Рішення

від 29.07.2009 по справі 29/336-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/336-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2009 р.                                                            Справа № 29/336-09

вх. № 5854/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Костенко В.М., директор;  відповідача - Гончар Н.М. за довіреністю №6718/02-11 від 27.07.2009р.;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Д-Д", м. Харків  

до  Харківської районної державної адміністрації Харківської області, м. Харків  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

  Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Приватним підприємством "Д-Д" (код ЄДРПОУ 33605855) право власності на будівлю гаражу з підсобними приміщеннями загальною площею 265,9м.кв., розташованого на території сел. Комунар, Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області .

Представник позивача підтримує позовні вимоги повністю; 29.07.2009р. надав документи для долучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, просить суд розглядати справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників  сторін,  суд встановив наступне.

Позивачем на території сел. Комунар, Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області самочинно збудована будівля гаражу з підсобними приміщеннями.

На підставі договору №569/09-с від 15.07.2009р. між позивачем та ТОВ "КОНТУР-С" (ліцензія серія АБ №208593) складений технічний звіт про стан будівельних конструкцій гаражу з підсобними приміщеннями, розташоаного на території сел. Комунар, Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області та можливості їх подальшої експлуатації.

Згідно висновку будівля в цілому та її окремі конструктивні елементи відповідають нормативним вимогам та можуть бути прийняті в експлуатацію.

згідно ч.1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. З урахуванням цього, суд залишає судові витрати за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 376, ст. 392 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Приватним підприємством "Д-Д" (код ЄДРПОУ 33605855) право власності на будівлю гаражу з підсобними приміщеннями загальною площею 265,9м.кв., розташованого на території сел. Комунар, Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області.

Суддя                                                                                            Тихий П.В.