Рішення

від 21.07.2009 по справі 14/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.09                                                                                           Справа№ 14/137

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м.Луцьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицьке АТП-24663”, м.Дрогобич Львівської області

про стягнення  24522,18 грн

                                                                                                      Суддя  Кітаєва С.Б.

                                                                                            При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Сесюк Ю.П. –представник (доручення від 01.09.2008 р)

від відповідача:  не з”явився

Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представнику  позивача роз‘яснювався.

Суть позову:

 Розглядається справа за позовом Товариста з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м.Луцьк, до відповідача : Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицьке АТП-24663”, м.Дрогобич Львівської області, про стягнення 24522,18 грн. заборгованості та відшкодування судових витрат по справі.  

Ухвалою від 06.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.07.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

Позивачем отримано ухвалу про порушення провадження у справі 13.07.09 р, що підтверджується повідомленням за №4470500 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, відповідачем отримано зазначену ухвалу  14.07.2009 р, що підтверджується повідомленням за №4470496 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

В судове засідання 21.07.2009 року позивач забезпечив явку повноважного представника , який подав витребовувані документи , а також Уточнення позовних вимог за вих.№168 від 20.07.2009 року, в якому зазначив, що поскільки 30 червня 2009 року укладено правочин №2151 про перевід боргу, згідно якого було припинено зобов”язання відповідача перед позивачем в сумі 7150,00 грн, а також 03.07.09 р відповідачем було сплачено частину основного боргу 8000,00 грн, тому несплаченим станом на 20 липня 2009 року є основний борг –3268,64 грн, а також : пеня за прострочення оплати –3112,69 грн, відсотки річних –389,07 грн, інфляційні нарахування –2601,78 грн, які були розраховані позивачем на дату подання позовної заяви, відтак, із врахуванням зазначеного Уточнення позовних вимог просить суд припинити провадження у справі в частині основного боргу за поставлені нафтопродукти в сумі 15150,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача неоплачений основний борг в сумі 3268,64 грн, пеню за прострочення оплати –3112,69 грн, відсотки річних від простроченої суми –389,07 грн, інфляційні нарахування –2601,78 грн; відшкодувати судові витрати по справі : 245,22 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Відповідач  відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Клопотання, заяви від відповідача до суду не надходили.

        Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами , згідно Уточнення позовних вимог вих.№168 від 20.07.09 р.          

         Розглянувши матеріали справи , заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

01 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр” та Відкритим акціонерним товариством “Дрогобицьке АТП-24663” було укладено Договір №197 купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС ( надалі –Договір).

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору позивач  ( за договором –продавець) зобов”язується передавати у власність  відповідача по справі ( за договором –покупця) через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливо- мастильні матеріали ( далі ПММ), а покупець зобов”язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п.3.4 Договору –відпуск ПММ здійснюється на підставі Акту приймання-передачі ; на виконання умов Договору позивачем було поставлено ПММ, оплата поставлених ПММ відповідачем здійснена частково, станом на 23 червня 2009 року заборгованість відповідача становила 18418,64 грн., також оплата здійснювалась відповідачем з порушенням умов договору, оскільки відповідно до погоджених в п.4.4 умов , продавець відпускає покупцю ПММ з відтермінуванням їх оплати протягом 20 календарних днів з моменту фактичного отримання ПММ на АЗС.

З матеріалів справи вбачається,  що станом на 31 грудня 2008 року  основний борг відповідача перед позивачем за отримані ПММ становив 50868,64 грн. Вже 22.01.09 р відповідач сплатив позивачу 2000,00 грн; 30.01.2009 р –1200,00 грн;18.02.09 р –20000,00 грн;27.02.09 р –1000,00 грн;05.03.09 р –2000,00 грн; 20.03.2009 р –1000,00 грн.; 07.05.09 р –1500,00 грн. Залишок боргу –22168,64 грн. А 11 травня 2009 року між позивачем, відповідачем та ТзОВ “Євротон” було укладено правочин №1624 про перевід боргу, відповідно до предмету правочину, первісний боржник (ВАТ “Дрогобицьке АТП-24663”) передає, а Новий Боржник (ТзОВ “Євротон”) приймає на себе в повному обсязі зобов”язання Первісного Боржника по проведенню розрахунків за поставлений товар, згідно договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових старт-карт на АЗС №197 від 01 червня 2008 року –в сумі 3750,00 грн. Таким чином, станом на час подання позовної заяви до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем дійсно відповідала сумі 18418,00 грн. В ході розгляду даної справи, відповідач частково ( в сумі 8000,00 грн) погасив основний борг ( копія виписки  з банківського рахунку за 03.07.2009 р додається), і уклав 30 червня 2009 року з позивачем і ТзОВ “Євротон” правович №2151 про перевід боргу, відповідно до п.1.1 якого первісний боржник ( в даному випадку –відповідач) передає, а Новий Боржник ( ТзОВ “Євротон”) приймає на себе в повному обсязі зобов”язання Первісного Боржника по проведенню розрахунків за поставлений товар, згідно договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС №197 від 01 червня 2008 р  - в сумі 7150,00 грн., відтак, зобов”язання відповідача перед позивачем в сумі 7150,00 грн припинено, згідно укладеного правочину №2151.  

        У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

       У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають , зокрема із договорів та інших правочинів.

       Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

       Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

       Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання  має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства . Якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч.1 ст.530 ЦК України).

       Одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається ( ч.7 ст.193 ГК України).         

       Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В результаті розгляду справи, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що таке порушення існує на момент подання  до господарського суду позовної заяви.         

         Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Уточнена позивачем вимога про стягнення з відповідача  3268,64 грн. основного боргу обґрунтована , підтверджена наявними у справі матеріалами, не спростована відповідачем і підлягає задоволенню.

          Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          У п.8.3 Договору сторони передбачили, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов п.4.4 даного договору, покупець зобов”язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочки. Із врахуванням зазначеного пункту договору, ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”,  розмір пені , заявлений позивачем до стягнення відповідно до проведеного розрахунку, становить 3112,69 грн, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ст.625 ЦК України, здійснені позивачем розрахунки,  вимоги позивача про стягнення  відсотків річних від простроченої суми –389,07 грн, та інфляційних нарахувань –2601,78 грн, підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст.ст.33,34  ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на яких грунтутються її вимоги чи заперечення.

         Відповідач доводів позивача належними та допустимими доказами не спростував, заявлені вимоги не заперечив, доказів погашення боргу не подав.

         Позовні вимоги позивача,  із врахуванням Уточнення позовних вимог за вих.№168 від 20.07.09 р, підлягають задоволенню.

        Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 245,22 грн. державного мита       

       На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2,22, 32,33,34,36, 43,49,75, п.1-1 ст.80, ст.ст.82,84,85,116 ГПК України, суд-

                                                  ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги, згідно Уточнення позовних вимог вих.№168 від 20.07.09 р, задоволити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицьке АТП-24663  (Львівська область, м.Дрогобич, вул.Горішня Брама,183, код ЄДРПОУ 03117642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр” ( м.Луцьк, вул.Кременецька,38, код ЄДРПОУ 33170464)  3268,64 грн. основного боргу, 3112,69 грн. пені, відсотки річних від простроченої суми –389,07 грн, інфляційні нарахування –2601,78 грн, 245,22 грн держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.Припинити провадження у справі в частині основного боргу  в сумі 15150,00 грн.

Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.