Постанова

від 18.02.2015 по справі 910/184/2013

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/184/2013

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

За розглядом апеляційної скарги Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року (суддя - Цюкало Ю.В.) за розглядом заяви про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, що винесена у справі № 910/184/2013

За позовом Міського комунального підприємства

«Хмельницьктеплокомуненерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Стороженко Ю.В. (довіреність № 18/02 від 04.01.2015р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. в межах справи № 910/184/2013 відмовлено у задоволенні заяви № 3349102 від 24.10.2014р. про поновлення строку для пред'явлення наказу № 910/184/2013 від 25.02.2013 року до виконання.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Міським комунальним підприємством «Хмельницьктеплокомуненерго» подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі № 910/184/2013 повністю; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд» про поновлення строку для пред'явлення наказу № 910/184/2013 від 25.02.2013 року до виконання.

Оскаржуючи ухвалу від 10.11.2014р., скаржник із прийнятим судовим рішенням у даній справі не погоджується, вважаючи висновки господарського суду невірними через порушення норм процесуального права, стверджує, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

В судове засідання не з'явились представники відповідача (ТОВ «Енергоінвестбуд»), однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Ухвала про призначення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, яка надсилалась судом за юридичною адресою відповідача зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повернута поштовим відділенням з відміткою про неможливість виконати вручення, що свідчить про виконання судом обов'язку та належне повідомлення учасника процесу про судовий розгляд (ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

За розглядом матеріалів справи, враховуючи пояснення представника позивача та його доводи викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали виходячи з наступного.

Судове рішення у справі прийняте 04.02.2013р. набрало законної сили, в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось, є чинним та не скасоване.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»), строк пред'явлення наказу до виконання є процесуальним строком (ст. 50 ГПК України), вказується в наказі суду, є обов'язковим реквізитом виконавчого документу в силу положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

На виконання судового рішення у даній справі було видано наказ строком пред'явлення до виконання до 22.02.2014р., який в межах зазначеного строку з метою примусового виконання рішення суду було передано стягувачем до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, що підтверджено постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2013р. ВП № 37228995 (аркуш справи 71).

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»:

- строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання…

- після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується;

- у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення...

Враховуючи пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, строк пред'явлення наказу від 25.02.2013р. переривався, та при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.08.2013р. (аркуш справи 70) встановлений з дня його повернення, тобто з 16.08.2013р. до 16.08.2014р..

У заяві позивача про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, яка розглядалась судом, скаржник зазначав, що наявні також інші виконавчі провадження стосовно боржника (ТОВ «Енергоінвестбуд»), та оскільки боржником не було здійснено жодної оплати, а виконавчі дії не дали результату щодо оплати боргу за спожиту теплову енергію, заявник намагався добровільно вирішити спір щодо оплати боргу; між заявником та боржником була домовленість про погашення заборгованості до 01 вересня 2014р., проте боржник не виконав своє зобов'язання та не оплатив борг, у зв'язку з чим заявник пропустив строк для пред'явлення наказу до виконання.

Зазначене у заяві стягувача не підтверджує та не свідчить про наявність об'єктивних обставин, які б унеможливлювали звернення стягувача до органів виконавчої служби пред'явивши до виконання наказ суду у справі у встановленому порядку та у строк визначений спеціальним законом (Законом України «Про виконавче провадження»).

Домовленість із боржником про погашення боргу жодним чином не перешкоджала вчиненню стягувачем дій по пред'явленню наказу суду до виконання у встановлений законом строк, а отже відсутніми є підстави вважати, що пропущення процесуального строку мало місце з поважних причин.

Згідно з вимогами процесуального закону (ст. 119 ГПК України) у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Відновлення та продовження процесуальних строків є предметом регулювання ст. 53 ГПК України, згідно з частиною першою якої, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту наведених положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Заява про поновлення строку для пред'явлення наказу суду до виконання з огляду на приписи статті 53 Господарського процесуального кодексу повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються суду на загальних підставах).

Таким чином, згідно приписів ст. 53 та ст. 119 ГПК України, господарський суд при розгляді заяви про поновлення строку для пред'явлення наказу суду до виконання має враховувати, що відповідно до норм ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску строку.

Здійснюючи розгляд поданої стягувачем заяви, судом першої інстанції правильно відзначено, що заявником не було надано суду достатніх доказів про наявність обставин, достатніх для визнання причин пропуску встановленого законом процесуального строку поважними, а також не наведено належних тому обставин, з урахуванням звернення стягувача до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва з наказом Господарського суду міста Києва № 910/184/2013 від 25.02.2013 року, внаслідок чого судом зроблено вірний висновок про неможливість задоволення заяви і відновлення пропущеного строку при зверненні заявника про таке із відповідною заявою після закінчення строку пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва № 910/184/2013 від 25.02.2013 року до виконання.

При неповідомленні про існування об'єктивно непереборних, що не залежали від волевиявлення скаржника та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами обставин, без надання доказів підтверджуючих неможливість звернення до органів виконавчої служби з наказом суду у справі про примусове виконання рішення у визначеному спеціальним законом порядку та у строк до 16.08.2014р., відсутні підстави вважати поважними причини пропуску такого строку.

До суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання стягувач звернувся після винесення постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва від 07.10.2014р. ВП № 44981168 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), оскільки було пропущено строк пред'явлення до виконання.

Зазначені дії органу виконання регламентовані положеннями ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якими, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

В частині другій вказаної статті закону зазначено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання; суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді заяви в частині неповідомлення про час і місце розгляду заяви не знаходить свого підтвердження, оскільки судом здійснено повідомлення сторін-учасників процесу про розгляд отриманої у справі заяви шляхом винесення відповідної ухвали про призначення до розгляду заяви в судовому засіданні.

Розгляд заяви здійснено судом першої інстанції по суті в судовому засіданні призначеному ухвалою суду від 30.10.2014р., яка у відповідності з вимогами ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, направлялася судом на адреси сторін, в тому числі Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» (29000, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна 5) рекомендованим листом з повідомленням про вручення з штрих-кодовим ідентифікатором № 0103031156975, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення.

При зверненні до суду в порядку ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», а також ст. 119 ГПК України із заявою про поновлення строку пред'явлення наказу до виконання, заявнику були відомими вимоги встановлені зазначеними законодавчими актами щодо розгляду заяви судом у строк 10 днів, та про те, що неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, а отже представник підприємства не був позбавлений можливості бути проінформованим про призначення заяви до розгляду (зокрема, в разі неотримання ухвали поштою), в тому числі і за телефоном довідки інформаційного центру суду, ухвала суду від 30.10.2014р. на дату 05.11.2014р. була доступна для ознайомлення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, ухвала суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» залишити без задоволення, ухвалу від 10.11.2014 року у справі № 910/184/2013 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/184/2013 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров