Рішення

від 10.02.2015 по справі 910/26122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015Справа №910/26122/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК" про стягнення 9 718,18 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився від відповідача Афанасьєва Г.В. (дов. б/н від 26.01.2015 року) Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10 лютого 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 9 718,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/26122/14, слухання справи призначено на 13.01.2015 року.

05.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

21.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Представники сторін в судове засідання 13.01.2015 року не з'явилися, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 22.01.2015 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строків розгляду справи.

Представники сторін у судове засідання 22.01.2015 року не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Розглянувши подане відповідачем 21.01.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 10.02.2015 року.

06.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав суду відзив на позов.

У судове засідання 10.02.2015 року представник позивач не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.2015 року заперечила проти позову, з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНК" (покупець) було укладено договір ВП 14 № 315 купівлі-продажу (надалі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товари (запасні частини до транспортних засобів), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 1.1 Договору тара (упаковка) входить у вартість товару. підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій продавцем, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий покупцем по видатковій накладній не підлягає поверненню за ініціативою покупця, окрім випадків його невідповідності якості.

Умови поставки: FAC (Інкотермс 2010): склад продавця: вул. Висоцького, 4, м. Дніпропетровськ. За таких умов поставки, претензії покупця по кількості приймаються тільки у момент отримання товару на складі продавця (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється.

Пунктами 4.1., 4.2 Договору сторони погодили, що орієнтовна ціна Договору складає 1 000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна загальна сума Договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних з обох боків.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення наявних коштів в касу продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 року включно, але у будь-якому випадку до повного його виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (пункт 11.3 Договору).

Пунктом 1 Додаткової угоди до Договору сторони продовжили дію Договору до 31.12.2014 року.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 3 834,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6386 від 10.06.2014 року та довіреністю № 0610 від 10.06.2014 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "АНК" Кондратенко Д.Г. на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ".

За твердженням позивача, станом на момент розгляду даної справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату переданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 834,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 834,00 грн. основної заборгованості, 109,78 грн. пені, 113,40 грн. 24% річних та 3 834,00 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що товар, отриманий від позивача за видатковою накладною № 6386 від 10.06.2014 року не був реалізований внаслідок відмови клієнта від покупки та оплати.

Відповідач стверджує, що неодноразово звертався до позивача з проханням повернути останньому товар, проте, позивач не погодився.

Окрім того, відповідач вказує на те, що товар отриманий після закінчення строку дії Договору, а додаткова угода про продовження дії Договору складена з порушенням статті 654 Цивільного кодексу України, остільки не містить дати підписання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Положенням статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів та пояснень сторін вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином, зауважень щодо отриманого товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату товар не здійснив.

Вищенаведене підтверджується видатковою накладною № 6386 від 10.06.2014 року на суму 3 834,00 грн. та довіреністю № 0610 від 10.06.2014 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "АНК" Кондратенко Д.Г. на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Заперечення відповідача на позов з посиланням на можливість повернення отриманого від позивача товару на суму 3 834,00 грн. не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що товар за видатковою накладною № 6386 від 10.06.2014 року був прийнятий Товариством з обмеженою відповідальністю "АНК" без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача листом № 1 від 22.01.2015 року з проханням прийняти повернення товару у зв'язку з відмовою клієнта від його отримання.

Проте, чинним законодавством не передбачено обов'язок продавця прийнятий переданий продавцю товар належної якості внаслідок неможливості покупця реалізувати даний товар в подальшому.

Підписання уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК", яка діяла на підставі довіреності № 0610 від 10.06.2014 року, видаткової накладної № 6386 від 10.06.2014 року, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Щодо тверджень відповідача про те, що товар отриманий після закінчення строку дії Договору, а додаткова угода про продовження дії Договору складена з порушенням статті 654 Цивільного кодексу України, остільки не містить дати підписання, суд зазначає наступне.

Пунктом 11.3 Договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 року включно, але у будь-якому випадку до повного його виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Додаткової угоди до Договору, яка підписана уповноваженими особами сторін та якою сторони погодили продовжити дію Договору до 31.12.2104 року та зазначили, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання.

На неодноразові вимоги ухвал суду у справі № 910/26122/14, позивач не надав суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні.

Як вбачається з вищевказаної Додаткової угоди до Договору остання не містить дати укладення, відтак, у суду відсутня можливість встановити з якого моменту вказана Додаткова угода набрала законної сили.

Водночас, як вбачається з видаткової накладної № 6386 від 10.06.2014 року підставою для передачі позивачем товару на користь відповідача сторони вказали саме договір ВП 14 № 315 купівлі-продажу від 10.07.2013 року.

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Водночас, як вбачається з видаткової накладної № 6386 від 10.06.2014 року підставою для передачі позивачем товару на користь відповідача сторони вказали саме договір ВП 14 № 315 купівлі-продажу від 10.07.2013 року.

За таких обставин, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце продовження дії Договору у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 3 834,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК" 3 834,00 грн. заборгованості за отриманий товар згідно видаткової накладної № 6386 від 10.06.2014 року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 109,78 грн. пені, нарахованої за період з 24.06.2014 року по 07.08.2014 року, 113,40 грн. 24% річних, нарахованих за період з 24.06.2014 року по 07.08.2014 року, та 3 834,00 грн. штрафу.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 24% річних від простроченої суми, а потім сплатити суму основного боргу. При цьому, під час надходження грошових коштів від покупця за товар за даним Договором, продавець спочатку зараховує нараховану суму пені і річних. Окрім вищезгаданих пені і річних у разі прострочення платежу терміном понад 10 (десяти) календарних днів, покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити додатково штраф у розмірі 50% від простроченої суми.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при здійсненні нарахування пені не вірно визначено початкову дату прострочення зобов'язання та не враховано умови викладені у пункті 4.3. Договору.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення наявних коштів в касу продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що період прострочення відповідачем своїх зобов'язань за Договором слід рахувати з 25.06.2014 року.

Згідно розрахунку суду загальний розмір пені, що підлягає до стягненню з відповідача становить 101,68 грн.

Згідно з пунктом 5.2. Договору у випадку прострочення понад 15 календарних днів покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити штраф у розмірі 100% від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 834,00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У тексті позовної заяви міститься розрахунок штрафних санкцій, зокрема 24% річних, нарахованих за період з 24.06.2014 року по 07.08.2014 року на суму 110,88 грн.

Водночас, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 7 891,18 грн., з яких 3 834,00 грн. основної заборгованості, 109,78 грн. пені, 113,40 грн. 24% річних та 3 834,00 грн. штрафу.

Дослідивши розрахунок 24%, наданий позивачем, судом було виконано власний розрахунок, відповідно до якого позовні вимоги щодо стягнення 24% підлягають частковому задоволенню в розмірі 110,88 грн., за період з 25.06.2014 року по 07.08.2014 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНК" (03142, м. Київ, вул. Доброхотова, буд. 5, кв. 23, код ЄДРПОУ 25274744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, буд. 4, код ЄДРПОУ 33109363) 3 834 (три тисячі вісімсот сорок три) грн. 00 коп. заборгованості, 101 (сто одна) грн. 68 коп. пені, 110 (сто десять) грн. 88 коп. 24% річних, 3 834 (три тисячі вісімсот сорок три) грн. 00 коп. штрафу, 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 54 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.02.2015 року

Суддя С.В. Стасюк