Рішення

від 04.02.2015 по справі 910/25862/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/25862/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гром Менеджмент" простягнення 328 205,15 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Колос Ю.В. - адвокат; Жаботинський І.В. - юрисконсульт; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле" (надалі - ТОВ НВФ "Реле") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гром Менеджмент" (надалі - ТОВ "Гром Менеджмент") про стягнення 312 819,68 грн.

Крім того, одночасно із позовною заявою позивачем в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову згідно змісту якої просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Гром Менеджмент" та накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Гром Менеджмент" в межах суми 312 819,68 грн. на банківських рахунках №26005702653726 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805 та №26040711732626 в ПАТ в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №Г-6629 в порушення умов якого відповідач неналежним чином виконав взяте на себе грошове зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 264 717,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 25 053,58 грн., індексу інфляції у розмірі 19 729,96 грн. та 3% річних у розмірі 3 319,14 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.12.2014 р.

11.12.2014 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2014 р. через загальний відділ суду було подано витребувані документи.

12.12.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представники позивача в судове засідання 12.12.2014 р. з'явились, подали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 12.12.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 24.11.2014 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 12.12.2014 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 24.11.2014 р., розгляд справи відкладено на 23.01.2015 р.

23.01.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 264 717,00 грн., пеню у розмірі 25 053,58 грн., індекс інфляції у розмірі 33 722,95 грн. та 3% річних у розмірі 4 711,62 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 328 205,15 грн.

В судове засідання 23.01.2015 р. представники позивача з'явились, вимоги ухвал суду виконали, позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення) підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 23.01.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено на 04.02.2015 р.

30.01.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судове засідання призначене на 04.02.2015 р. представники позивача з'явились, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 04.02.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72-А, на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштові відправлення надіслані судом за вказаною вище адресою були повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подану разом із позовною заявою заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Належних та допустимих доказів існування обставин, з якими положеннями ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, в тому числі існування обґрунтованих припущень, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, позивачем суду не подано. Тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

При цьому, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлюються ставка судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Пільги щодо сплати судового збору визначені у ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Так, від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді (п. 11 ст. 5 Закону).

Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору щодо предмету спору у даній справі, в тому числі і за подання заяви про забезпечення такого позову.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", так як заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову відшкодуванню та поверненню не підлягає.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2012 р. у справі №5011-45/1037-2012.

В судовому засіданні 04.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2005 р. між ТОВ НВФ "Реле" (орендодавець) та ТОВ "Гром Менеджмент" (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №Г-6629 (надалі - "Договір").

Згідно п. 1.1 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле" здає в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Гром Менеджмент" нежилі приміщення з №1 по №6 включно на четвертому поверсі загальною площею 312,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Червоноармійська, 72 (літера) А. Назване приміщення здається в оренду терміном на 10 (десять) років.

Відповідно до п. 3.1 Договору приміщення, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом трьох робочих днів з дня укладення даного договору за актом приймання-передачі, в якому сторони вказують площу приміщення. Підписання акту приймання-передачі свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду (п. 3.3 Договору).

Договір укладено на 10 (десять років). Обчислення строку договору починається з дати, вказаної в акті приймання передачі у відповідності до п. 3.3 Договору (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що якщо орендар продовжує користуватися приміщенням протягом 30 днів після закінчення строку оренди при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих же умовах. При цьому жодна із сторін не в праві відмовитися від договору, не погодивши письмово своє рішення з іншою стороною.

Договір вважається укладеним після його підписання повноважними представниками сторін, скраплення печатками сторін та нотаріального посвідчення (п. 4.4 Договору).

Згідно із п. 5.1 Договору орендна плата сплачується за кожний місяць протягом строку оренди (початок перебігу строку оренди визначається в п. 4.2 даного договору) у строки, передбачені п. 5.5 даного договору. Вартість комунальних послуг та електроенергії не входить до орендної плати. Спожиті комунальні послуги та електроенергію орендар оплачує окремо на підставі договору про участь у витратах на утримання комплексу, який буде укладено між орендарем та ТОВ "Компанія В."

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони обумовлюють, що орендна плата за даним договором встановлюється виключно в національній валюті України. Щомісячна орендна плата за користування приміщенням за перші шість місяців становить 13 168,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 194,67 грн. За наступні місяці оренди щомісячна орендна плата становить 39 504,00 грн., в тому числі ПДВ - 6 584,00 грн.

Орендна плата нараховується, починаючи з дати прийняття приміщень орендарем за актом приймання-передачі, і нараховується по дату фактичного повернення приміщень від орендаря орендодавцеві. Орендна плата сплачується в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця, за попередній місяць (п. 5.3 Договору).

Пунктом 5.4 Договору визначено, що орендар зобов'язаний протягом п'яти днів з дня укладення даного договору сплатити орендодавцю 79 008,00 грн., в тому числі ПДВ - 13 168,00 грн. Вказана сума є орендною платою за перші шість місяців оренди. Починаючи з сьомого місяця орендна плата буде сплачуватись орендарем згідно п.п. 5.2, 5.3 даного договору.

Згідно із п. 6.1 Договору орендодавець зобов'язаний своєчасно (згідно п. 3.1 Договору) надати орендодавцеві приміщення у стані, що відповідає умовам договору.

Відповідно до п. 7.4 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ НВФ "Реле" на виконання умов договору передало ТОВ "Гром Менеджмент" в орендне користування нежилі приміщення загальною площею 312,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Червоноармійська, 72 (літера) А.

22.08.2006 р. між ТОВ НВФ "Реле" та ТОВ "Гром Менеджмент" було укладено Угоду про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення №Г-6629 від 25.10.2005 р. (надалі - "Угода").

Згідно п. 1 Угоди сторони погодили п. 5.2 Договору викласти в наступній редакції:

"5.2. Сторони обумовлюють, що орендна плата за даним договором встановлюється виключно в національній валюті України. Щомісячна орендна плата за користування приміщенням за перші шість місяців становить 13 168,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 194,67 грн. За наступні чотири місяці оренди, а саме: квітень, травень, червень, липень 2006 року щомісячна орендна плата становить 39 504,00 грн., в тому числі ПДВ - 6 584,00 грн. За наступні 14 місяців оренди, починаючи з 1-го серпня 2006 року, щомісячна орендна плата становить 39 630,00 грн., в тому числі ПДВ - 6 605,00 грн. За наступні місяці оренди, починаючи з 1-го жовтня 2007 року, щомісячна орендна плата становить 56 150,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 358,33 грн.".

Пунктом 2 Угоди сторони погодили друге речення у п. 5.3 викласти у такій редакції: "5.3.…… Орендна плата сплачується в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця не пізніше кожного 10-го числа за поточний місяць.".

В пункті 3 Угоди визначено, що сума заборгованості орендаря по орендній платі, включаючи серпень місяць 2006 року, становить 187 026,65 грн., в тому числі ПДВ - 31 171,11 грн. Сторони домовилися, що орендар зобов'язується сплатити заборгованість рівними частками щомісячно в строк до 10 серпня 2007 року.

17.04.2014 р. у зв'язку із наявністю заборгованості по сплаті орендних платежів позивач звернувся до відповідача з претензією №1 (вих. №127) в якій просив погасити існуючу заборгованість у розмірі 264 600,00 грн.

Проте, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість у розмірі 264 600,00 грн. на вимогу позивача не погасив.

25.04.2014 р. між ТОВ НВФ "Реле" та ТОВ "Гром Менеджмент" було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №Г-6629 від 25.10.2005 р. (надалі - "Додаткова угода").

Згідно п. 1 Додаткової угоди сторони вирішили доповнити статтю 4 Договору п. 7.10 та викласти його в наступній редакції: "7.10. орендар підтверджує заборгованість перед орендодавцем, яка на 25.04.2014 р. складає: 264 600,00 грн., у тому числі ПДВ, та зобов'язується погасити вищевказану заборгованість у наступному порядку:

до 30.05.2014 р. - 50 000,00 грн., у тому числі ПДВ. В разі, якщо умови та строки погашення заборгованості, які викладено у даному пункті буде порушено орендарем, орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку з 01.06.2014 р. та надати орендарю на звільнення приміщення 7 (сім) календарних днів;

до 30.06.2014 р. - 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ. В разі, якщо умови та строки погашення заборгованості, які викладено у даному пункті буде порушено орендарем, орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку з 01.07.2014 р. та надати орендарю на звільнення приміщення 7 (сім) календарних днів;

до 31.07.2014 р. - 114 600,00 грн. у тому числі ПДВ. В разі, якщо умови та строки погашення заборгованості, які викладено у даному пункті буде порушено орендарем, орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку з 01.08.2014 р. та надати орендарю на звільнення приміщення 7 (сім) календарних днів.".

