Рішення

від 11.02.2015 по справі 910/291/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/291/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас", Полтавська обл., доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новаполіс-Житлобуд", м. Київ, простягнення заборгованості 20127,16 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Растовецький А.В. (дов. Від 30.12.2014р. за №76) від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (надалі - ПП "ВТК "Лукас") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаполіс-Житлобуд" (надалі - ТОВ "Новаполіс-Житлобуд") про: стягнення заборгованості за договором у розмірі 16400,00 грн., 3% річних у розмірі 403,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3324,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. порушено провадження у справі №910/291/15-г та розгляд справи призначено на 28.01.2015р.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2015р. розгляд справи відкладено на 11.02.2015р.

У судовому засіданні 11.02.2015р. представники позивача позовні вимоги підтримали та подали документи для залучення до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, приписи ухвал суду не виконав, зокрема, не надав відзив на позов у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження по справі від 14.01.2015р. та про відкладення розгляду справи від 28.01.2015р. відправлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд.39, офіс 3.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надані всі докази необхідні для прийняття рішення та беручи до уваги приписи ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/291/15-г.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У період з вересня по жовтень 2013 року за актами надання послуг № 913-424 від 20.09.2013р., № 1013-169 від 08.10.2013р., №1013-215 від 11.10.2013р. ПП "ВТК "Лукас" надано, а ТОВ "Новаполіс-Житлобуд" отримано послуги автокрану на загальну суму 16400,00 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників та печаткою підприємства відповідача, у актах надання послуг.

Відповідачем у добровільному порядку надані послуги не оплачено.

13.02.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією №59 погасити існуючу заборгованість у розмірі 16400,00 грн. у строк до 21.02.2014р.

Листом №50 від 20.02.2014р. ТОВ "Новаполіс-Житлобуд" визнало заборгованість у розмірі 16400,00 грн. та зобов'язувалось погасити заборгованість до 15.03.2014р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг автокрану ані у строк до 21.02.2014р. ані у строк до 15.03.2014р. не виконав, у зв'язку з чим у ТОВ "Новаполіс-Житлобуд" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

За умовами ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пп. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вище встановлено господарським судом, фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг тому спірні відносини, регулюються згідно з п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови вказаної правової норми, правовим документом, що підтверджує надання послуг належним чином, є підписаний сторонами Акт здачі-приймання наданих послуг.

Наявні у матеріалах справи акти надання послуг автокрана №913-424 від 20.09.2013р. на суму 2800,000 грн., №1013-169 від 08.10.2013р. на суму 4000,00 грн. та №1013-215 від 11.10.2013р. на суму 9600,00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, підтверджують, що з боку відповідача не має зауважень до наданих послуг на загальну суму 16400,00 грн.

Окрім того, відповідачем заборгованість у розмірі 16400,00 грн. визнано та підтверджено у акті звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2013р. та гарантійним листом №50 від 20.02.2014р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Оскільки строк настання платежу відповідної суми коштів (16400,00 грн.) сторонами не визначено, позивач звернувся до відповідача з претензією №59 від 13.02.2014р. у якій вимагав сплатити заборгованість у строк до 21.02.2014р. Відповідачем зазначена вимога отримана, що підтверджується гарантійним листом відповідача №50 від 20.02.2014р., однак залишена без виконання.

Таким чином, строк платежу за надані послуги у сумі 16400,00 грн. настав 21.02.2014р.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, ПП "ВТК "Лукас" доведено та матеріалами справи підтверджено існування обов'язку у відповідача зі сплати заборгованості у розмірі 16400,00 грн., а тому вимога про оплату 16400,00 грн. задовольняється судом.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3324,12 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 403,04 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України . Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити заборгованість у строк до 21.02.2014р., доказів того коли саме дана вимога отримана ТОВ "Новаполіс-Житлобуд" позивач суду не надав, однак, як вбачається із гарантійного листа відповідача №50 від 20.02.2014р . останній її отримав. Отже, суд приходить до висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити заборгованість у строк до 21.02.2014р., то відповідно і строк оплати за надані послуги настав 21.02.2014р.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку, позивач нараховує інфляційні та 3% річних з 20.02.2014р. по 15.12.2014р., при цьому, як випливає зі змісту частини другої статті 530 ЦК України передбачена договором відповідальність за невиконання грошового зобов'язання відповідача підлягає застосуванню починаючи з 22.02.2014р.

Розрахунок інфляційних втрат:

16400,00 грн. х 1,2026 = 19722,64 грн. - інфляційні збитки = 3322,64 грн.

Розрахунок 3% річних:

за період з 22.02.2014р. по 15.12.2014р. 16400,00 х 3 х 297 : 365 : 100 = 400,33 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, згідно розрахунку суду, загальний розмір збитків від інфляції за вказаний вище період становить 3322,64 грн. та 3% річних становить 400,33 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: 16400,00 грн. - основний борг, 3322,64 грн. - інфляційних втрат та 400,33 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаполіс-Житлобуд" (03057, м. Київ, пр.-т. Перемоги, буд. 39, офіс, 3, ідентифікаційний номер 35432007) на користь Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 69, ідентифікаційний код 23808087) основний борг у розмірі 16400 (шістнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 3322 (три тисячі триста двадцять дві) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 400 (чотириста) грн. 33 коп., судовий збір у розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 62 коп.

3 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 16.02.2015р.

Суддя В.В. Князьков