Постанова

від 22.12.2014 по справі 2а/0470/15463/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 2а/0470/15463/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника відповідача Гагарського А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аксирис» до відповідачів: 1) Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; 2) Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2011р. за № 0001112320 та за № 0001122320 і частково рішення від 19.08.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксирис» звернулося до суду із адміністративним позовом до відповідачів: 1) Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; 2) Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.06.2011р. за № 0001112320;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.06.2011р. за № 0001122320;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПА України у Дніпропетровській області від 19.08.2011р. у частині збільшення на 7617,00 грн. суми основного платежу, визначеного у податковому повідомленні-рішенні Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.06.2011р. за № 0001122320.

У обґрунтування позову зазначено, що Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2011р. за № 0001112320 та за № 0001122320. Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень послугував акт перевірки №196/233/23366086 від 03.06.2011 року. Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Аксирис» у порушення ч. 1 ст. 203, 215, 662, 655,656 ЦК України у частині недодержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим за лютий 2011р. з ТОВ «Валісей», що призвело до порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України - занижено ПДВ на суму 30470,00 грн., п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011р. на 38088,00 гривень. Позивач зазначає про те, що у акті перевірки податковий орган протиправно посилався на висновки акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Валісей». Крім того, позивач зазначає, що основні фонди не включаються до складу валових витрат, не враховуються при перерахунку балансової вартості запасів та відповідно не амортизувались позивачем і у зв'язку із цим у декларації на прибуток за 1 квартал 2011 року позивачем ця операція не була відображена. Товарно-транспортні накладні, на відсутність яких посилається відповідач, не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Поставка обладнання здійснювалась постачальником за умовами договору, організаційні питання доставки цього обладнання позивачем не контролювались, а обов'язкова наявність у покупця товарно-транспортних накладних чинним податковим законодавством не передбачена. Наявність у позивача придбаного за договором поставки обладнання, усіх накладних на нього та доказів проведення розрахунків у безготівковій формі та оприбуткування позивачем придбаного за умови документами обладнання, висновки викладені у акті перевірки є необґрунтованими. Позивач у своїй бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, своєчасно сплатив податки. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що висновки, викладені в акті податкової інспекції, мають суперечливий характер, а тому винесені на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду скарги прийняті неправомірно, без врахування усіх фактів та підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення на адресу, зазначену в позовній заяві, процесуальних документів та судових повісток.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що за наслідками проведеної документальної перевірки, результати якої оформлено актом №196/233/23366086 від 03.06.2011 року, встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 662, 655,656 ЦК України у частині недодержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим за лютий 2011р. з ТОВ «Валісей», що призвело до порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України - занижено ПДВ на суму 30470,00 грн., п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011р. на 38088,00 гривень. Відповідно до акту перевірки контрагента податковим органом на момент проведення перевірки первинні та інші документи були відсутні, встановлена відсутність виробничого, обладнання, транспортних засобів і торгівельного обладнання; господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності у частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання і відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг. Відповідач зауважує на тому, що під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень податковий орган діяв правомірно.

За даних обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аксирис» (код ЄДРПОУ 23366086) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Новомосковської міської ради 14.12.1995р., що підтверджується копією довідки про включення відомостей до ЄДР підприємств та організацій України, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.12.1995 року, як платник податків.

Відповідно до довідки про включення відомостей до ЄДР підприємств та організацій України вилами діяльності підприємства за КВЕД є: оптова торгівля необробленими чорними і кольоровими металами, інші види оптової торгівлі, кафе, продукти нафто перероблення, діяльність автомобільного вантажного транспорту, посередництво в торгівлі різними товарами.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до положень частин 1-2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

11.02.2011р. між ТОВ фірма «Валісей» (постачальник) та ТОВ «Аксирис» (покупець) було укладено договір поставки за № 2/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було задекларовано господарські відносини у лютому 2011р. на підставі господарського-правових відносин із ТОВ фірма «Валісей».

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за №996-ХІV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за №996-ХІV бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окремого поняття «фіктивна операція» закон не передбачає. На практиці це документально зафіксована операція (окрема господарська трансакція), якої насправді (тобто реально) не відбувалося. Така операція може бути фіктивною повністю, тобто коли вона взагалі ніколи не відбувалась, або в частині. Часткова фіктивність може стосуватися:

- предмету (операції відбувалися щодо іншого товару, ніж зазначений в документах);

- обсягу (у документах зафіксовані завищені або занижені обсяги операцій, які реально виконувалися);

- суб'єкта (операції не виконувалися особою, яка зазначена їх виконавцем в документах. - строків, операція відбувалася в інший час, ніж зазначено в документах або протягом іншого періоду).

Реальність господарських операцій повинна досліджуватися для з'ясування підстав виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Доказами, що підтверджують безтоварність (нереальність, фіктивність) господарської операції, є, зокрема, наступні обставини:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

При цьому досліджуються усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевіряються фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підтвердження господарських операцій у лютому 2011р. із ТОВ фірма «Валісей» позивачем надано копії таких документів:

- акт приймання-передачі обладнання від 25.02.2011р. за № 1;

- угода про зарахування зустрічних вимог від 28.02.2011р.;

- податкові накладні від 15.02.2011р. за № 3, від 24.02.2011р. за № 174, від 24.02.2011р. за № 175, від 25.02.2011р. за № 176, від 14.02.2011р. за № 2;

- акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.02.2011р. за № ВЭ-0000002;

- видаткові накладні від 15.02.2011р. за № РН-0000005, від 24.02.2011р. за № ВА-0000174, від 24.02.2011р. за № ВА-0000175, від 25.02.2011р. за № ВА-0000176, від 14.02.2011р. за № ВА-0000004.

Зазначені документи також досліджувались відповідачем 1) при проведенні податкової перевірки позивача, про що зазначено у вступній частині акту перевірки.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог законодавства, уоповноваженими особами Новомосковської ОДПІ, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, відповідно до наказу Новомоськовської ОДПІ від 17.05.2011р. за № 439 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Аксирис» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з полдатку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Валісей» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 196/233/23366086 від 03.06.2011 року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За наслідками проведеної документальної невиїздної перевірки встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України у чатині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених за лютий 2011р. з ТОВ фірма «Валісей»;

- п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ за лютий 2011р. на суму 30470,00 грн.,

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011р. на 38088,00 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 16.06.2011р. за № 0001112320, яким за порушення положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 38088,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.;

- від 16.06.2011р.за № 0001122320, яким за порушення положень п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 ПК України збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 30470,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 гривень.

Позивачем було використано процедуру апеляційного узгодження нарахованого податковим органом податкового зобов'язання та оскаржено вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та до ДПС України. За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було прийнято рішення від 19.08.2011р. за № 24708/10/25-008, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 16.06.2011р. за № 0001112320 та за № 0001122320, збільшено на 7617,00 грн. суму основного платежу, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 16.06.2011р. за № 0001112320. За результатами розгляду скарги ДПС України було прийнято рішення від 03.11.2011р. за № 4861/6/10-2115, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 16.06.2011р. за № 0001112320 та за № 0001122320.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

- сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно акту № 501/233-24232471 від 26.04.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірма «Валісей» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати ПДВ, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., отриманого від Державної податкової інспекції у Ленінському районі Дніпропетровська, правочини ТОВ "Валісей" з контрагентами, у тому числі із позивачем, по придбанню та продажу товарів є такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, є нікчемними, не підтверджені об'єкти оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до ст. 185, ст. 186, ст.188 розділу 5 ПК України.

ТОВ "Валісей" було оскаржено у судовому порядку дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки TOB фірми "Валісей" з питань дотримання податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та проведення 26.04.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки TOB фірми "Валісей" та висновкі, викладені у акті перевірки № 501/233-24232471 від 26.04.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB фірми "Валісей" з питань дотримання податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013р. у адміністративній справі № 2а/0470/7227/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Валісей" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Дніпропетровська про визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки та щодо висновків викладених у акті № 501/233-24232471 від 26.04.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB фірми "Валісей" - апеляційну Державної податкової інспекції у Ленінському районі Дніпропетровська - задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року- скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Валісей".

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, рішення у справі № 2а/0470/7227/11 набрало законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013р. у адміністративній справі № 2а/0470/7227/11, зокрема, зазначено наступне.

«Вирішуючи вимоги позивача в частині протиправності викладених у акті перевірки № 501/233-24232471 від 26.04.2011 року висновків відповідача про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB фірми "Валісей", суд першої інстанції брав до уваги, що відповідач при включенні до Акту перевірки № 501/233-24232471 від 26.04.2011 висновків про визнання правочинів ТОВ "Валісей" з контрагентами по придбанню та продажу товарів такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також визнання цих правочинів нікчемними, висновків про не підтвердження об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до ст. 185, ст. 186, ст.188 розділу 5 Податкового кодексу України, діяв передчасно і необгрунтовано, оскільки фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не наводиться, а рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, і судом на виконання вимог ст. 11 КАС України доказів існування такого рішення не виявлено. За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення податковим органом приписів наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", та про недоведеність висновків акту перевірки щодо порушення позивачем положень ЦК України суду.

Податковим органом були вжиті заходи по витребуванню у позивача документів на підтвердження правильності декларування ним показників у податковій звітності з ПДВ за лютий 2011 року, шляхом направлення на адресу позивача запиту на витребування документів, наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 467 від 22.04.2011 року, та повідомлення № 9140 від 11.04.2011 року в якому товариство уже запрошувалось в ДПІ для ознайомлення та підписання акту перевірки на 26.04.2011 року. Позивач по справі не направив на вимогу податкового органу витребувані документи, а після отримання акту перевірки не скористувався своїм правом, та також не надав відповідачу документів на спростування викладених в акті висновків».

Крім того, відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 03.11.2011р. за № 4861/6/10-2115 у акті перевірки від 26.04.2011 року за № 501/233-24232471 встановлено, що ТОВ фірма «Валісій» має стан 23 (місцезнаходження встановлено), кількість працюючих 1 особа. На момент проведення перевірки первинні та інші документи відсутні, встановлена відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів і торгівельного обладнання. Господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання і відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг. В акті перевірки зазначено, що ТОВ фірма «Валісей» здійснювало діяльність пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам, усі операції купівлі-продажу з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто відповідно до частини 5 статті 203, частин 1,2 статті 215, статті 216 Цивільного Кодексу України є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонадобувача» і у ТОВ фірма „Валісей" відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.06.2011р. за № 0001112320 та за № 0001122320 і частково рішення від 19.08.2011 року прийняті обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Зазначене було доведено відповідачем в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адімінстративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аксирис» до відповідачів: 1) Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; 2) Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2011р. за № 0001112320 та за № 0001122320 і частково рішення від 19.08.2011р. відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 26.12.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В Ільков В.В.Ільков О.А.Чернецька