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони вирішили внести зміни до п. 5.2 Договору та викласти його в наступній редакції: "5.2. Сторони обумовлюють, що орендна плата за даним договором встановлюється виключно в національній валюті України. Щомісячна орендна плата, за згодою сторін з 01.05.2014 р. становить: 41 666,67 грн., крім того ПДВ - 8 333,33 грн., загальна сума до сплати - 50 000,00 грн.".

Згідно п. 3 Додаткової угоди сторони вирішили внести зміни до п. 4.5.4 Договору та викласти його в наступній редакції: "4.5.4. Якщо орендар прострочив термін сплати щомісячної орендної плати, згідно п. 5.3, більш ніж на 45 календарних днів, договір оренди вважається таким, що втратив чинність.".

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди сторони вирішили внести зміни до п. 4.1 Договору та викласти його в наступній редакції: "4.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р. та наступній пролонгації в будь-якому випадку не підлягає. З моменту втрати договором чинності (розірвання договору в односторонньому порядку) орендар зобов'язаний передати приміщення по акту прийому-передачі орендарю. У термін - 14 календарних днів вивезти із приміщень своє віддільне майно. Якщо орендар не вивіз усе своє майно із приміщень за 14 (календарних днів), орендодавець може за своїм розсудом усунути все або частину цього майна будь-яким зручним для орендодавця способом, не несучи при цьому перед орендарем відповідальності за цілісність/збереження цього майна.".

13.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №2 (вих. №151) в якій просив у строк до 20.05.2014 р. погасити існуючу заборгованість у розмір 320 750,00 грн.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав проте, 19.05.2014 р., 29.05.2014 р. та 30.05.2014 р. здійснив часткову сплату орендних платежів у розмірі 9 383,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження грошових коштів на рахунки ТОВ НВФ "Реле" №37/22078 виданою ПАТ "ВІЕс Банк" 07.10.2014 р.

31.05.2014 р. на підставі акту приймання-передачі ТОВ "Гром Менеджмент" передало, а ТОВ НВФ "Реле" прийняло з оренди нежилі приміщення з №1 по №6 включно на четвертому поверсі, загальною площею 312,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 72 (літера А). Разом із приміщенням ТОВ "Гром Менеджмент" передало ТОВ НВФ "Реле" ключі від приміщення.

Пунктом 3 Акту приймання-передачі визначено, що по закінченню строку дії Договору оренди №Г-6629 від 25.10.2005 р. всі фінансові вимоги сторін, що виникли при виконанні даного договору, зберігають силу до повного їх виконання. На момент підписання даного акту орендар підтверджує свою заборгованість перед орендодавцем у сумі 264 717,00 грн.

За період з 02.06.2014 р. по 25.06.2014 р. включно, відповідачем на виконання умов Договору було сплачено орендні платежі на загальну суму 40 500,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження грошових коштів на рахунки ТОВ НВФ "Реле" №37/22078 виданою ПАТ "ВІЕс Банк" 07.10.2014 р.

24.06.2014 р. у зв'язку із невиконанням умов Додаткової угоди №2 від 25.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №174 в якому ТОВ НВФ "Реле" повідомило про розірвання Договору в односторонньому порядку з 01.07.2014 р., у зв'язку із чим також просило сплатити наявну заборгованість з орендної плати.

Проте, як вказує позивач, відповідач станом на момент звернення з позовом до суду заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 264 717,00 грн. не погасив.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачами зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Договір №Г-6629 від 25.10.2005 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується існування за відповідачем станом на момент прийняття рішення по справі заборгованості у розмірі 264 717,00 грн., у зв'язку із неналежним виконанням ним зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту п. 5.3 (в редакції Угоди про внесення змін до Договору від 22.08.2006 р.) та п. 1 Додаткової угоди №2 від 25.04.2014 р. строк виконання грошового зобов'язання відповідача на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання у розмірі 264 717,00 грн. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання. В той же час, відповідачем не надано жодних доказів на спростування наявності заборгованості чи доказів її погашення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Гром Менеджмент" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога ТОВ НВФ "Реле" про стягнення з ТОВ "Гром Менеджмент" заборгованості у розмірі 264 717,00 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 25 053,58 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.05.2014 р. по 11.11.2014 р., індекс інфляції у розмірі 33 722,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 14.05.2014 р. по 31.12.2014 р. та 3% річних у розмірі 4 711,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.05.2014 р. по 22.01.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати та інших платежів за даним договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені виходячи з наступного.

Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення по справі загальна заборгованість відповідача за Договором оренди становить 264 717,00 грн. та складається з заборгованості по сплаті орендної плати за травень 2014 р. у розмірі 50 000,00 грн. та заборгованості у розмірі 264 600,00 грн., яку відповідач згідно Додаткової угоди №2 від 25.04.2014 р. зобов'язався погасити у строк до 30.05.2014 р. - 50 000,00 грн., до 30.06.2014 р. - 100 000,00 грн. та до 31.07.2014 р. - 114 600,00 грн.

Як визначено в п. 5.3 Договору ( в редакції Угоди про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення №Г-6629 від 25.10.2005 р.) орендна плата сплачується в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця не пізніше кожного 10-го числа за поточний місяць.

Таким чином, з урахуванням вказаного пункту Договору відповідач зобов'язаний був сплатити орендну плату за травень 2014 р. до 10.05.2014 р. включно, а тому з 11.05.2014 р. він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

При цьому, 10-те число в травні 2014 р. припадає на вихідний день, а тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України перерахунок пені за прострочення внесення орендної плати нарахованої за травень 2014 р. здійснюється судом з 13.05.2014 р., а не з 11.05.2014 р., як визначено позивачем.

Що стосується заборгованості у розмірі 264 600,00 грн., яку відповідач згідно Додаткової угоди №2 від 25.04.2014 р. зобов'язаний був погасити у строк до 30.05.2014 р. - 50 000,00 грн., до 30.06.2014 р. - 100 000,00 грн. та до 31.07.2014 р. - 114 600,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається із наданого розрахунку позивачем пеню на суму 264 717,00 грн. нараховано за період з 01.07.2014 р. по 11.11.2014 р., що є не правомірним, оскільки згідно графіку погодженого сторонами в Додатковій угоді №2 від 25.04.2014 р. відповідач суму заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. мав сплатити до 30.06.2014 р., а заборгованість у розмірі 114 600,00 грн. мав сплатити до 31.07.2014 р.

Таким чином, правомірним є нарахування пені з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. на суму заборгованості 150 117,00 грн. (50 117,00 грн. + 100 000,00 грн.) та з 01.08.2014 р. по 11.11.2014 р. на суму заборгованості 264 717,00 грн. (150 117,00 грн. + 114 600,00 грн.).

Крім того, суд зазначає, що позивачем під час здійснення розрахунку пені до 30.05.2014 р. включно було невірно визначено періоди її нарахування з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат.

Враховуючи викладене, за перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 22 864,69 грн. В іншій частині - 2 188,89 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд здійснює перерахунок 3% річних та індексу інфляції з урахуванням обставин, наведених при розрахунку пені.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 4 410,64 грн., а індексу інфляції - 29 118,87 грн. В іншій частині - 300,98 грн. 3% річних та 4 604,08 грн. індексу інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Гром Менеджмент" на користь ТОВ НВФ "Реле" заборгованості у розмірі 264 717,00 грн., пені у розмірі 22 864,69 грн., 3% річних у розмірі 4 410,64 грн. та індексу інфляції у розмірі 29 118,87 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2 188,89 грн., 3% річних у розмірі 300,98 грн. та індексу інфляції у 4 604,08 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гром Менеджмент" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72-А; ідентифікаційний код 33302817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; ідентифікаційний код 19124549) основний борг у розмірі 264 717 (двісті шістдесят чотири тисячі сімсот сімнадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 22 864 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 4 410 (чотири тисячі чотириста десять) грн. 64 коп., індекс інфляції у розмірі 29 118 (двадцять дев'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 22 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 09.02.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко