Рішення

від 17.02.2015 по справі 920/123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.2015 Справа № 920/123/15

за позовом : Управління Державної служби охорони при УМВС України

в Сумській області, м. Суми,

до відповідача : Колективного підприємства торгівлі "Корал 1", м. Шостка

Сумської області,

про стягнення 15 085 грн. 51 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Сай О.М., (довіреність № 12/1-2-362 від 16.02.2015 р.);

від відповідача: не прибув;

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 15 085 грн. 51 коп. заборгованості, з яких: 14 355 грн. 82 коп. основного боргу за договором № 13-0001284-13-65 від 20.06.2013 року про надання послуг із централізованого спостереження, обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об'єкті, та реагування ГЗ ПЦС на відповідні сигнали, 729 грн. 69 коп. пені, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судове засідання надав заяву, якою відмовився від стягнення з відповідача частини основного боргу в розмірі 9 000 грн. 00 коп. і просить суд стягнути з відповідача 5 355 грн. 82 коп. основного боргу, 729 грн. 69 коп. пені. Дана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не надав, правом подати заперечення проти вимог позивача або докази сплати суми заборгованості відповідач не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду Сумської області 26.01.2015 р. (а.с. 49).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.06.2013 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області і Колективним підприємством торгівлі «Корал 1» було укладено договір № 13-0001284-13-65 про надання послуг із централізованого спостереження, обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об'єкті, та реагування ГЗ ПЦС на відповідні сигнали строком на 1 рік з його подальшою пролонгацією на тих же умовах і на той же строк без обмеження кількості разів пролонгації у відповідності до п. 9.1 договору.

За умовами вказаного договору, позивачем здійснюється централізована технічна охорона за допомогою засобів охоронно-тривожної сигналізації належних відповідачу 16 об'єктів (11 магазинів продовольчих товарів, 2 кафе-бари, 1 складське приміщення, 1 приміщення каси і 1 готель «Свема»).

Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата за надані позивачем послуги повинна здійснюватись відповідачем щомісячно, до 30 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок позивача.

Представник позивача пояснив, що позивачем умови договору виконувалися належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач не виконав вимоги договору, а саме п. 4.3, щодо оплати наданих позивачем послуг.

І на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 14 355 грн. 82 коп. (вказана заборгованість виникла за період з 01 жовтня 2014 року і складається з місячних нарахувань жовтня, листопада, і грудня, 2014 року та січня 2015 року, проведених позивачем у відповідності до умов договору та додатків до нього.

Розмір боргу підтверджується матеріалами справи, а саме актом звірки взаємних розрахунків з 01.01.2014 р. по 14.01.2015 р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, а також розрахунком заборгованості по договору за період з 01.07.2014 р. по 21.01.2015 р.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані по договору послуги, складає 14 355 грн. 82 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В судове засідання позивач подав уточнення позовних вимог № 12/1-2-359 від 16.02.2015 р., в якому повідомив суд, що 21.01.2015 р. та 30.01.2015 р. відповідач перерахував позивачу частину боргу в сумі 9 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією виписки з книги банківських лицевих рахунків, які долучені до даного уточнення. Тому, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості по основному боргу у розмірі 5 355 грн. 82 коп., а в частині стягнення 9 000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справи припинити в зв'язку з відсутністю предмета спору. Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог і оскільки судом встановлено, що відповідачем частина суми основного боргу в розмірі 9 000 грн. 00 коп. була погашена, тому, у зв'язку зі сплатою після надходження позовної заяви до суду відповідачем частини основного боргу в сумі 9 000 грн. 00 коп. (згідно банківської виписки сплата відповідачем була проведена 21.01.2015 р. та 30.01.2015 р.), провадження у справі в зазначеній частині припиняється згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані по договору послуги, згідно заяви про уточнення позовних вимог, складає 5 355 грн. 82 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано доказів сплати залишку боргу, не подано й обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, тому суд уточнені позовні вимоги щодо стягнення 5 355 грн. 82 коп. заборгованості вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Також, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення 729 грн. 69 коп. пені за період з 01.09.2014 року по 21.01.2015 року відповідно до п. 7.2.1. вказаного договору, за яким у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за послуги охорони відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення від суми несплаченого боргу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 729 грн. 69 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому вимоги позивача в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 9 000 грн. 00 коп. основного боргу - провадження у справі припинити, згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Позов задовольнити.

3.Стягнути з Колективного підприємства торгівлі "Корал 1" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Кутузова, б. 2, код 14025140) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області (40022, м. Суми, вул. Псільська, 36, код 08597003) 5 355 грн. 82 коп. основного боргу, 729 грн. 69 коп . пені, 1 827 грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.02.2015 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА