Рішення

від 13.02.2015 по справі 910/703/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2015Справа №910/703/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пальміракапітал" простягнення 37560 грн. 88 коп. Представники сторін:

від позивача: Денисюк В.В. - представник за довіреністю № 55-Д від 26.12.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміракапітал" про стягнення 37560 грн. 88 коп., з яких 30293 грн. 74 коп. основного боргу, 1740 грн. 13 коп. 3% річних та 5527 грн. 01 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору С-017 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 27.10.2010 не в повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги з гарячого та холодного водопостачання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 30293 грн. 74 коп. за період з 23.12.2010 по 27.06.2014. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1740 грн. 13 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5527 грн. 01 коп. за загальний період нарахування з 23.01.2011 по 21.11.2014 (щодо кожного простроченого платежу окремо по 21.11.2014).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 порушено провадження у справі № 910/703/15-г та розгляд справи призначено на 02.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.02.2015.

У судовому засіданні 13.02.2015 представник позивача подав додаткові документи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 13.02.2015 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою, яка вказана в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19921217.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 13.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2010 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, яке перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (п. 1.2 Статуту), (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальміракапітал" (споживач) укладено Договір С-017 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до умов якого зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, споживач є власником (орендарем) нежитлового приміщення за адресою: вул. Академіка Щусєва, 6, загальною площею 73,5 кв.м., на підставі договору оренди від 27.10.2010 № 736/6.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм Відкритого акціонерного товариства Акціонерної компанії «Київводоканал» і Акціонерної компанії «Київенерго» за тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 9.1 Договору, він укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та Акціонерною компанією «Київенерго» (яка змінила своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго») Договору № 8252009 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2007 та укладеного між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерною компанією «Київводоканал» (яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») Договору № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005, позивачем було надано відповідачу житлово-комунальні послуги з гарячого та холодного водопостачання на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договору С-017 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 27.10.2010 за період з 23.12.2010 по 27.06.2014 на загальну суму 31794 грн. 89 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та розшифровками рахунків абонента Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за період з грудня 2010 року по червень 2014 року, що також не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором С-017 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 27.10.2010, сплативши 29.08.2012 грошові кошти в розмірі 1501 грн. 15 коп. за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 30293 грн. 74 коп. за період з 23.12.2010 по 27.06.2014, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів в розмірі 30293 грн. 74 коп.

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг за постачання холодної та гарячої води є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Зважаючи на те, що сторонами у Договорі С-017 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 27.10.2010 не погоджений строк оплати, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати за послуги з гарячого та холодного водопостачання відповідач повинен був здійснювати в строк до 20 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміракапітал" перед Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" за Договором С-017 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 27.10.2010 у розмірі 30293 грн. 74 коп. за період з 23.12.2010 по 27.06.2014 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем, з огляду на що позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміракапітал" суми основного боргу в розмірі 30293 грн. 74 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1740 грн. 13 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5527 грн. 01 коп. за загальний період нарахування з 23.01.2011 по 21.11.2014 (щодо кожного простроченого платежу окремо по 21.11.2014).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони відповідають встановленим законодавством порядку та способу нарахування та є обгрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміракапітал" 3% річних в розмірі 1740 грн. 13 коп. та інфляційних втрат в розмірі 5527 грн. 01 коп. за загальний період нарахування з 23.01.2011 по 21.11.2014 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміракапітал" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 1, кв. 47; ідентифікаційний код: 35393691) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8; ідентифікаційний код: 31731838) основний борг в розмірі 30293 (тридцять тисяч двісті дев'яносто три) грн. 74 коп., 3% річних в розмірі 1740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 13 коп., інфляційні втрати в розмірі 5527 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 01 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 18.02.2015

Суддя І.М. Отрош