Постанова

від 10.02.2015 по справі 826/18864/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2015 року № 826/18864/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві № 0003752203 від 01.09.2014р., яким ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 368 388, 0 грн. за основним платежем та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1 684 194,0 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві № 0003742203 від 01.09.2014р., яким ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 199 969,0 грн. основним платежем та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1 599 984,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з грубим порушенням норм податкового законодавства, без належних фактичних та правових підстав, а отже підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, 03.02.2015р. суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Відповідачем проведено документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» (код ЄДРПОУ 05415007) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2014рр., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2014рр.

За результатами складено акт від 13.08.2014р. № 391/26-57-22-03-10/05415007 (надалі по тексту також - акт перевірки).

В ході перевірки відповідачем встановлено:

- заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 199 969 грн. за 2013 рік;

- заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 368338 грн., у тому числі: за жовтень 2013 року на суму 2 119 729 грн., за листопад 2013 року на суму 1 248 659 грн.;

Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що вищевказаних висновків відповідач дійшов з підстав нереальності здійснених позивачем операцій з ПП «Укрспецсоюз» (код ЄДРПОУ 32997427), ТОВ «Укр Мед Експорт» (код ЄДРПОУ 35723307) та ТОВ «Ін Сіті Трейд» ( код ЄДРПОУ 36852278).

Позивач не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки від 13.08.2014 р., направив відповідні заперечення. Листом відповідача від 28.08.2014 року №9943/10/26-57-22-03-22 заперечення залишено без задоволення, а висновки акту перевірки від 13.08.2014р. без змін.

В подальшому, на підставі акту перевірки від 13.08.2014 р. були винесені податкові повідомлення - рішення: - № 0003752203 від 01.09.2014р., яким ДП ПАТ «Київ хліб» «Хлібокомбінат №12» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3368388,0 грн. за основним платежем та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1 684 194,0 грн.; - № 0003742203 від 01.09.2014р., яким ДП ПАТ «Київ хліб» «Хлібокомбінат №12» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 199 969,0 грн. за основним платежем та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1 599 984,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень - рішень, Рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві №10626/10/26-15-10-06-15 від 17.10.2014р., та Рішенням Державної фіскальної служби України № 6207/6/99-99-10-01-15 від 05.11.2014р. первинна та, відповідно, повторна скарги позивача залишені без задоволення, рішення відповідача без змін.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірних податкових повідомлень - рішень, не відповідністю висновків акту фактичним обставинам справи звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Разом з тим, відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем проводилась перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2014рр. при взаємовідносинах з ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Укр Мед Експорт» та ТОВ «Ін Сіті Трейд».

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту 3 368338 грн. податку на додану вартість та до складу валових витрат 3 199 969,0 грн. ґрунтуються на відомостях, викладених у актах перевірки «Про результати позапланових виїзних перевірок ПП «Укрспецсоюз» від 13.02.14р. №469/14-02-22-01/32997427 та від 02.04.14р. №1204/14-02-22-01/32997427, акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 16.12.2013р. №256/14-03-22-08/35723307 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Укр. Мед Експорт» з ТОВ «НІБУЛОН», акті Миколаївської ОДПІ в Одеській обл. від 24.02.2014 р. № 60/22-04858220 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ін Сіті Трейд». Так, саме з урахуванням інформації, викладеної в даних актах інших податкових органів, відповідачем зазначено про нереальність здійснюваних господарських операцій та відсутність будь - яких юридичних наслідків укладених позивачем правочинів, окрім тих, що пов'язані з недійсністю.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду про наступне.

Як свідчать матеріали справи, 11.10.2013 р. по 30.10.2013 р. позивачем були укладені договори поставки сої українського походження урожаю 2013 року, в яких позивач визначений Покупцем, а його контрагенти - Постачальниками, зокрема: з ПП «Укрспецсоюз»: - договір поставки № ХК12-1710/64/7 від 17.10.2013 року; - договір поставки № ХК12-1810/65/6 від 18.10.2013 року; - договір поставки № ХК12-1810/61/6 від 18.10.2013 року; - договір поставки № ХК12- 2110/66/6 від 21.10.2013 року; - договір поставки № ХК12- 2210/61/6 від 22.10.2013 року; - договір поставки № ХК12- 2310/62/6 від 23.10.2013 року ; - договір поставки № ХК12- 2410/62/6 від 24.10.2013 року; - договір поставки № ХК12- 3010/71/6 від 30.10.2013 року; з ТОВ «Укр Мед Експорт» укладено договір поставки № ХК12-1110/61/6 від 11.10.2013 року.

З ТОВ «Ін Сіті Трейд» позивачем були укладені: - договір поставки № ХК12-1810/72/6 від 18.10.2013 року; - договір поставки №ХК12-2110/67/6 від 21.10.2013 року; - договір поставки № ХК12-2410/61/6 від 24.10.2013 року, (далі - Договори поставки).

Відповідно до умов Договорів поставки контрагенти (Постачальники) зобов'язуються поставити і передати у власність, а Позивач прийняти і оплатити зернову сільськогосподарську культуру - сою українського походження врожаю 2013 року (далі - товар), кількість та вартість якого визначалася в Розділі 2 Договорів поставки. Згідно укладених договорів товар підлягав поставці на умовах: СРТ (перевезення сплачено до...) - зернові склади терміналу ТОВ «Грінтур-Екс», ТОВ «НІКМОРСЕРВІС» Миколаївського морського торгівельного порту м. Миколаїв.

Загальна кількість товару за договорами, укладеними з ПП «Укрспецсоюз» становить 4425 тон. (+/-10%) на загальну суму 17 852 736,30 грн., в тому числі ПДВ 2 975 456,05 грн.

Всього за договорами поставки з ПП «Укрспецсоюз» на користь позивача було поставлено 4 340,12 тон товару на загальну суму 17 509 379,96 грн., в т.ч. ПДВ 2 918 229,99 грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема: №№535 від 21.10.2013р., 554 від 21.10.2013р., 557 від 22.10.2013р., 539 від 22.10.2013р., 549 від 23.10.2013р., 553 від 24.10.2013р., 558 від 24.10.2013р., 560 від 26.10.2013р., 561 від 27.10.2013р., 562 від 28.10.2013р., 567 від 28.10.2013р., 573 від 30.10.2013р., 574 від 31.10.2013р., 583 від 31.10.2013р., 584 від 01.11.2013р., 587 від 01.11.2013р., 588 від 02.11.2013р., 589 від 03.11.2013р., 593 від 04.11.2013р., 596 від 05.11.2013р., 599 від 06.11.2013р., 604 від 08.11.2013р., 608 від 08.11.2013р.

Поряд з цим, встановлено, що на підтвердження зазначених господарських операцій ПП «Укрспецсоюз» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкові накладні згідно реєстру наступні податкові накладні: №№541 від 21.10.2013р., 560 від 21.10.2013р., 563 від 22.10.2013р., 545 від 22.10.2013р., 555 від 23.10.2013р., 559 від 24.10.2013р., 564 від 24.10.2013р., 566 від 26.10.2013р., 567 від 27.10.2013р., 568 від 28.10.2013р., 573 від 28.10.2013р., 578 від 30.10.2013р., 579 від 31.10.2013р., 588 від 31.10.2013р., 589 від 01.11.2013р., 592 від 01.11.2013р., 593 від 02.11.2013р., 594 від 03.11.2013р., 598 від 04.11.2013р., 601 від 05.11.2013р., 604 від 06.11.2013р., 619 від 08.11.2013р., №669 від 08.11.2013р.

Водночас, позивач як покупець здійснив безготівковий розрахунок за отриманий товар, сплативши на користь ПП «Укрспецсоюз» 17 509 379, 96 грн. згідно наступних платіжних доручень: №№ 109836 від 23.10.2013р. на суму - 900 000,00 грн.; 109880 від 25.10.2013р. на суму - 1 500 000,00 грн., 109879 від 25.10.2013р. на суму - 1 000 000, 00 грн.; 109901 від 28.10.2013р. на суму - 2 700 000, 00 грн.; 109921 від 29.10.2013р. на суму - 1 283 100, 57грн., 109953 від 31.10.2013р. на суму - 73 477,60грн., 109954 від 31.10.2013р. на суму - 446 282, 20 грн., 109955 від 31.10.2013р. на суму - 1 869 839, 60грн., 109956 від 31.10.2013р. на суму - 310 400, 60 грн., 110000 від 04.11.2013р. на суму - 2 143 956, 60грн., 110001 від 04.11.2013р. на суму - 716 906, 20грн., 109995 від 04.11.2013р. на суму - 445 788, 60грн., 109999 від 04.11.2013р. на суму - 180 866, 40грн., 110017 від 05.11.2013р. на суму - 150 000,00 грн., 110018 від 05.11.2013р. на суму - 550 000, 00грн., 110043 від 07.11.2013р. на суму - 1 800 000, 00грн., 110058 від 08.11.2013р. на суму - 1 000 000,00 грн., 110108 від 13.11.2013р. на суму - 438 775,00грн.

Також, на підставі долучених до матеріалів справи документів встановлено, що загальна кількість товару за договором, укладеним з ТОВ «Укр Мед Експорт» становить 670 тон. (+/- 10%) на загальну суму 2 613 000,00 грн., в тому числі ПДВ 435 500,00 грн.

Так, за договором поставки з ТОВ «Укр Мед Експорт» на користь позивача було поставлено 655,88 тон товару на загальну суму 2 557 939,00 грн., в т.ч. ПДВ 426 322 грн. згідно таких видаткових накладних: №№РН-1278 від 14.10.2013р., РН-1279 від 15.10.2013р., РН-1280 від 16.10.2013р., РН-1336 від 17.10.2013р.

При цьому, встановлено, що на підтвердження зазначених господарських операцій ТОВ «Укр Мед Експорт» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкові накладні наступні податкові накладні: №№184 від 14.10.2013р., 185 від 15.10.2013р., 186 від 16.10.2013р., 242 від 17.10.2013р.

Позивач на виконання договірних зобов'язань здійснив безготівковий розрахунок за отриманий товар, сплативши на користь ТОВ «Укр Мед Експорт» 2 557 932,00 грн. згідно платіжних доручень: №№109903 від 28.10.2013р. на суму - 1 000 000, 00грн., 109957 від 31.10.2013р. на суму - 500 000, 00 грн., 109973 від 01.11.2013р. на суму - 200 000,00 грн., 109997 від 04.11.2013р. на суму - 857 932,00 грн.

Загальна кількість товару за договором, укладеним з ТОВ «Ін Сіті Трейд» становить 2080 тон. (+/-10%) на загальну суму 8416398,48 грн., в тому числі ПДВ 1 402 733,08 грн.

Всього за договором поставки з ТОВ «Ін Сіті Трейд» на користь позивача було поставлено 2040, 88 тон товару на загальну суму 8258054,90 грн., в т.ч. ПДВ 1 376 342,48 грн. згідно наступних видаткових накладних: №№РН-211002 від 21.10.2013р., РН-221001 від 22.10.2013р., РН-231001 від 23.10.2013р., РН-241001 від 24.10.2013р., РН-251001 від 25.10.2013р., РН-261001 від 26.10.2013р., РН-271001 від 27.10.2013р., РН-281001 від 28.10.2013р., РН-281002 від 28.10.2013р., РН-291001 від 29.10.2013р., РН-301001 від 30.10.2013р., РН-311001 від 31.10.2013р., РН-041101 від 04.11.2013р., РН-041102 від 04.11.2013р., РН-051101 від 05.11.2013р., РН-061101 від 06.11.2013р., РН-111101 від 11.11.2013р., РН-111102 від 11.11.2013р.

На підтвердження зазначених господарських операцій ТОВ «Ін Сіті Трейд» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкові накладні згідно такі податкові накладні: №№19 від 21.10.2013р., 20 від 22.10.2013р., 21 від 23.10.2013р., 22 від 24.10.2013р., 23 від 25.10.2013р., 24 від 26.10.2013р.

При цьому, позивач як покупець здійснив безготівковий розрахунок за отриманий товар, сплативши на користь ТОВ «Ін Сіті Трейд» 8 258 054,90 грн. згідно наступних платіжних доручень: №№109875 від 28.10.2013р. на суму - 1 000 000,00грн., 109923 від 29.10.2013р. на суму - 301 962, 79грн., 109922 від 29.10.2013р. на суму - 198 037, 21грн., 109950 від 31.10.2013р. на суму - 12 780, 21 грн., 109950 від 31.10.2013р. на суму - 1487 219,79грн., 109976 від 01.11.2013р. на суму - 700 000,00 грн., 109996 від 04.11.2013р. на суму - 1 043 639, 20грн., 110019 від 05.11.2013р. на суму - 300 000,00 грн., 110028 від 06.11.2013р. на суму - 1 000 000, 00грн., 110029 від 06.11.2013р. на суму - 1 000 000,00 грн., 110110 від 13.11.2013р. на суму - 1 000 000,00грн., 110138 від 15.11.2013р. на суму - 214 417, 20грн. Платіжним дорученням №59 від 18.11.2013р. ТОВ «Ін Сіті Трейд» повернуто 1, 50грн.

Таким чином, за вище визначеними Договорами поставки позивачем придбано зерна сої в кількості 7 036,88 тон.

Поряд з цим, досліджуючи питання щодо реальності господарських операцій, суд звертає увагу на наступне.

Умови поставки зерна сої за Договорами поставки відповідно до пункту .1.4 були визначені як СРТ (згідно Правил Інкотермс, 2000 р.) - зернові склади терміналу ТОВ «Грінтур-Екс», ТОВ «НІКМОРСЕРВІС» Миколаївського морського торгівельного порту м. Миколаїв.

За таких умов, товар передається Покупцю у зазначеному порту і позивач при цьому не являється суб'єктом перевезення та не замовляє транспортні засоби. Факт передачі товару Покупцю підтверджується видатковими накладними, виписаними Постачальником.

Поряд з цим, в межах розгляду справи встановлено, що позивачем було укладено із ТОВ «Північтрансагро» договір доручення № ПТА 11-0110/12Д від 01.10.2013р., згідно умов якого договору ТОВ «Північтрансагро» від імені та в інтересах позивача забезпечило приймання від контрагентів позивача зерна сої у пункті поставки (на терміналі ТОВ «НІКМОРСЕРВІС» , ТОВ «Грінтур-Екс» у м. Миколаїв). Для забезпечення виконання цих функцій Повірений відрядив своїх працівників у пункт поставки товару - морський порт.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суд приймає до уваги той факт, що податковим органом не заперечується факт належного оформлення транспортних документів та транспортних накладних.

З огляду на викладене, суд зазначає, що саме товарно-транспортні накладні є належним та допустимим доказом реальності руху матеріальних цінностей в автомобільному вантажному перевезенні.

Відтак, доводи відповідача про відсутність документів по перевезенню товару спростовані наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних, зокрема: №№0040810 від 20.10.2013р., 0040812 від 20.10.2013р., 0040811 від 20.10.2013р., 000281 від 18.10.2013р. , 0020331 від 17.10.2013р. , 0020304 від 18.10.2013р., 0020326 від 17.10.2013р., 0020284 від 18.10.2013р., 0020301 від 18.10.2013р., 0020337 від 18.10.2013р., 060001 від 19.10.2013р., 0020283 від 18.10.2013р., 0020335 від 18.10.2013р., 0020332 від 17.10.2013р., 0020288 від 18.10.2013р., 47781 від 18.10.2013р., 495680 від 18.10.2013р., 000049 від 18.10.2013р., 0020285 від 18.10.2013р., 026201 від 18.10.2013р., 000293 від 18.10.2013р., 000296 від 18.10.2013р., 47918 від 18.10.2013р., 47780 від 19.10.2013р., 000298 від 19.10.2013р., 000030 від 19.10.2013р., 0020349 від 19.10.2013р., 000299 від 19.10.2013р., 0020342 від 19.10.2013р., 000032 від 19.10.2013р., 000031 від 19.10.2013р., 000028 від 19.10.2013р., 495640 від 19.10.2013р., 47763 від 19.10.2013р., 000071 від 19.10.2013р., 000054 від 18.10.2013р., 0020321 від 19.10.2013р., 0020290 від 19.10.2013р., 000297 від 20.10.2013р., 47764 від 18.10.2013р., 0020291 від 19.10.2013р., 47776 від 20.10.2013р., 000076 від 20.10.2013р., 000036 від 19.10.2013р., 060358 від 19.10.2013р., 0020322 від 21.10.2013р., 000039 від 20.10.2013р., 000362 від 19.10.2013р., 000361 від 19.10.2013р., 0020292 від 20.10.2013р., 000041 від 20.10.2013р., 000042 від 20.10.2013р., 0020323 від 21.10.2013р., 0040804 від 21.10.2013р.., 000083 від 21.10.2013р., 47753 від 21.10.2013р., 000086 від 21.10.2013р., 000084 від 21.10.2013р., 47756 від 21.10.2013р., 000089 від 21.10.2013р., 000367 від 21.10.2013р., 000301 від 21.10.2013р., 47754 від 22.10.2013р., 0020318 від 22.10.2013р., №0020317 від 21.10.2013р., 000368 від 21.10.2013р., 0020324 від 21.10.2013р., 0040813 від 21.10.2013р., 47760 від 22.10.2013р., 0040828 від 21.10.2013р., 0040826 від 21.10.2013р., 000335 від 22.10.2013р., 0040809 від 22.10.2013р., 000328 від 23.10.2013р., 0020309 від 24.10.2013р., 000366 від 27.10.2013р., 0020310 від 27.10.2013р., 000353 від 27.10.2013р., 0040808 від 22.10.2013р., 000090 від 22.10.2013р., 000330 від 22.10.2013р., 0020319 від 22.10.2013р., 000333 від 23.10.2013р., 0040807 від 22.10.2013р., 000629 від 29.10.2013р., 000093 від 29.10.2013р., 0040830 від 30.10.2013р., 0040844 від 30.10.2013р., 0040845 від 30.10.2013р., 0040846 від 30.10.2013р., 774146 від 31.10.2013р., 0040847 від 31.10.2013р., 0040848 від 31.10.2013р., 0040836 від 31.10.2013р., 000332 від 31.10.2013р., 000094 від 30.10.2013р., 000095 від 31.10.2013р., 0020472 від 01.11.2013р.

Крім того, вказаний товар супроводжувався сертифікатами якості, що є доказом наявності товару, копії яких містяться у матеріалах справи, а саме: ЄА № 236394 від 24.10.2013р., ЄА№ 236430 від 24.10.2013р., ЄА№ 236433 від 24.10.2013р., ЄА №236434 від 24.10.2013р., ЄА №236435 від 24.10.2013р., ЄА №236437 від 24.10.2013р., ЄА №236436 від 24.10.2013р., ЄА №236438 від 24.10.2013р., ЄА№236439 від 24.10.2013р., ЄА№236422 від 24.10.2013р., ЄА№236423 від 24.10.2013р., ЄА№236424 від 24.10.2013р., ЄА№236425 від 24.10.2013р., ЄА№236469 від 24.10.2013р., ЄА№236470 від 24.10.2013р., ЄА№236471 від 24.10.2013р., ЄА№236472 від 24.10.2013р., ЄА№236473 від 24.10.2013р., ЄА№236474 від 24.10.2013р., ЄА№236475 від 24.10.2013р., ЄА№236476 від 24.10.2013р., ЄА№236477 від 24.10.2013р., ЄА№236478 від 24.10.2013р., ЄА№509788 від 30.10.2013р., ЄА№509789 від 30.10.2013р., ЄА№509790 від 30.10.2013р., ЄА№509791 від 30.10.2013р., ЄА№509792 від 30.10.2013р., ЄА№509793 від 30.10.2013р., ЄА№509794 від 30.10.2013р., ЄА№509795 від 30.10.2013р., ЄА№509796 від 30.10.2013р., ЄА№509797 від 30.10.2013р., ЄА№509798 від 30.10.2013р., ЄА№509799 від 30.10.2013р., ЄА№509800 від 30.10.2013р., ЄА№509801 від 30.10.2013р., ЄА№509802 від 30.10.2013р., ЄА№509803 від 30.10.2013р., ЄА№509804 від 30.10.2013р., ЄА№509805 від 30.10.2013р., ЄА№509806 від 30.10.2013р., ЄА№509807 від 30.10.2013р., ЄА№509808 від 30.10.2013р., ЄА№509809 від 30.10.2013р., ЄА№509810 від 30.10.2013р., ЄА№509811 від 30.10.2013р., ЄА№509812 від 30.10.2013р., ЄА№509813 від 30.10.2013р., ЄА№509814 від 30.10.2013р., ЄА№509815 від 30.10.2013р., ЄА№509816 від 30.10.2013р., ЄА№509817 від 30.10.2013р., ЄА№509818 від 30.10.2013р., ЄА№509819 від 30.10.2013р., ЄА№509820 від 30.10.2013р., ЄА№509821 від 30.10.2013р., ЄА№509822 від 30.10.2013р., ЄА№509823 від 30.10.2013р., ЄА№509824 від 30.10.2013р., ЄА№509825 від 30.10.2013р., ЄА№509851 від 30.10.2013р., ЄА№509852 від 30.10.2013р., ЄА№509853 від 30.10.2013р., ЄА№509854 від 30.10.2013р., ЄА№509855 від 30.10.2013р., ЄА№509856 від 30.10.2013р., ЄА№509857 від 30.10.2013р., ЄА№509858 від 30.10.2013р., ЄА№509859 від 30.10.2013р., ЄА№509860 від 30.10.2013р., ЄА№509861 від 30.10.2013р., ЄА№509862 від 30.10.2013р., ЄА№509863 від 30.10.2013р., ЄА№509864 від 30.10.2013р., ЄА№509865 від 30.10.2013р., ЄА№509866 від 30.10.2013р., ЄА№509866 від 30.10.2013р., ЄА№509920 від 01.11.2013р., ЄА№509921 від 01.11.2013р., ЄА№509922 від 01.11.2013р., ЄА№509923 від 04.11.2013р., ЄА№509924 від 04.11.2013р., ЄА№509925 від 04.11.2013р., ЄА№509926 від 04.11.2013р., ЄА№509927 від 04.11.2013р., ЄА№509928 від 04.11.2013р., ЄА№505615 від 08.11.2013р., ЄА№505616 від 08.11.2013р., ЄА№505617 від 08.11.2013р., ЄА№505618 від 08.11.2013р., ЄА№505619 від 08.11.2013р., ЄА№505620 від 08.11.2013р., ЄА№510033 від 08.11.2013р., ЄА№510034 від 08.11.2013р., ЄА№510035 від 08.11.2013р., ЄА№510036 від 08.11.2013р., ЄА№510037 від 08.11.2013р., ЄА№510038 від 08.11.2013р., ЄА№510039 від 08.11.2013р., ЄА№505633 від 08.11.2013р., ЄА№505634 від 08.11.2013р., ЄА№505633 від 08.11.2013р., ЄА№510031 від 08.11.2013р., ЄА№510032 від 08.11.2013р., ЄА№505628 від 08.11.2013р., ЄА№505629 від 08.11.2013р., ЄА№505630 від 08.11.2013р., ЄА№505631 від 08.11.2013р., ЄА№505632 від 08.11.2013р., ЄА№505621 від 08.11.2013р., ЄА№505622 від 08.11.2013р., ЄА№505624 від 08.11.2013р., ЄА№505623 від 08.11.2013р., ЄА№505625 від 08.11.2013р., ЄА№505626 від 08.11.2013р., ЄА№505627 від 08.11.2013р., ЄА№510603 від 08.11.2013р.

Поряд з цим, в межах судового розгляду справи підтверджено, що придбаний товар (зерна сої) у контрагентів, в подальшому позивачем був реалізований шляхом продажу за наступними зовнішньоекономічними контрактами, а саме: - № 8В-0710/13-1 від 07.10.2013 року; - № ОАТ 13-1010/8В від 10.10.2013 року; - № ОАТ 13-1610/8В-2 від 16.10.2013 року; - контракт № ОАТ 13-0111/8В від 01.11.2013 року; - № ОАТ 13-0611/8В від 06.11.2013 року. Вказані контракти зареєстровані аграрній біржі, що підтверджується наступними посвідченнями про реєстрацію: № 93/25 від 25.10.2013 року; - № 91/25 від 25.10.2013 року; - № 103/25 від 01.11.2013 року; - № 110/25 від 12.11.2013 року; - № 113/25 від 14.11.2013 року.

Згідно пункту 7.1 Контракту, товар мав бути поставлений нерезиденту на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) - територія терміналу ТОВ «НІКМОРСЕРВІС» , ТОВ «Грінтур-Екс» Миколаївського морського торгівельного порту.

Надходження товару в пункт митного оформлення підтверджено картками обліку експортного вантажу, виданими портовими елеваторами, що містять зведену інформацію по партіях зерна сої, яке обліковується як вантаж, призначений для експорту (картки обліку експортного вантажу долучені до матеріалів справи).

Загальна кількість зерна сої, що підлягала відвантаженню позивачем за зовнішньоекономічними контрактами становить 7 630 тон (+/- 10%) всього на суму 3 236 610,00 (+/-10%) дол. США.

Згідно Розділу 9 Контрактів право власності на товар переходить до покупця-нерезидента після оформлення митної декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив відвантаження та митне оформлення зерна сої за наступними митними деклараціями: - в кількості 173, 570 т. на суму 73 246, 54 дол. США за митною декларацією № 504050000/2013/104305, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 26.10.2013 року»; - в кількості 2 762,135 т. на суму 1 165 620, 97 дол. США за митною декларацією № 504050000/2013/104772, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 26.11.2013 року»; - в кількості 2 376,155 т. на суму 1 007 489,72 дол. США за митною декларацією № 504050000/2013/104773, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 12.11.2013 року»; - в кількості 1 499, 090 т. на суму 640 111,43 дол. США за митною декларацією № 504050000/2013/104779, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 26.11.2013 року»; - в кількості 927, 570 т. на суму 396072,39 дол. дол. США за митною декларацією № 504050000/2013/105265, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 14.12.2013 року».

Загальна кількість зерна сої, що було відвантажено за митними деклараціями покупцям-нерезидентам складає 7 738,520 тон. на суму 3 282 541,05 дол. США.

При цьому, оплата за отриману сою була проведена покупцями-нерезидентами в повному обсязі, шляхом перерахування іноземної валюти на банківський рахунок ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12», про що свідчать витяги з електронного реєстру платежів, зокрема: по Контракту № ОАТ 13-1010/8В від 10.10.2013 року - в розмірі 1 165 620, 97 дол. США, а саме: 23.10.2013 р. -330 000,00 дол. США 25.10.2013 р. - 820 370,00 дол. США 26.11.2013 р. - 15 250, 97 дол. США; по Контракту № ОАТ 13-1610/8В-2 від 16.10.2013 року - в розмірі 1 007 489, 72 дол. США, а саме: 31.10.2013 р-750 000,00 дол. США 01.11.2013 р. - 180 000,00 дол. США 01.11.2013 р. - 45 200,00 дол. США 26.11.2013 р. - 32 289,72 дол. США; по Контракту № 8В-0710/13-1 від 07.10.2013 року - в розмірі 73 246, 54 дол. США, а саме: 05.11.2013 р. - 73 246,54 дол. США; по Контракту № ОАТ 13-0111/8В від 01.11.2013 року - в розмірі 640 111,43 дол. США, а саме: 05.11.2013 р. - 107 000,00 дол. США 06.11.2013 р. - 183 000,00 дол. США 06.11.2013 р-350 111,43 дол. США; по Контракту № ОАТ 13-0611/8В від 06.11.2013 року - в розмірі 396 072,39 дол. США, а саме: 12.11.2013 р. - 230 000,00 дол. США 25.11.2013р. - 160 000,00 дол. США 20.12.2013 р. - 6 072,39 дол. США. Всього покупці-нерезиденти перерахували позивачу за отриманий товар 3 282 541,05 дол. США.

Суд звертає увагу на те, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В той час, як доводи відповідача про нереальний характер та відсутність юридичних наслідків вчинюваних позивачем правочинів з його контрагентами ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Укр Мед Експорт» та ТОВ «Ін Сіті Трейд» ґрунтуються виключно на податковій інформації, отриманої від інших податкових органів, що не узгоджується з приписами чинного законодавства України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з акту перевірки від 13.08.2014 р., відповідач не встановив ані фактів неналежного оформлення первинних документів, ані дефектів податкових накладних, що виписувалися контрагентами позивача.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, документом, що спростовує реальність набуття у власність суб'єктом товару та його подальший рух, є виключно судове рішення.

Визначальним в цьому випадку є факт експорту всього отриманого від ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ін Сіті Трейд», ПП «Укрспецсоюз» обсягу зерна сої - 7 738, 520 тон, що підтверджується копіями митних декларацій №504050000/2013/104305, №504050000/2013/104772, №504050000/2013/104773, №504050000/2013/104779, №504050000/2013/105265.

Відповідно до ч.8 ст.257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, в тому числі відомості:

- про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

- про товари (найменування; звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру.

Відповідач жодним чином не спростував дійсність зазначених митних декларацій, які були раніше прийняті органами доходів і зборів, а також відмічені органами доходів і зборів щодо вивезення за межі митної території України задекларованих товарів.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що між позивачем та його контрагентами ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ін Сіті Трейд», ПП «Укрспецсоюз» дійсно склалися реальні господарсько-правові відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін, до того ж товар використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується належно складеними митними деклараціями відносно вивезення товарів за межі митного кордону України (експорту), та отримано позитивний фінансовий результат від даної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Статтею 207 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд звертає увагу на те, що органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними, недійсними, такими, що суперечать моральним засадам суспільства, правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Згідно із підп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Поряд з цим, посилання відповідача в акті перевірки від 13.08.2014р. на те, що єдиною метою діяльності позивача із закупівлі у ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ін Сіті Трейд», ПП «Укрспецсоюз» соєвих бобів є створення умов для користування пільговим режимом оподаткування податком на додану вартість, суперечить фактичним обставинам справи.

Доказів припинення підприємницької діяльності ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ін Сіті Трейд», ПП «Укрспецсоюз» або інших контрагентів на підставі рішення суду, що вступило у законну силу, Відповідач не навів. На момент здійснення операції з поставки соєвих бобів, зазначені контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Виходячи з системного налізу норм чинного законодавства, суд звертає увагу на те, що акти контролюючих органів в частині відображених обставин та висновків за своїм правовим значенням не є підставою для визнання нікчемним правочину, встановлення нереальності операції або фіктивності контрагента. За своєю природою такі відомості відтворюють лише припущення службової особи державної податкової служби, проте достатнім доказом суперечності правочину (господарської операції, статусу контрагенту) вимогам закону не являються.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Як встановлено п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до під п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (за умови наявності правильно оформленої податкової накладної): - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України передбачає обов'язкові реквізити для податкової накладної.

Як вбачається з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, вищевикладені приписи законодавства та аналіз фактичних обставин справи, свідчать, що позивач правомірно відобразив у складі витрат собівартість придбання у ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ін Сіті Трейд», ПП «Укрспецсоюз» зерна сої та суми ПДВ у складі податкового кредиту на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за перевіряємий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві № 0003752203 від 01.09.2014р., яким ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 368 388, 0 грн. за основним платежем та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1 684 194,0 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві № 0003742203 від 01.09.2014р., яким ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 199 969,0 грн. основним платежем та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1 599 984,50 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» понесені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур