Рішення

від 12.02.2015 по справі 918/1694/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 918/1694/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємства "Пульсар-Агро" (далі - ПП "Пульсар-Агро") до приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" (далі - ПСП "Іванівський") про зобов'язання виконати умови контрактів та стягнення штрафу в розмірі 154 749 грн. 00 коп. та за зустрічним позовом ПСП "Іванівський" до ПП "Пульсар-Агро" про стягнення заборгованості у розмірі 700 417 грн. 77 коп.,

за участі представників:

ПП "Пульсар-Агро": Голуба В.А. за дов. від 10 грудня 2014 року № 1,

Чукася Б.Б. (директора),

ПСП "Іванівський": Калістратова С. Є. за дов. від 22 грудня 2014 року № 2,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року ПП "Пульсар-Агро" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладених між ним та ПСП "Іванівський" контрактів від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ та від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ, позивач перерахував останньому попередню оплату у загальному розмірі 544 500 грн. 00 коп. за здійснення відповідачем поставки сої. Оскільки ПСП "Іванівський" у встановлені договорами строки взяті на себе за вказаними угодами зобов'язання виконало не у повному обсязі, позивач, посилаючись на статті 509, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд зобов'язати відповідача виконати умови контракту від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ шляхом поставки ПП "Пульсар-Агро" сої у кількості 70 тон, а також умови контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ шляхом поставки позивачу сої у кількості 2,46 тон. Крім того, ПП "Пульсар-Агро" просило суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 154 747 грн. 00 коп., нарахований у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 1 грудня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1694/14 та призначено її до розгляду на 10 грудня 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив ПСП "Іванівський" на позовну заяву (а.с. 41-43), в якому останнє заперечило проти задоволення вимог ПП "Пульсар-Агро", посилаючись на недотримання позивачем досудового врегулювання даного спору.

Ухвалою суду від 10 грудня 2014 року розгляд справи відкладено на 24 грудня 2014 року.

Ухвалою суду від 24 грудня 2014 року розгляд справи відкладено на 13 січня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення ПСП "Іванівський" (а.с. 64), в яких останнє зазначило, що у наявних в нього примірниках спірних контрактів відсутні положення щодо сплати штрафу в розмірі 70 відсотків від вартості непоставленого товару у випадку несвоєчасної поставки. З огляду на викладене, ПСП "Іванівський" просило суд залишити позовні вимоги ПП "Пульсар-Агро" без задоволення.

Також до початку судового засідання 13 січня 2015 року через канцелярію суду надійшов зустрічний позов ПСП "Іванівський" до ПП "Пульсар-Агро" про стягнення з останнього заборгованості за укладеними між сторонами контрактами від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ та від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ в розмірі 700 417 грн. 77 коп. В обґрунтування даних вимог ПСП "Іванівський" посилалося на те, що на виконання спірних контрактів останнє поставило первісному позивачу обумовлений у них товар на загальну суму 705 330 грн. 00 коп. Проте ПП "Пульсар-Агро" взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості вказаного товару виконало лише частково, заборгувавши таким чином ПСП "Іванівський" 375 830 грн. 00 коп. У зв'язку з вказаними обставинами первісний відповідач, посилаючись на статі 526, 625, 655, 692 ЦК України, а також на Указ Президента України від 16 березня 1995 року № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (далі - Указ), просив суд стягнути з ПП "Пульсар-Агро" вищезазначену суму боргу, а також 304 422 грн. 30 коп. пені, 18 415 грн. 67 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 1 749 грн. 80 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою суду від 13 січня 2015 року зустрічну позовну заяву ПСП "Іванівський" було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ПП "Пульсар-Агро".

Крім того, після подання зустрічної позовної заяви, ПСП "Іванівський" також було подано заяву, в якій останнє з метою забезпечення виконання судового рішення у даній справі просило суд накласти арешт на майно ПП "Пульсар-Агро".

У судовому засіданні 13 січня 2015 року представник ПСП "Іванівський" підтримав наведену заяву та на підставі статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просив суд вжити вищезазначених заходів. Вказані пояснення були відображені у протоколі даного судового засідання (а.с. 87).

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З аналізу вказаної норми вбачається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Оскільки ПСП "Іванівський" не довело належними та допустимими доказами необхідності вжиття вищезазначених заходів, необхідних для забезпечення виконання пред'явленого ним позову, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена заява є необґрунтованою, у зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

У судовому засіданні 13 січня 2015 року оголошувалася перерва до 22 січня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив ПП "Пульсар-Агро" на зустрічну позовну заяву від 22 січня 2015 року (а.с. 106-109), в якому останнє просило суд відмовити ПСП "Іванівський" у задоволенні його позовних вимог з огляду на те, що ПП "Пульсар-Агро" не отримувало сої та пшениці на суму 348 810 грн. 00 коп., поставлених за видатковою накладною від 21 вересня 2014 року № 51, на яку посилалося ПСП "Іванівський" у своєму позові. Крім того, Указ, на підставі якого було нараховано пеню, на думку ПП "Пульсар-Агро", не може бути застосований до спірних правовідносин. Також первісний позивач вказував на те, що розрахунок заявлених до стягнення ПСП "Іванівський" трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені є необґрунтованим, оскільки був здійснений без урахування положень спірних контрактів.

У судовому засіданні 22 січня 2015 року оголошувалася перерва до 28 січня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання 28 січня 2015 року через канцелярію суду надійшла заява ПСП "Іванівський" про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 118-119), згідно якої останнє просило суд стягнути з ПП "Пульсар-Агро" 375 830 грн. 00 коп. основного боргу, 304 422 грн. 30 коп. пені, 11 274 грн. 90 коп. інфляційних втрати та три проценти річних у розмірі 1 718 грн. 11 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 28 січня 2015 року строк розгляду спору у справі № 918/1694/14 було продовжено на 15 днів - до 12 лютого 2015 року, а розгляд справи відкладено на 12 лютого 2015 року. Крім того, даною ухвалою у призначене судове засідання було викликано приватного нотаріуса Дубенського міського нотаріального округу Фенюка Віктора Пантелійовича з метою дачі пояснень щодо факту посвідчення копій спірних контрактів та видаткової накладної від 21 вересня 2014 року № 51, а також зобов'язано останнього надати суду всі документи, які підтверджують вчинення зазначеної нотаріальної дії.

До початку призначеного судового засідання 12 лютого 2015 року через канцелярію суду надійшла заява ПСП "Іванівський" про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 142-143), згідно якої останнє просило суд стягнути з ПП "Пульсар-Агро" 375 830 грн. 00 коп. основного боргу, 15 568 грн. 63 коп. пені, 11 274 грн. 90 коп. інфляційних втрати та три проценти річних у розмірі 1 668 грн. 07 коп. Вказана заява також прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 12 лютого 2015 року представники ПП "Пульсар-Агро" підтримали вимоги, викладені у своїй позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні. Крім того, останні заперечили проти задоволення зустрічного позову в частині стягнення заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною від 21 вересня 2014 року № 51. У той же час дані представники визнали суму боргу ПП "Пульсар-Агро" перед ПСП "Іванівський" за спірними контрактами в розмірі 210 500 грн. 00 коп. та не заперечували проти задоволення зустрічного позову в цій частині.

Представник ПСП "Іванівський" у даному судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях, та підтримав вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 12 лютого 2015 року.

Приватний нотаріус Дубенського міського нотаріального округу Фенюк Віктор Пантелійович про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явився. Слід зазначити, що останній надіслав на адресу суду клопотання (а.с. 132), в якому повідомив про неможливість забезпечення своєї явки у призначене судове засідання та просив розглядати дану справу без його участі. Також у даному клопотанні нотаріус зазначив, що ним було засвідчено 6 копій контрактів та видаткових накладних, отриманих від Ніколайчука В.О. Про мету такого засвідчення нотаріусу відомо не було. У той же час вказаний нотаріус не надав документів, витребуваних у нього ухвалою суду від 28 січня 2015 року, зокрема, документів, які підтверджують вчинення зазначених нотаріальних дій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов ПП "Пульсар-Агро" та зустрічний позов ПСП "Іванівський", об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2013 року між ПП "Пульсар-Агро" та ПСП "Іванівський" був укладений контракт № 10/ВЕУ, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати у власність покупця товар - сою, а первісний позивач, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість даного товару згідно умов цього договору (а.с. 10).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору кількість товару, проданого по даному контракту, становить 70 тон.

У пункті 3.1 договору сторони обумовили, що ціна товару становить 3 000 грн. 00 коп. за тону. Загальна вартість контракту становить 210 000 грн. 00 коп. (пункт 3.2 вказаної угоди).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець зобов'язується виконати оплату товару у вигляді попередньої оплати протягом 30 банківських днів після підписання угоди. При цьому оплата повинна бути здійснена не пізніше 1 листопада 2013 року.

За умовами пункту 5.2 договору продавець передає товар покупцю на умовах EXW - франко-елеватор. Передача проводиться шляхом переоформленням всіх необхідних документів на право власності на товар від продавця до покупця.

Відповідно до пункту 8.1 цієї угоди критичним числом поставки є 30 листопада 2013 року.

Даний контракт входить в силу з моменту його підписання і діє до 1 січня 2015 року (пункт 10.2 вказаного правочину).

Судом також встановлено, що 16 серпня 2014 року між ПП "Пульсар-Агро" та ПСП "Іванівський" був укладений контракт № 16/ВЕУ, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати у власність покупця товар - сою, а первісний позивач, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість даного товару згідно умов цього договору (а.с. 11).

Дана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що кількість товару, проданого по даному контракту, становить 120 тон.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що ціна товару становить 4 500 грн. 00 коп. за тону. Загальна вартість контракту становить 540 000 грн. 00 коп. (пункт 3.2 вказаної угоди).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець зобов'язується здійснити попередню оплату товару у розмірі 145 000 грн. 00 коп. і післяплату в розмірі решти належної до сплати суми протягом 43 банківських днів після відвантаження товару. При цьому оплата повинна бути здійснена не пізніше 30 грудня 2014 року.

Згідно з пунктом 5.2 договору продавець передає товар покупцю на умовах EXW - склад-продавець. Передача проводиться шляхом переоформленням всіх необхідних документів на право власності на товар від продавця до покупця.

Відповідно до пункту 8.1 цієї угоди критичним числом поставки є 30 жовтня 2014 року.

Даний контракт входить в силу з моменту його підписання і діє до 1 січня 2016 року (пункт 10.2 спірного правочину).

На виконання положень вищенаведених контрактів первісний позивач перерахував на рахунок ПСП "Іванівський" грошові кошти (попередню оплату товару) на загальну суму 544 500 грн. 00 коп. Зокрема, платіжним дорученням від 10 вересня 2013 року № 39 на рахунок ПСП "Іванівський" було сплачено 50 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 13 вересня 2013 року № 42 - 20 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 19 вересня 2013 року № 44 - 95 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 23 вересня 2013 року № 45 - 10 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 8 жовтня 2013 року № 47 - 40 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 17 вересня 2014 року № 3 - 145 000 грн. 00 коп. Крім того, квитанцією до прибуткового касового ордера від 3 жовтня 2014 року № 65 ПСП "Іванівський" було сплачено 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 6 жовтня 2014 року № 66 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 7 жовтня 2014 року № 68 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 8 жовтня 2014 року № 69 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 9 жовтня 2014 року № 70 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 10 жовтня 2014 року № 71 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 13 жовтня 2014 року № 72 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 14 жовтня 2014 року № 73 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 15 жовтня 2014 року № 75 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 16 жовтня 2014 року № 76 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 17 жовтня 2014 року № 78 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 20 жовтня 2014 року № 81 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 21 жовтня 2014 року № 83 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 22 жовтня 2014 року № 85 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 23 жовтня 2014 року № 87 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 24 жовтня 2014 року № 88 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 27 жовтня 2014 року № 91 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 28 жовтня 2014 року № 92 - 10 000 грн. 00 коп., квитанцією від 29 жовтня 2014 року № 94 - 4 000 грн. 00 коп. З матеріалів справи вбачається, що частина вказаних грошових коштів у розмірі 215 000 грн. 00 коп. була направлена первісним позивачем на оплату товару за контрактом від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ, а грошові кошти в сумі 329 500 грн. 00 коп. - на оплату товару за контрактом від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків між сторонами та копіями вищенаведених платіжних документів (а.с. 12-17, 20-24, 82-83).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ ПСП "Іванівський" поставило первісному позивачу сою кількістю 117,54 тон на загальну суму 528 930 грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних від 21 вересня 2014 року № 50 на суму 177 300 грн. 00 коп., від 19 вересня 2014 року № 49 на суму 167 130 грн. 00 коп. та від 19 вересня 2014 року № 48 на суму 184 500 грн. 00 коп. (а.с. 69-70), а також вищезазначеними актами звірки взаєморозрахунків. Проте решту спірного товару у кількості 2,46 тон ПСП "Іванівський" у власність покупця передано не було.

Водночас судом не беруться до уваги посилання ПСП "Іванівський" на накладну від 21 вересня 2014 року № 51 (а.с. 79) з огляду на наступне.

Зі змісту пункту 3.2 контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ вбачається, що загальна вартість цього договору становить 540 000 грн. 00 коп. Проте судом встановлено, що вартість спірного товару, поставленого ПП "Пульсар-Агро" за вищенаведеними накладними, враховуючи накладну від 21 вересня 2014 року № 51 (а.с. 79), складає 705 330 грн. 00 коп., що значно перевищує передбачену вищезазначеним договором граничну суму поставки товару.

Крім того, всупереч положенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" у даній накладній відсутнє посилання на відповідний договір, що виключає можливість поставки первісному позивачу сої на виконання контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ.

Також у цій накладній вартість сої, що передавалася за вказаним товаророзпорядчим документом, була передбачена у розмірі 3 750 грн. 00 коп. за 1 тону (4 500 грн. 00 коп. разом з ПДВ). Проте судом встановлено, що недопоставка товару за контрактом від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ, з урахуванням накладних від 21 вересня 2014 року № 50 на суму 177 300 грн. 00 коп., від 19 вересня 2014 року № 49 на суму 167 130 грн. 00 коп. та від 19 вересня 2014 року № 48 на суму 184 500 грн. 00 коп., складає 2,46 тон.

Продаж сої за ціною 4 500 грн. 00 коп. разом з ПДВ за цією накладною також виключає можливість віднесення даної поставки до укладеного між сторонами контракту від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ.

Слід також зазначити, за спірною накладною, крім сої, зазначено про передачу ПП "Пульсар-Агро" пшениці у кількості 82 тони 100 кілограмів за ціною 3 750 грн. 00 коп., продаж якої взагалі не був передбачений жодним із спірних контрактів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, посилання ПСП "Іванівський" на поставку товару за накладною від 21 вересня 2014 року № 51, що не була здійснена в межах контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ, у рамках розгляду даної справи є необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26 березня 2013 року у справі № 5019/1263/12.

У той же час судом встановлено, що ПСП "Іванівський" своїх договірних зобов'язань за контрактом від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ в частині поставки обумовленої ним продукції у кількості 70 тон у встановлений строк не виконало.

У зв'язку з вказаними обставинами ПП "Пульсар-Агро" звернулося до господарського суду Рівненської області за захистом свого порушеного права з вимогою про передачу ПСП "Іванівський" первісному позивачу товару, передбаченого спірними контрактами.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з поставкою сої.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відтак, враховуючи те, що ПСП "Іванівський" належним чином не виконало взятих на себе договірних зобов'язань перед ПП "Пульсар-Агро", вказаний факт підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, підписаним уповноваженими представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 83), і первісний відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про виконання ним вищезазначеного обов'язку щодо поставки первісному позивачу спірного товару у повному обсязі, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ПП "Пульсар-Агро" до ПСП "Іванівський" про зобов'язання останнього виконати умови укладеного між сторонами контракту 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ шляхом поставки первісному позивачу сої у кількості 70 тон, а також зобов'язання ПСП "Іванівський" виконати умови укладеного між сторонами контракту 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ шляхом поставки первісному позивачу сої у кількості 2,46 тон. За таких обставин первісний позов у частині вказаних позовних вимог підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням первісним відповідачем своїх зобов'язань за спірними контрактами, ПП "Пульсар-Агро" просило суд стягнути з ПСП "Іванівський" штраф у загальному розмірі 154 749 грн. 00 коп., з яких: 147 000 грн. 00 коп. - штраф, нарахований у зв'язку з несвоєчасною поставкою сої у кількості 70 тон за контрактом від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ; 7 749 грн. 00 коп. - штраф, нарахований у зв'язку з несвоєчасною поставкою сої у кількості 2,46 тон за контрактом від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 8.1 спірних контрактів сторони погодили, що у випадку несвоєчасної поставки товару, продавець виплачує покупцеві штрафні санкції у розмірі 70 % від вартості товару.

Посилання ПСП "Іванівський" на відсутність у його примірниках спірних контрактів положень щодо стягнення з продавця штрафу у випадку несвоєчасної поставки товару не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

В обґрунтування вказаних обставин позивач за зустрічним позовом посилався на те, що в наявних у нього примірниках спірних правочинів відсутні норми, які передбачають можливість стягнення з продавця штрафу у випадку неналежного виконання ним своїх договірних зобов'язань.

З метою перевірки даного факту судом було витребувано у сторін оригінали вищезазначених угод.

На виконання вимог суду ПП "Пульсар-Агро" було надано оригінали даних правочинів (а.с. 84-85), в яких міститься положення про можливість застосування до продавця штрафу у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов'язань.

У той же час ПСП "Іванівський" було надано нотаріально засвідчені копії зазначених угод (а.с. 80-81) та повідомлено, що їх оригінали 6 січня 2015 року були викрадені у директора даної особи, про що свідчить подана останнім заява до правоохоронних органів, а також повідомлення про прийняття і реєстрацію цієї заяви та початок досудового розслідування (а.с. 93).

У зв'язку з вищенаведеними обставинами ухвалою суду від 28 січня 2015 року у призначене судове засідання було викликано приватного нотаріуса Дубенського міського нотаріального округу Фенюка Віктора Пантелійовича, яким були засвідчені копії вищенаведених договорів, з метою дачі пояснень щодо факту посвідчення копій спірних контрактів та видаткової накладної від 21 вересня 2014 року № 51, а також зобов'язано останнього надати суду всі документи, які підтверджують вчинення зазначеної нотаріальної дії.

Проте приватний нотаріус Дубенського міського нотаріального округу Фенюк Віктор Пантелійович у призначене судове засідання не з'явився та надіслав на адресу суду клопотання про розгляд даної справи без його участі. Разом з тим вказаний нотаріус у своєму клопотанні не вказав, чи засвідчувалися ним контракти від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ і від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ, а також чи містилися у даних угодах положення про застосування до постачальника товару штрафних санкцій. Крім того, нотаріусом не було надано документів, витребуваних у нього ухвалою суду від 28 січня 2015 року, зокрема, доказів, які підтверджують вчинення зазначених нотаріальних дій.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також зважаючи на те, що ПСП "Іванівський" не було доведено належними і допустимими доказами відсутності наведених контрактах положень про застосування до продавця штрафних санкцій, твердження даної особи визнаються судом необґрунтованими.

Слід також зазначити, що у відзиві на первісну позовну заяву від 23 грудня 2014 року ПСП "Іванівський" просило суд зменшити розмір заявленої ПП "Пульсар-Агро" до стягнення з нього суми штрафу, чим фактично визнало наявність у наведених контрактах положень щодо стягнення вказаної неустойки.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що сторони у встановленому законом порядку погодили спірні умови контрактів та передбачили відповідальність продавця у випадку несвоєчасного виконання ним взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної поставки товару.

Відтак, оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої ПП "Пульсар-Агро", відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з первісного відповідача штрафу в загальному розмірі 154 749 грн. 00 коп. також підлягає задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги ПП "Пульсар-Агро" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зустрічних вимог ПСП "Іванівський" до первісного позивача, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за зустрічним позовом посилався на неналежне виконання ПП "Пульсар-Агро" своїх зобов'язань по оплаті товару, поставленого згідно накладних від 19 вересня 2014 року № 48 на суму 184 500 грн. 00 коп., від 19 вересня 2014 року № 49 на суму 167 130 грн. 00 коп., від 21 вересня 2014 року № 50 на суму 177 300 грн. 00 коп. та від 21 вересня 2014 року № 51 на суму 176 400 грн. 00 коп., які, на думку ПСП "Іванівський", були складені в рамках контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ.

Оскільки ПП "Пульсар-Агро" взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості спірного товару виконало лише частково, заборгувавши таким чином ПСП "Іванівський", на думку позивача за зустрічним позовом, 375 830 грн. 00 коп., останній просив суд стягнути з ПП "Пульсар-Агро" вищезазначену суму боргу.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог ПСП "Іванівський" щодо стягнення з первісного позивача заборгованості за накладною від 21 вересня 2014 року № 51, оскільки при розгляді первісних позовних вимог судом було встановлено, що поставка за цією накладною не стосується даної справи.

Як було зазначено вище, загальна вартість контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ складає 540 000 грн. 00 коп.

Проте судом встановлено, що ПП "Пульсар-Агро" у передбачений вищезазначеним контрактом строк повністю не оплатило спірного товару, що передавався за даним правочином, перерахувавши ПСП "Іванівський" лише 329 500 грн. 00 коп. та заборгувавши таким чином останньому 210 500 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що сума основного боргу ПП "Пульсар-Агро" за контрактом від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ, яка складає 210 500 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється ПП "Пульсар-Агро", і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед ПСП "Іванівський", суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ПСП "Іванівський" до ПП "Пульсар-Агро" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Проте у задоволенні позовних вимог ПСП "Іванівський" про стягнення з ПП "Пульсар-Агро" основного боргу у розмірі 165 330 грн. 00 коп. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України ПСП "Іванівський", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 142-143), просило суд стягнути з ПП "Пульсар-Агро" три проценти річних в сумі 1 668 грн. 07 коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 375 830 грн. 00 коп. за 54 дні прострочення платежу, а також 11 274 грн. 90 коп. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу в грудні 2014 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, на виконання контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ ПСП "Іванівський" поставило первісному позивачу сою у кількості 117,54 тон на загальну суму 528 930 грн. 00 коп. Вказана поставка була здійснена за наступними накладними: від 21 вересня 2014 року № 50 на суму 177 300 грн. 00 коп., від 19 вересня 2014 року № 49 на суму 167 130 грн. 00 коп. а також від 19 вересня 2014 року № 48 на суму 184 500 грн. 00 коп.

Судом також встановлено, що у період з 17 вересня 2014 року по 29 жовтня 2014 року ПП "Пульсар-Агро" здійснювало часткове погашення суми заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ, сплативши ПСП "Іванівський" грошові кошти у загальному розмірі 329 500 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що товар, поставлений ПП "Пульсар-Агро" за накладною від 19 вересня 2014 року № 48 на суму 184 500 грн. 00 коп., був повністю оплачений останнім. У той же час частина товару на суму 22 130 грн. 00 коп., поставленого за накладною від 19 вересня 2014 року № 49 на суму 167 130 грн. 00 коп., а також товар, переданий первісним відповідачем у власність первісного позивача за накладною від 21 вересня 2014 року № 50 на суму 177 300 грн. 00 коп., не був оплачений ПП "Пульсар-Агро" у встановлені спірним контрактом строки.

У своєму розрахунку заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат (а.с. 142) ПСП "Іванівський" просило суд стягнути з ПП "Пульсар-Агро" три проценти річних в сумі 1 668 грн. 07 коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 375 830 грн. 00 коп. за 54 дні прострочення платежу. Граничним терміном оплати первісним відповідачем було визначено 19 листопада 2014 року. У судовому засіданні 12 лютого 2015 року представник ПСП "Іванівський" пояснив, що першим днем нарахування заявлених до стягнення з ПП "Пульсар-Агро" трьох процентів річних є 20 листопада 2014 року. Відтак, кінцевим строком такого нарахування є 12 січня 2015 року.

Як було зазначено вище, пунктом 4.1 контракту від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ встановлено, що покупець зобов'язується виконати попередню оплату товару у розмірі 145 000 грн. 00 коп. і післяплату у розмірі решти належної до сплати суми протягом 43 банківських днів після підписання відвантаження товару. При цьому оплата повинна бути здійснена не пізніше 30 грудня 2014 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що стягненню з ПП "Пульсар-Агро" на користь ПСП "Іванівський" підлягає три проценти річних у загальному розмірі 856 грн. 00 коп., з яких: 98 грн. 22 коп. - три проценти річних, нараховані у зв'язку з неповною і несвоєчасною оплатою товару, поставленого за накладною від 19 вересня 2014 року № 49, у період з 20 листопада 2014 року (перший день спливу строку оплати товару, встановленого пунктом 4.1 спірного контракту) по 12 січня 2015 року (кінцевий термін нарахування процентів річних, визначений ПСП "Іванівський") на суму основного боргу у розмірі 22 130 грн. 00 коп., 757 грн. 78 коп. - три проценти річних, нараховані у зв'язку не оплатою товару, поставленого за накладною від 21 вересня 2014 року № 50, у період з 22 листопада 2014 року (перший день спливу строку оплати товару, встановленого пунктом 4.1 спірного контракту) по 12 січня 2015 року (кінцевий термін нарахування процентів річних, визначений ПСП "Іванівський") на суму основного боргу у розмірі 177 300 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги ПСП "Іванівський" про стягнення з ПП "Пульсар-Агро" 1 668 грн. 07 коп. трьох процентів річних в частині стягнення з останнього трьох процентів річних в сумі 856 грн. 00 коп. Водночас у задоволенні зустрічних позовних вимог ПСП "Іванівський" в частині стягнення з первісного позивача трьох процентів річних у розмірі 812 грн. 07 коп. слід відмовити.

З огляду на те, що вартість неоплаченого ПП "Пульсар-Агро" товару, поставленого останньому ПСП "Іванівський" за контрактом від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ, становить 199 430 грн. 00 коп., суд дійшов висновку про те, що саме на цю суму слід нараховувати й інфляційні втрати. Відтак, з первісного позивача на користь ПСП "Іванівський" підлягає стягненню сума інфляційних втрат, нарахованих за грудень 2014 року, яка, за обрахунком суду, складає 5 982 грн. 90 коп. Відтак зустрічний позов ПСП "Іванівський" в частині стягнення з ПП "Пульсар-Агро" даної суми підлягає задоволенню. Водночас у задоволенні вимог про стягнення з первісного позивача 5 292 грн. 00 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням ПП "Пульсар-Агро" покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару за контрактом від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ, ПСП "Іванівський", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, також просило суд стягнути з первісного позивача 15 568 грн. 63 коп. пені, нарахованої на підставі Указу у період з 20 листопада 2014 року по 12 січня 2015 року на суму основного боргу у розмірі 375 830 грн. 00 коп.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вже було зазначено, відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 статті 547 ЦК України).

У той же час судом встановлено, що у спірному контракті від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ відсутні положення щодо можливості застосування до покупця штрафних санкцій у випадку неналежного виконання ним своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару.

У своїй зустрічній позовній заяві та додаткових поясненнях ПСП "Іванівський", обґрунтовуючи нарахування пені, посилалося на пункт 4 Указу, яким передбачено, що підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності сплачують пеню у розмірі 1,5 відсотка від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства і 1,5 відсотка від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не обумовлено угодою сторін, з дальшим спрямуванням нарахованих сум на підтримку товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Водночас вказані посилання первісного відповідача не беруться судом до уваги з огляду на те, що відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки у договорі сторони не погодили такого забезпечення зобов'язання, а Указ не є законом у розумінні вищезазначеної норми, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПП "Пульсар-Агро" нарахованої ПСП "Іванівський" пені у розмірі 15 568 грн. 63 коп.

За таких обставин зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 1 статті 7 Закону).

Оскільки зустрічна позовна вимога ПСП "Іванівський" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з ПП "Пульсар-Агро" грошових коштів у загальному розмірі 404 341 грн. 60 коп. носить майновий характер, позивач на підставі вищезазначеної статті Закону мав сплатити судовий збір у розмірі 8 086 грн. 83 коп.

Водночас з наявних у матеріалах справи квитанції від 12 січня 2015 року № 06210109 та заяви на переказ готівки від 21 січня 2015 року № 06210060 (а.с. 76, 105) вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 14 008 грн. 36 коп.

Відтак, переплачена сума судового збору в розмірі 5 921 грн. 53 коп. підлягає поверненню позивачу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Пульсар-Агро" задовольнити.

Приватному сільськогосподарському підприємству "Іванівський" виконати умови контракту № 10/ВЕУ, укладеного 10 вересня 2013 року між приватним підприємством "Пульсар-Агро" та приватним сільськогосподарським підприємством "Іванівський", шляхом поставки приватному підприємству "Пульсар-Агро" сої у кількості 70 тон.

Приватному сільськогосподарському підприємству "Іванівський" виконати умови контракту № 16/ВЕУ, укладеного 16 серпня 2014 року між приватним підприємством "Пульсар-Агро" та приватним сільськогосподарським підприємством "Іванівський", шляхом поставки приватному підприємству "Пульсар-Агро" сої у кількості 2,46 тон.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" (35620, Рівненська область, Дубенський район, село Іваннє, ідентифікаційний код: 30717875) на користь приватного підприємства "Пульсар-Агро" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Д. Нечая, будинок 10, ідентифікаційний код: 35948372) штраф у зв'язку з недопоставкою товару за укладеним між сторонами контрактом від 10 вересня 2013 року № 10/ВЕУ в розмірі 147 000 (сто сорок сім тисяч) грн. 00 коп., штраф у зв'язку з недопоставкою товару за укладеним між сторонами контрактом від 16 серпня 2014 року № 16/ВЕУ в розмірі 7 749 (сім тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 00 коп., а також 7 516 (сім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 38 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зустрічний позов приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Пульсар-Агро" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Д. Нечая, будинок 10, ідентифікаційний код: 35948372) на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Іванівський" (35620, Рівненська область, Дубенський район, село Іваннє, ідентифікаційний код: 30717875) 210 500 (двісті десять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, три проценти річних у розмірі 856 (вісімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., 5 982 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 90 коп. інфляційних втрат, а також 4 346 (чотири тисячі триста сорок шість) грн. 78 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду повернути приватному сільськогосподарському підприємству "Іванівський" (35620, Рівненська область, Дубенський район, село Іваннє, ідентифікаційний код: 30717875) 5 921 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 53 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 лютого 2015 року

Суддя Є.В. Павленко