Рішення

від 13.02.2015 по справі 910/27000/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2015Справа №910/27000/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСІБ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПК Україна" простягнення 509715,62 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Конончук З.В., довіреність б/н від 01.12.2014; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСІБ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПК Україна" про стягнення 509715,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з розрахункового рахунку позивача на підставі платіжного доручення №516 від 23.04.2014 з призначенням платежу «за будматеріали зг. рах. №СФ-022 від 18.04.2014 у т.ч. ПДВ 20% - 84952,60 грн.» на розрахунковий рахунок відповідача помилково перераховані грошові кошти в сумі 509715,62 грн., оскільки між сторонами відсутні будь-які господарські відносини, у зв'язку з чим помилково перераховані грошові кошти підлягають поверненню позивачу, в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2014 порушено провадження у справі №910/27000/14 та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.02.2015.

13.02.2015 позивач, через відділ діловодства суду, подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що реквізити для оплати коштів в сумі 509715,62 грн. були повідомлені відповідачем бухгалтерії позивача в усній формі, при цьому жодного рахунку для оплати цієї суми Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПК Україна" не надавалося.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.02.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2014 позивачем на розрахунковий рахунок №26008434005100, відкритий в АТ «УКРСИББАНК» на адресу одержувача ТОВ «ДПК Україна» перераховано 509715,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №516 від 23.04.2014.

За твердженням позивача, грошові кошти ним були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами у справі відсутні будь-які господарські відносини.

05.08.2014 позивачем виставлено відповідачу вимогу №35 з проханням повернути помилково сплачену суму в розмірі 509715,62 грн., яка залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

16.10.2014 позивачем повторно виставлено відповідачу вимогу №51 з проханням повернути грошові кошти в сумі 509715,62 грн., яка також залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

З цих підстав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (ст. 1090 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлення відповідальності суб'єктів переказу визначається нормами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Зокрема, стаття 1 вказаного Закону містить визначення наступних термінів і понять:

- отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі;

- неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

- переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою;

- помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;

- платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Отже, виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано відповідачем, грошові кошти в заявленій сумі були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами у справі відсутні будь-які господарські правовідносини, зворотного матеріали справи не містять.

Порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", а саме п. 2.35 визначено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

-по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

-по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

-по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено відсутність господарських правовідносин між сторонами у справі, а відтак і помилковість переказу позивачем грошових коштів в сумі 509715,62 грн. на розрахунковий рахунок відповідача у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 509715,62 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, позивач при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами повинен був сплатити судовий збір в розмірі 10194,31 грн., втім сплатив 10195,00 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №1570 від 18.11.2014.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 0 грн. 69 коп.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПК Україна" (03164, м. Київ, вул. Робітнича, 9; ідентифікаційний код 38559369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСІБ" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 29/31, кв. 15; ідентифікаційний код 38612715) 509715 (п'ятсот дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 62 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 10194 (десять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРСІБ" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 29/31, кв. 15; ідентифікаційний код 38612715) з Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 69 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №1570 від 18.11.2014, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2015.

Суддя Т.В.Васильченко