Постанова

від 13.02.2015 по справі 904/8330/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2015 року Справа № 904/8330/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

Секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Вельма В.О., дов. № б/н від 16.09.2013р.;

третьої особи - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговельний комплекс "Димитровський" м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року у справі № 904/8330/13

за позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Торговельний комплекс "Димитровський" м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Землеустрій", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 73 161,40 грн.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року по справі № 904/8330/13 (колегія суддів: головуючий (доповідач) Бєлік В.Г., сідді: Кеся Н.Б., Юзіков С.Г.) задоволені позовні вимоги Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області до Приватного підприємства «Торговельний комплекс «Димитровський», м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області про стягнення 73161,40 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки. В справі брала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Землеустрій", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області.

Рішення вмотивоване неправомірною бездіяльністю відповідача в укладанні Договору оренди земельної ділянки, що зумовило виникнення збитків Дніпродзержинської міської ради.

Також у рішенні зазначено, що Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" не узгодило меж охоронної зони ВЛ-150 кВ, що підтверджено Актом перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 23 лютого 2012 року, та Актом - забороною від 29 жовтня 2012 року № 1. Відповідачем не надано доказів оскарження неправомірності таких дій Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" або наявності своїх дій, направлених на усунення причин неможливості такого узгодження.

При прийнятті рішення суд керувався статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 3.4 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій" .

Не погодившись із рішенням, до суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Приватне підприємство "Торговельний комплекс "Димитровський" м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області , в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції не надана правова оцінка двом рішенням Дніпродзержинської міської ради від 26 квітня 2013 року № 794-34/IV та від 31 липня 2013 року № 844-39/VI , Акту перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, Листу Високовольтних електричних мереж від 29 жовтня 2012 року та Акту - заборони від 29 жовтня 2012 року № 1, які на думку скаржника свідчать про вжиття ним необхідних заходів до оформлення свого права землекористувача.

Також скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що чинне законодавство не містить строку державної реєстрації права оренди, тобто, у законодавстві відсутня норма права, яка б містила обов'язок відповідача у певний строк здійснити державну реєстрацію права оренди.

Власник земельної ділянки, територіальна громада міста в особі позивача, також не встановила для відповідача строку державної реєстрації права оренди.

Також скаржник зазначає, що суд необґрунтовано дійшов висновку, що право позивача на отримання орендної плати виникає не з моменту виникнення права оренди, а з 01 вересня 2011 року. Матеріали справи не містять доказів, що право позивача на отримання орендної плати виникло 01 вересня 2011 року.

Крім того, зауважує скаржник, ним укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Землеустрій» Договір від 24 листопада 2010 року на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі.

Позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню з наступних підстав.

Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного підприємства "Торговельний комплекс "Димитровський" про стягнення 73 161,40 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку без Договору оренди земельної ділянки та сплачує замість орендної плати земельний податок, що призвело до ненадходження до міського бюджету земельних платежів, у зв'язку з чим позивачу завдано збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (головуючий колегії, суддя Мартинюк С.В., судді - Красота О.І., Ліпинський О.В.) від 16 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року у справі № 904/8330/13, позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 серпня 2014 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговельний комплекс "Димитровський" задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області 16 квітня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року у справі № 904/8330/13 скасовано. Справу № 904/8330/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В постанові від 20 серпня 2014 року по справі № 904/8330/13 Вищий господарський суд України зазначив, що господарськими судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що відповідачем 24 листопада 2010 року був укладений Договір № 423 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Землеустрій» на розробку технічної документації із землеустрою та встановленню меж земельної ділянки в натурі, що є доказом вчинення відповідачем передбачених чинним законодавством дій щодо узаконення користування земельною ділянкою.

Також, не взято до уваги той факт, що відповідач з 2010 року сплачував до Державного бюджету України податок на землю за користування земельною ділянкою, що підтверджується Листом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції № 9756/10/15.4-27 від 15 березня 2013 року.

