доходи фізичних осіб є виплата, а у разі її не проведення, нарахування платку податку оподатковуваного доходу.

Обґрунтовуючи донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, представник відповідача зазначив, що працівники податкового органу виходили з інформації про нарахування працівникам заробітної плати, зазначеної в розрахунково-платіжних відомостях. Будь-яких інших документів для підтвердження проведення позивачем виплати зазначених у названих відомостях сум, працівниками податкового органу під час проведення не досліджувалось та не перевірялось.

Однак, зазначені документи не є належними доказами виплати або нарахування платникам податку оподатковуваного доходу, оскільки є документами бухгалтерського обліку та, створеними позивачем внаслідок помилки.

Наведене підтверджується податковими документами - податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку до контролюючого органу, які подані позивачем за місцем свого розташування (формою 1ДФ), виписками з банку про перерахування грошових коштів в рамках зарплатного проекту та сум нарахованого на них податку та ЄСВ. Крім того, оподаткування позивачем всієї суми нарахованого (виплаченого) працівникам доходу - заробітної плати підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 6411 та 651.

Також суд звертає увагу, що у разі врахування даних з усіх розрахунково-платіжних відомостей, наданих відповідачем суду, протягом місяця на підприємстві було від 30 до 39 відпрацьованих днів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок, по єдиному соціальному внеску, з огляду на ненадання суб'єктом владних повноважень належним та допустимих доказів на підтвердження нарахування або виплати працівникам оподатковуваного доходу більшому розмірі, ніж зазначено у розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку до контролюючого органу, які подані позивачем за місцем свого розташування (формою 1ДФ).

Щодо правомірності збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з безпідставним, на думку податкового органу, неутриманням зазначеного податку з сум доходів у відповідному розмірі, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Податкова соціальна пільга - це зменшення місячного оподатковуваного доходу малозабезпеченого громадянина-платника податку. Назва пільги як «соціальна», розкриває її основне призначення - зменшення податкового навантаження для малозабезпечених категорій громадян.

Відповідно до п. 169.1 ст. 169 ПК України з урахуванням норм абзацу першого пп. 169.4.1 п 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги

Пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України закріплено, що платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Аналіз наведених положень, дає підстави для висновку, що пільга надається при дотриманні наступних умов: 1) місячний доход платника, який бажає скористатись пільгою, не повинен перевищувати розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня року, в якому пільга застосовується; 2) платник податку звертається до свого роботодавця із заявою про застосування податкової соціальної пільги (крім державних службовців, від яких подання заяви законодавством не передбачено); 3) пільга надається за підсумками звітного місяця; 4) пільга надається тільки за одним місцем роботи і лише відносно одного виду доходів платника - його заробітної плати.

На підтвердження правомірності застосування податкової соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати, позивачем надано копії заяв працівників про застосування соціальної пільги.

Застосування позивачем податкової соціальної пільги із порушенням наведених вище положень Податкового кодексу України, зокрема, перевищення місячного доходу платника, розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 01 січня 2013 та 2014 року, надання пільг не за підсумками звітного місяця або отримання працівниками позивача пільги не за одним місцем роботи, відповідачем під час перевірки не встановлено.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.