Рішення

від 20.07.2009 по справі 50/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/411

20.07.09

За позовом     закритого акціонерного товариства транснаціональна Фінансово-

                        промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс"

про                  стягнення 1 320,00 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                  Остапенко А.М.(дов. від 25.12.2008)

Від відповідача         не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги закритого акціонерного товариства транснаціональна Фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"  до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс" про стягнення заборгованості в розмірі  1 320,00 грн. за непоставлений товар відповідно до договірного листа № 1402/3/2109 від 30.06.2005.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2009 порушено провадження у справі № 50/411 та призначено її до розгляду на 24.06.2009.

Представник відповідача в судове засідання 24.06.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

В зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи був відкладений на 20.07.2009.

20.07.2009 в судове засідання прибув представник позивача і в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання 24.06.2009 та 27.07.2009 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності  до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

30.06.2005 закрите акціонерне товариство транснаціональна Фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі –позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс" (далі –відповідач) підписали договірний лист  № 1402/3/2109 (далі - договір).

Відповідно до зазначеного листа відповідач зобов'язався передати на замовлення позивача товар, який позивач зобов'язався прийняти та оплатити .

Згідно п. 1 договірного листа, оплата за товар проводиться в безготівковій формі на основі виставлених рахунків шляхом 100% попередньої вартості товару.

Відповідно п. 2 договірного листа, передача товару здійснюється на протязі 10 календарних днів з моменту отримання передоплати.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено замовлення товару та проведено 100% попередню  оплату на загальну суму 3 360,00 грн., про що свідчать належним чином оформлена копія платіжного доручення № 8692 від 19.07.2005 (долучені до матеріалів справи), які приймаються судом  у якості належного доказу здійснення попередньої оплати позивачем.

Однак, відповідач в порушення домовленостей та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання по поставці товару позивачу.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії з вимогами про повернення грошових коштів за непоставлений товар. Проте у відповідь на претензії, відповідач лише частково повернув позивачеві грошові кошти в розмірі 2 040, 00 грн. про що свідчать платіжні доручення № 90 від 23.08.2005 та № 69 від 27.06.2006.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договірним  листом становить 1 320,00грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1,2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч. 3 ст.612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на дату прийняття судом рішення відповідач спірні кошти позивачеві не повернув. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 320,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 320,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс" (02095, м. Київ, вул. Зрошувальна, 15, код ЄДРПОУ 21673708) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)   на користь закритого акціонерного товариства транснаціональна Фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3,  код ЄДРПОУ 00152307) основний борг в сумі 1 320 (одна тисяча триста двадцять)грн. 00 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312(триста дванадцять) грн. 15 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 30.07.2008