Постанова

від 11.02.2015 по справі 804/148/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 804/148/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромоснова-347» про стягнення 1149,13грн.,-

ВСТАНОВИВ :

12 січня 2015 року Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромоснова - 347" та просить стягнути з рахунків платника податків-відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1149,13грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області та має податковий борг по податку на прибуток підприємств в сумі 1149,13грн., який виник у зв'язку з несплатою самостійно визначеного та задекларованого грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток за 2013р. №9090713390 від 26.02.2014р. та за рахунок наявної переплати. Позивачем у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України було направлено відповідачу податкову вимогу №276-25 від 07.05.2014р., яка отримана відповідачем у відповідності до положень п. 58.3 ст.58 Податкового кодексу України. Згідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано вимогу, сума боргу збільшується, погашенню підлягає уся сума боргу, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. У зв'язку з тим, що відповідач самостійно не погасив податковий борг з податку на прибуток, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу у судовому порядку згідно до ст.20, 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 15.01.2015р. було відкрито скорочене провадження та зобов'язано відповідача у 10-денний строк після отримання ухвали про відкриття провадження надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову (а.с. 2).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про наявність даної справи та розгляд її судом у скороченому провадженні повідомлений належним чином у відповідності до положень ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.21).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромоснова-347» зареєстровано як юридична особа за адресою: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Виробнича, буд. 1 та з 24.09.2004р. знаходиться на обліку у Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області за №3391, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.12.2014р.та копією довідки про взяття на облік платника податків від 17.06.2010р. №659 (а.с. 7-10).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач 26.02.2014р. подав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік №9090713390 у якій відповідачем самостійно визначено до сплати податок на прибуток у сумі 1150,00грн. (а.с. 13-14).

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2013рік у строк до 11.03.2014р., отже податковий борг по податку про прибуток у відповідача виник з 12.03.2014р.

Відповідач у вказані вище строки суму грошового зобов'язання за вказаною податковою декларацією не сплатив.

Відповідно до розрахунку виникнення заборгованості податкового боргу станом на 16.12.2014р. та довідки про стан розрахунків з бюджетом станом на 16.12.2014р. вбачається, що податковий борг відповідача з податку на прибуток, з урахуванням наявної переплати у розмірі 0,87грн., складає 1149,13грн. (а.с.11-12).

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимоги в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 276-25 від 07.05.2014р. на суму 1149,13грн. та отримано відповідачем у відповідності до вимог п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією корінця відповідної податкової вимоги, квитанцією про направлення та копією поштового конверту (а.с. 15 - зворот).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилися не виконана у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач доказів погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств за податковою декларацією №9090713390 від 26.02.2014р. за 2013 рік у встановлені законом строки в сумі 1149,13грн. суду не надав.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромоснова-347» про стягнення 1149,13грн. - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромоснова-347» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.Виробнича, буд. 1, код ЄДРПОУ 34622185) на користь бюджету (код ЄДРПОУ 38695676) - податковий борг з податку на прибуток у розмірі 1149грн. 13коп. (одна тисяча сто сорок дев'ять гривень 13 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.О. Конєва