При цьому представник відповідача зазначив, що за окремі місяці спірного періоду, за який заявлені до стягнення збитки, відповідач сплачував податок на землю у більшому розмірі, ніж належно, тобто переплачував, що в подальшому ним враховувалось при оплаті податку на землю за наступні місяці спірного періоду. Зазначені твердження відповідача підтверджуються і наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про оплату податку на землю.

Нез`ясування вказаних обставин, які мають значення для справи, надало касаційній інстанції підстави для скасування рішення від 16 квітня 2014 року господарського суду Дніпропетровської області та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року.

Прийняте при новому розгляді рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року по справі № 904/8330/13 і є предметом перегляду по апеляційній скарзі.

29 грудня 1999 року Дніпродзержинська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Черемушки-97" (попередній землекористувач) уклали договір на право тимчасового користування землею (а.с. 180-181, т. 1), який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 000472.

За умовами вказаного договору Дніпродзержинська міська рада на підставі рішення міськвиконкому від 30 липня 1999 року № 218 надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Черемушки-97" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,2610 та 0,2360 га, а разом - 0,4970 га, за адресою м. Дніпродзержинськ, перехрестя вул. Скаліка та вул. Димитрова, для розміщення міні-ринку - 0,2610 га та розміщення автостоянки - 0,2360 га строком на 10 років.

Додатком до договору є план тимчасового землекористування.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, індексний номер 2195293 від 09 квітня 2013 року, виданої Реєстраційною службою Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 8, т. 1) об'єкт нерухомого майна - міні-ринок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 18А, загальною площею 1 458, 7 кв.м., 27.10.2010 року зареєстрований на праві приватної власності з часткою власності 1/1 за Приватним підприємством "Торговельний комплекс "Димитровський". Підставою виникнення права власності Приватного підприємства "Торговельний комплекс "Димитровський" на вказаний вище об'єкт нерухомого майна (міні-ринок) є договір купівлі-продажу, ВРА № 406955, реєстр № 593, 01 жовтня 2010 року, Морозова О.В., нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу.

Обставини придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемушки-97" міні-ринку, розташованого в м. Дніпродзержинську по вул. Димитрова, 18А за Договором купівлі-продажу від 01 жовтня 2010 року, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,4970 га, перехрестя вул. Скаліка та вул. Димитрова, Приватне підприємство "Торговельний комплекс "Димитровський" підтверджує як відповідними посиланнями у відзиві на позовну заяву (а.с. 35, т. 1), так ці обставини не заперечує і представник відповідача при розгляді апеляційної скарги у справі в суді апеляційної інстанції.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 15 грудня 2010 року № 08-02/VІ (а.с. 9, т. 1, а.с. 183, т. 1) на підставі заяви (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемушки-97" від 11 листопада 2010 року № 10-09/723 земельна ділянка за адресою вул. Димитрова, 18А, загальною площею 0,4970 га вилучена з користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемушки-97" у зв'язку з продажем нерухомого майна (підпункт 7.11. пункту 7 рішення). Цим же рішенням (підпункт 7.11.2. пункту 7.11.) зобов'язано Приватне підприємство "Торговельний комплекс "Димитровський" оформити документи на землекористування.

21 березня 2011 року Дніпродзержинська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Черемушки-97" у зв'язку з договором купівлі-продажу міні-ринку на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 15 грудня 2010 року № 08-02/VІ уклали Угоду № 2664 про розірвання договору на право тимчасового користування землею, а саме земельною ділянкою загальною площею 0,4970 га, яка розташована за адресою: перехрестя вул. Скаліка та вул. Димитрова в м. Дніпродзержинську (а.с. 182, т. 1). Відповідно до пункту третього цієї угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Черемушки-97" передає земельну ділянку в належному стані Дніпродзержинській міській раді з метою її подальшої передачі Приватному підприємству "Торговельний комплекс "Димитровський".

