cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2015Справа №910/1147/15-г
За позовомДержавного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» Простягнення 96 999,19 грн.
Суддя Спичак О.М.
Без виклику представників сторін:
від позивача: Гостищева Н.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: Залевський К.С. - представник за довіреністю;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» про стягнення 73 928,01 грн. - основного боргу, 5 680,80 грн. - пені, 1 915,23 грн. - 3% річних, 15 475,15 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання за договором про надання послуг №02.1.2-14/25-106 від 17.06.2011 року, в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 73 928,01 грн.
Ухвалою суду від 23.01.2015 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09.02.2015 року.
02.02.2015 року представник позивача через канцелярію суду подав документи на виконання ухвали суду.
У судовому засіданні 09.02.2015 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача вирішення питання про відкладення розгляду справи залишив на розгляд суду.
Клопотання представника про відкладення розгляду справи задоволено частково, а саме, в судовому засіданні 09.02.2015 року оголошено перерву до 16.02.2015 року.
В судовому засіданні 16.02.2015 року представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких проти наявності заборгованості за договором про надання послуг №02.1.2-14/25-106 від 17.06.2011 року в розмірі 73 928,01 грн. не заперечував.
Крім того, в судовому засіданні 16.02.2015 року представник відповідача подав клопотання про розстрочення виконання рішення суду, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.
В судовому засіданні 16.02.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
30.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діп груп» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №890/02.1.2-24-193, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення, розміщені за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт, які знаходяться на балансі балансоутримувача.
17.06.2011 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діп груп» (клієнт, відповідач) укладено договір про надання послуг №02.1.2-14/25-106, відповідно до п. 1.1 якого, в зв'язку з наданням клієнту в оренду нерухомого майна за договором оренди №890/02.1.2-24-193 від 30.09.2009 року, аеропорт надає, а клієнт приймає наступні послуги: підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна; забезпечення освітленням під'їзних шляхів та прилеглої території орендованого майна; обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів; забезпечення функціонування приміщень загального користування.
Умовами договору сторони погодили, що за надані послуги клієнт щомісячно сплачує аеропорту 5 відсотків від чистого доходу, отриманого від діяльності на території орендованого майна (п.3.1); нарахування ПДВ на суму оплати за послуги здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.3.3); сплата за послуги здійснюється клієнтом з 01.04.2011 року (п.3.4).
Відповідно до п. 3.5 договору в разі припинення надання в строкове платне користування майна припиняється дія цього договору. В цьому випадку сплата за послуги здійснюється до дати фактичного звільнення клієнтом майна, яке підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі орендованого майна до договору оренди №890/02.1.2-24-193 від 30.09.2009 року.
Згідно з п. 4.2.3 договору клієнт зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за завітним, самостійно одержувати в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється клієнтом до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаний стороною.
Додатковою угодою №1 від 20.10.2014 року до договору про надання послуг сторони погодили: припинити надання послуг за договором з 28.08.2014 року (п.1); розірвати договір за згодою сторін (п.2).
За актом передачі-приймання орендованого майна від 28.08.2014 року відповідач повернув позивачу орендоване нерухоме майно.
Як зазначав позивач, на виконання умов договору про надання послуг, він, за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року надав відповідачу послуги на суму 89 161,94 грн., на підтвердження чого позивач надав суду:
- акти приймання-здачі виконаних послуг: за жовтень 2013 року від 31.10.2013 року на суму 18 303,22 грн.; за листопад 2013 року від 30.11.2013 року на суму 14 418,66 грн., за грудень 2013 року від 31.12.2013 року на суму 14 230,51 грн.; за січень 2014 року від 31.01.2014 року на суму 12 268,85 грн.; за лютий 2014 року від 28.02.2014 року на суму 9 914,59 грн.; за березень 2014 року від 31.03.2014 року на суму 3 478,97 грн.; за квітень 2014 року від 30.04.2014 року на суму 4 376,89 грн.; за травень 2014 року від 31.05.2014 року на суму 4 391,92 грн.; за червень 2014 року від 30.06.2014 року на суму 5 482,45 грн.; за липень 2014 року від 31.07.2014 року на суму 2 295,88 грн.;
- рахунки-фактури: №61/802 від 31.10.2013 року на суму 18 303,22 грн., за надані послуги за жовтень 2013 року; №61/912 від 30.11.2013 року на суму 14 418,66 грн., за надані послуги за листопад 2013 року; №61/1007 від 31.12.2013 року на суму 14 230,51 грн., за надані послуги за грудень 2013 року; №61/68 від 31.01.2014 року на суму 12 268,85 грн., за надані послуги за січень 2014 року; №61/145 від 28.02.2014 року на суму 9 914,59 грн., за надані послуги за лютий 2014 року; №61/207 від 31.03.2014 року на суму 3 478,97 грн., за надані послуги за березень 2014 року; №61/292 від 30.04.2014 року на суму 4 376,89 грн., за надані послуги за квітень 2014 року; №61/350 від 31.05.2014 року на суму 4 391,92 грн., за надані послуги за травень 2014 року; №61/422 від 30.06.2014 року на суму 5 482,45 грн., за надані послуги за червень 2014 року; №61/498 від 31.07.2014 року на суму 2 295,88 грн., за надані послуги за липень 2014 року.
Зазначені акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури були отримані відповідачем, зокрема: акт та рахунок за жовтень 2013 року отримані відповідачем 13.11.2013 року; за листопад 2013 року - 12.12.2013 року; за грудень 2013 року - 10.01.2014 року; за січень 2014 року - 12.02.2014 року; за лютий 2014 року - 22.04.2014 року; за березень 2014 року - 10.04.2014 року; за квітень 2014 року - 08.05.2014 року; за травень 2014 року - 10.06.2014 року; за червень 2014 року - 09.07.2014 року; за липень 2014 року - 14.08.2014 року.
Проте, як зазначав позивач, відповідач зазначені вище акти приймання-здачі робіт не підписав та позивачу не повернув, виконані позивачем роботи оплатив лише частково на суму 15 233,93 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 73 928,01 грн.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензії №35-28/5-123 від 24.10.2014 року та № 35-28/5-145 від 26.11.2014 року з вимогами погасити заборгованості, однак, вони залишені відповідачем без належного реагування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору про надання послуг №02.1.2-14/25-106 від 17.06.2011 року та за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року надав відповідачу послуги на суму 89 161,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями:
- актів приймання-здачі виконаних послуг: за жовтень 2013 року від 31.10.2013 року на суму 18 303,22 грн.; за листопад 2013 року від 30.11.2013 року на суму 14 418,66 грн., за грудень 2013 року від 31.12.2013 року на суму 14 230,51 грн.; за січень 2014 року від 31.01.2014 року на суму 12 268,85 грн.; за лютий 2014 року від 28.02.2014 року на суму 9 914,59 грн.; за березень 2014 року від 31.03.2014 року на суму 3 478,97 грн.; за квітень 2014 року від 30.04.2014 року на суму 4 376,89 грн.; за травень 2014 року від 31.05.2014 року на суму 4 391,92 грн.; за червень 2014 року від 30.06.2014 року на суму 5 482,45 грн.; за липень 2014 року від 31.07.2014 року на суму 2 295,88 грн.;
- рахунків-фактури: №61/802 від 31.10.2013 року на суму 18 303,22 грн., за надані послуги за жовтень 2013 року; №61/912 від 30.11.2013 року на суму 14 418,66 грн., за надані послуги за листопад 2013 року; №61/1007 від 31.12.2013 року на суму 14 230,51 грн., за надані послуги за грудень 2013 року; №61/68 від 31.01.2014 року на суму 12 268,85 грн., за надані послуги за січень 2014 року; №61/145 від 28.02.2014 року на суму 9 914,59 грн., за надані послуги за лютий 2014 року; №61/207 від 31.03.2014 року на суму 3 478,97 грн., за надані послуги за березень 2014 року; №61/292 від 30.04.2014 року на суму 4 376,89 грн., за надані послуги за квітень 2014 року; №61/350 від 31.05.2014 року на суму 4 391,92 грн., за надані послуги за травень 2014 року; №61/422 від 30.06.2014 року на суму 5 482,45 грн., за надані послуги за червень 2014 року; №61/498 від 31.07.2014 року на суму 2 295,88 грн., за надані послуги за липень 2014 року. Зазначені акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури були отримані відповідачем, зокрема: акт та рахунок за жовтень 2013 року отримані відповідачем 13.11.2013 року; за листопад 2013 року - 12.12.2013 року; за грудень 2013 року - 10.01.2014 року; за січень 2014 року - 12.02.2014 року; за лютий 2014 року - 22.04.2014 року; за березень 2014 року - 10.04.2014 року; за квітень 2014 року - 08.05.2014 року; за травень 2014 року - 10.06.2014 року; за червень 2014 року - 09.07.2014 року; за липень 2014 року - 14.08.2014 року.
Відповідач зазначені вище акти приймання-здачі робіт не підписав та позивачу протягом 5 днів з дати їх отримання не повернув, а тому, у відповідності до п. 4.2.3 договору, зазначені акти вважаються підписаними відповідачем.
Проте, відповідач виконані позивачем роботи оплатив лише частково на суму 15 233,93 грн., в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість за договором №02.1.2-14/25-106 від 17.06.2011 року в розмірі 73 928,01 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за договором №02.1.2-14/25-106 від 17.06.2011 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 73 928,01 грн.
Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктом 5.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 5 680,80 грн. пені.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.2 договору клієнт зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, а саме, в розмірі 5 680,80 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 915,23 грн. 3% річних та 15 475,15 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю, а саме, в сумі 1 915,23 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в розмірі 15 466,36 грн.
Представник відповідача, з посиланням на скрутне матеріальне становище відповідача, просив суд розстрочити виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно зазначеної статті господарський суд лише у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення, однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» не наведені обставини, які є винятковими в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду по справі №910/1147/15-г, а тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» про розтрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп груп» (місцезнаходження : 01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19, код ЄДРПОУ 31243928) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 73 928 (сімдесят три тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 01 коп. - основного боргу, 5 680 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 80 коп. - пені, 15 466 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 36 коп. - інфляційних втрат, 1 915 (одну тисячу дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 23 коп. - 3% річних та 1 939 (одну тисячу дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 82 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Повне рішення складено
17.02.2015 року.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.02.2015 |
Оприлюднено | 19.02.2015 |
Номер документу | 42746262 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Спичак О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні