Рішення

від 11.02.2015 по справі 914/2247/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015 р. Справа № 914/2247/14

За позовом: Колективного підприємства «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж», с.Солонка Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «WZRT-Polnoc», м.Гданськ, Польща

про стягнення 57176,62 долари США

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Басюк Г.Т. - представник за довіреністю

від відповідач: не з'явився

Суть спору : позов заявлено Колективним підприємством «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж», с.Солонка Пустомитівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «WZRT-Polnoc», м.Гданськ, Польща про 39771,05 доларів США (472411,35грн. за курсом Національного банку України станом на 23.06.2014р.).

Ухвалою суду від 27.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.07.2014р. Ухвалою суду від 23.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 04.08.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача та для надання можливості позивачу подати витребувані документи. Ухвалою суду від 04.08.2014р. прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, якою заявлено до стягнення з відповідача 57176,62 долари США, з яких 53561,07 доларів США основного боргу та 3615,55 долари США пені, а також зупинено провадження у справі у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу за місцем знаходження відповідача.

Згідно виклику (повідомлення), що направлявся разом із судовим дорученням, судове засідання було призначено на 28.01.2015р., а у випадку несвоєчасного вручення документів, наступне судове засідання було призначено на 11.02.2015р.

Головним управлінням юстиції у Львівській області повернено після виконання доручення господарського суду Львівської області про вручення судових документів та вчинення окремих процесуальних дій відносно ТзОВ «WZRT-Polnoc» (вх.№54962/14 від 18.12.2014р.). Враховуючи вищенаведене, провадження по справі слід поновити.

Представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 11.02.2015р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№5763/15 від 11.02.2015р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в серпні 2013 року між позивачем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «WZRT-Polnoc» укладено договір, на виконання якого позивачем протягом грудня 2013 року по квітень 2014 року виконано робіт на загальну суму 146164,74 долари США, які відповідачем, всупереч умовам договору, оплачено лише частково. Зазначені обставини зумовили звернення КП «Монтажне управління №6 «ЕПЗМ» до суду із позовною заявою про стягнення 57176,62 долари США, з яких 53561,07 доларів США основного боргу та 3615,55 долари США пені. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 11.02.2015р. не забезпечив, витребуваних документів не подав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання сторонами не подано.

Зважаючи на те, що документи, які підлягали врученню відповідачу згідно із судовим дорученням, було передано одним із способів, передбачених Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965), з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становив понад шість місяців з дати зупинення провадження по справі, а також зважаючи на те, що не було отримано підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави, суд, у відповідності до ст.15 вказаної Конвенції, приходить до висновку про можливість постановити рішення, незважаючи на відсутність підтвердження про вручення або безпосередню доставку вказаних документів.

Згідно зі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Колективним підприємством «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» (виконавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «WZRT-Polnoc» (замовник за договором, відповідач по справі) укладено договір на виконання робіт №21/08/13 від 21.08.2013р., за яким виконавець зобов'язався у передбачений договором строк виконати (надати послуги) електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи по реконструкції електроенергетичної підстанції 110/15 кВ «Галонжня Мала», за адресою: околиця Галонжня Мала, №2/13, гміна Кольчиглови, повіт Битов, воєводство Поморське, Республіка Польща (надалі - роботи) відповідно до Переліку робіт (Додаток №1), Таблиці цін (Додаток №2) та Технічної документації, що надається Замовником, та є невід'ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх (п.1.1).

На виконання умов вказаного договору позивачем виконано роботи на загальну суму 146164,74 долари США, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами вартості виконаних робіт (послуг) №1 від 18.12.2013р., №2 від 31.03.2014р. та №3 від 30.04.2014р., а також довідками обсягів та вартості виконаних робіт (послуг) до них. Відповідно до п.2.6 договору, передання робіт виконавцем і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За умовами договору оплата за виконані роботи згідно п.1.1 цього договору здійснюється на умовах часткової передоплати (п.3.2). Протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами договору замовник здійснює передоплату (аванс) на рахунок виконавця у розмірі 30% від загальної ціни договору, що складає 35527,69 доларів США (п.3.3). 70% вартості кожного етапу виконаних робіт замовник оплачує протягом 10 банківських днів після підписання акту вартості виконаних робіт (послуг) та довідки обсягів та вартості виконаних робіт (послуг) замовником та виконавцем (п.3.4).

Так, 18.10.2013р. відповідачем перераховано на рахунок позивача 35527,69 доларів США попередньої оплати, а 24.01.2014р. - 57075,98 доларів США в рахунок оплати виконаних робіт. Зазначене підтверджується копіями банківських виписок про рух коштів по рахунку КП «Монтажне управління №6 «ЕПЗМ» за вказаний період.

Всупереч умовам договору решта виконаних робіт (послуг) ТзОВ «WZRT-Polnoc» не оплачено, що зумовило звернення КП «Монтажне управління №6 «ЕПЗМ» до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 53561,07 доларів США основного боргу та 3615,55 долари США пені.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

У розділі 9 договору, укладеного між сторонами, встановлено, що усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства, або шляхом звернення до міжнародної інстанції, що визнана державами резиденства сторін. Досудове врегулювання спорів між сторонами цього договору не є обов'язковим.

Зважаючи на вищенаведені положення договору, враховуючи домовленість сторін про застосування законодавства України при вирішенні спорів в судовому порядку, керуючись ст.ст.12, 15 ГПК України, суд приходить до висновку про те, що даний спір підлягає розгляду господарським судом Львівської області, оскільки він виник при виконанні господарського договору.

Згідно ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, ч.1 ст854 ЦК України встановлено, що якщо за договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або її окремих етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як визначено ч.1 ст.610 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 53561,07 доларів США основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо стягнення 3615,55 долари США пені, суд зазначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання, у відповідності до ст.229 ГК України, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами договору, замовник бере на себе зобов'язання щодо повної оплати виконаних і прийнятих згідно договору робіт (п.8.2). У разі затримки оплати замовником наданих виконавцем послуг, у відповідності до умов цього договору, за кожен день такої затримки замовником додатково оплачується 1% від суми оплати, щодо якої здійснена така затримка, але не більше 10% від суми простроченого платежу (п.3.5).

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши долучений позивачем розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3615,55 доларів США пені обґрунтована матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Суд також зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.54 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. В той же час, у поданій до суду заяві про збільшення розміру позовних вимог (вх.№3868/14 від 04.08.2014р.), гривневий еквівалент заявленої до стягнення суми не визначено. Згідно з ч.3 ст.54 цього Кодексу, ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Пленумом Вищого господарського суду у п.3.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

Виходячи із офіційного курсу гривні до іноземної валюти - долара США, встановленого Національним банком України станом на 04.08.2015р. - день подання КП «Монтажне управління №6 «ЕПЗМ» до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають 53561,07 доларів США основного боргу (640590,40грн. за офіційним курсом Національного банку України) та 3615,55 долари США пені (43241,98грн. за офіційним курсом Національного банку України).

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі в розмірі 13779,12грн.

При визначенні розміру судового збору судом враховано роз'яснення надані Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.4 вказаної Постанови, що за змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір»), й враховано офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком України у дні сплати КП «Монтажне управління №6 «ЕПЗМ» судового збору при звернення до суду із позовною заявою та заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Також суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи визначений пп.1 п.2 ч.2 ст.4 розмір ставки судового збору за звернення до господарського суду із позовною заявою майнового характеру, суд приходить до висновку, що судовий збір в розмірі 6,06грн. підлягає поверненню позивачу як такий, що сплачений надмірно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 79, 82, 84, 85, 116 ГПК України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Поновити провадження у справі.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «WZRT-Polnoc» (WZRT-POLNOC Sp.z o.o.; ul.Siennicka 25, 80-758 Gdansk, Polska; KRS: 0000273926; NIP: 5832972868; Regon: 220371358) на користь Колективного підприємства «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» (Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка; код ЄДРПОУ 00114005) 53561,07 долари США, що станом на 04.08.2014р. за офіційним курсом Національного банку України становило 640590,40грн., 3615,55 долари США пені, що станом на 04.08.2014р. за офіційним курсом Національного банку України становило 43241,98грн., та 13779,12грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Повернути Колективному підприємству «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» (Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка; код ЄДРПОУ 00114005) з Державного бюджету України 6,06грн. надмірно сплаченого судового збору на підставі платіжного доручення №410 від 24.06.2014р.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст складено 16.02.2015р.

Суддя Щигельська О.І.