Як докази заподіяння збитків відповідачем надані до справи: Акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 04 березня 2013 року ( а.с.13,т.1); Акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 02 серпня 2012 року ( а.с.14; т.1); Акт визначення розміру збитків, заподіяних Дніпродзержинській міській раді землекористувачем - Приватним підприємством «Торгівельний комплекс «Димитрівський», у зв`язку з користуванням земельною ділянкою по вулиці Димитрова,18А, яким визначено розмір збитків у сумі 73161,40грн.; рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 25 червня 2013 року №173 про затвердження розміру збитків ( а.с.21; т.1).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Неодержаними доходами є така втрата кредитором очікуваного збільшення (приросту) у майні, які ґрунтуються на точних даних, що безспірно підтверджують можливість одержання ним грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Враховуючи положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Положеннями пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 6 від 17 травня 2011року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності принагідно встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини не оформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому судам принагідно враховувати вимоги частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Згідно положень пункту 3.4 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 6 від 17 травня 2011року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають.

Як вже зазначалось вище, відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Землеустрій» укладено Договір від 24 жовтня 2012 року (далі Договір) на розробку технічної документації із землеустрою та встановлено межі земельної ділянки в натурі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року по справі № 904/6710/13 за позовом Дніпродзержинської міської ради до Приватного підприємства «Торговельний комплекс «Димитровський», м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області в частині зобов`язання відповідача надати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул.Димитрова, 18А на затвердження для прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду - відмовлено, оскільки пункт 7.11.2 рішення Дніпродзержинської міської ради від 15 грудня 2010 року № 08-02/ХІ, яким зобов`язано відповідача оформити документи на землекористування, взагалі не містить строку виконання такого обов`язку. Також суд у рішенні посилався і на укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Землеустрій» Договір від 24 жовтня 2012 року на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Землеустрій» Листом від 05 березня 2014 року № 05/03-4 повідомило господарський суд Дніпропетровської області, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Приватного підприємства «Торговельний комплекс «Димитровський» для розміщення міні-ринку за адресою: вулиця Димитрова, 18-А виготовлена в повному обсязі, погоджена всіма зацікавленими органами та організаціями за винятком «Високовольтних електричних мереж» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» ( а.с.123,124; т.1)

Також до матеріалів справи наданий Акт-заборона від 29 жовтня 2012 року № 1 в якому зазначено причина заборони - порушення охоронної зони ПЛ.

Згідно до статті 76 Земельного кодексу України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Стаття 22 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон електричних мереж» передбачено, що охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій (тощо) для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання, а також знищення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

На підставі пункту 8 «Правил охорони електричних мереж», затверджених постановою КМУ від 04 березня 1997 року № 209, статті 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон електричних мереж» в охоронюваних зонах ПЛ забороняється встановлювати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки (тощо), проводити будь-які заходи, пов`язані з великим скупченням людей не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт.

Оскільки заборона - порушення охоронної зони ПЛ - на спірній земельній ділянці (ескіз - а.с.128, т.1) не були виявлені ні позивачем при виділенні земельної ділянки попередньому землекористувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Черешушки-97» у грудні 1999 року, ні при оформленні попереднім користувачем права тимчасового користування земельною ділянкою, то колегія суддів, за наведених обставин, не має підстав вважати, що саме з вини відповідача не вжито заходів при наявності укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Землеустрій» Договору від 24 жовтня 2012 року на розробку технічної документації.

Отже, позивачем передана відповідачу земельна ділянка із порушенням охоронної зони ПЛ.

За період виготовлення технічної документації на земельну ділянку відповідач сплачував земельний податок, про що свідчить Лист Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції від 15 березня 2013 року № 9756/10/15.4-27 ( а.с.15; т.1).

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять докази противоправної поведінки відповідача, збитків позивача, причинного зв`язку між противоправною поведінкою та збитками і вини, а відтак відсутні і підстави для покладення на відповідача нарахованих позивачем збитків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає,що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року у справі № 904/8330/13 підлягає скасуванню.

Судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговельний комплекс "Димитровський" м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року у справі № 904/8330/13- скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області на користь Приватного підприємства "Торговельний комплекс "Димитровський" м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

- 913 грн.50 коп. судового збору за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 лютого 2015 року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник