Постанова

від 10.02.2015 по справі 914/3708/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 914/3708/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина», м. Радехів Львівської області б/н від 09.01.2015 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2014 р.

у справі № 914/3708/14

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Вороблевичі Дрогобицького району Львівської області

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів Львівської області

про стягнення боргу

За участю представників:

від позивача : Штендер М.В.-представник;

від відповідача : не з»явився;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Скаржник явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням №0752981 6 від 02.01.2015р. про вручення копії ухвали Львівського апеляційного господарського суду адресату .

Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення скаржника про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи від скаржника не надходило, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника скаржника.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2014р. у справі № 914/3708/14 (суддя Рим Т.) позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Галичина" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" 112 525,70 грн. основного боргу, 14 419,56 грн. пені, 3 584,17 грн. - 3% річних, 22 599,95 грн. інфляційних втрат, 3 062,59 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

ПАТ "Галичина» подано апеляційну скаргу б/н від 09.01.2015 р.., в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що зазначене рішення підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог щодо розміру пені та інфляційних з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Скаржник вважає, що прийнятий судом як правильний наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних є невірним, оскільки цей розрахунок зроблений виходячи з дат неналежних первинних документів.

Сільськогосподарське ТОВ "Дружба" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ «Галичина» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба» укладено договір №14 від 02.01.2013 р., згідно з умовами якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує молоко по базовому вмісту жир-білки (40:60), що відповідає за якістю та діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам за ціною та кількістю, що зазначена в додатку №1 (надалі - товар) та оплачує його вартість, відповідно до умов договору. Сторонами у протоколах погодження договірної ціни (додаток №1 до Договору) погоджено вартість 1 кг молока (а.с.11-12, 26-40).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов цього договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товару на суму 702 139,82грн., про що свідчить приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини (а.с.41-55). В матеріалах справи відсутні докази наявності претензій щодо обсягу та якості переданого відповідачу товару.

Заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням здійснених проплат становить 112 525,70 грн

Згідно із п.п. 1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата за товар продавцю по цьому договору здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором .№14 від 02.01.2013р. виконав у повному обсязі, а відповідачем не подано доказів в підтвердження розрахунку за отриманий товар, в зв'язку з чим заборгованість за вказаним договором у скаржника становить 112 525,70грн.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 5.3 договору у випадку порушення термінів оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені

З врахуванням положень статтей 256, 257, 258, 261 та 267 ЦК України, враховуючи умови договору №14 від 02.01.2013р. та здійснивши перерахунок заявленої суми пені суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня за період з 17.10.2013 року по 17.12.2014 року. в сумі 14 419,56 грн. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про стягнення з відповідача 22 599,95 грн. інфляційних втрат, 3 584,17 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують факту поставки товару згідно договору купівлі-продажу №14 від 02.01.2013р. та висновків суду першої інстанції.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що прийнятий судом як правильний наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних є невірним, оскільки цей розрахунок зроблений виходячи з дат неналежних первинних документів судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф.N-ПК (МС)), затв. наказом Мінагрополітики України за №176 від 01.07.2002р., зареєстр. в Міністерстві юстиції України 02.09.2002р. за №723/7011 ця Інструкція розроблена з урахуванням вимог до заповнення документів, що пов'язані з продажем-закупівлею молочної сировини. Приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Документальне забезпечення записів у приймальній квитанції проводиться відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704).

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене судова колегія зазначає, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, є належним документом первинного бухгалтерського обліку в підтвердження факту поставки товару на виконання умов договору №14 від 02.01.2013.та. за який відповідачем не здійснено оплати у повному розмірі.

Враховуючи наведене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що судом першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об»єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; суд дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізув відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судом першої інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано норми матеріального права, а саме норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно віднести на скаржника відповідно до ст.49 ГПК України.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2014р. у справі № 914/3708/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.02.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.