Ухвала

від 05.02.2015 по справі п/811/1418/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 рокусправа № П/811/1418/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Козачука Юрія Сергійовича

представника відповідача: Кац-Філімончук Ірину Вікторівну

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Гайворонський спеціалізований кар'єр» до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Гайворонської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 30.04.2014 року № 00030222200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 178144,50 грн., в тому числі 121138,39 грн. - основного платежу та 57006,11 грн. штрафних санкцій та №0000382200, в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 172169,60 грн., в тому числі 114779,73 грн. - основного платежу та 57389,87 грн. - штрафних санкцій.

Постанову суду мотивовано, що первинні документи складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Факт здійснення господарських операцій підтверджено. Вимоги пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 та ст. 198 ПКУ дотримані, що свідчить про належне формування позивачем на підставі первинних документів валових витрат, а також податкового кредиту з податку на додану вартість

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої податковий орган просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, та в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає на наявності виявлених перевіркою порушень податкового законодавства.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, зазначає, що висновки викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів є безпідставними, факт реальних господарських операцій доведений, тому рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

В судовому засідання учасники процесу свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях, підтримали.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом на підставі наказу №180 від 14.11.2013 р. проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт №11/2200/20655268 від 17.01.2014р. (а.с.39-85,т.1).

В акті зазначені порушення з боку позивача:

- п. 135.1, п.135.2 , п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п. 137.1 ст.137, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п..138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 статті 138 ПКУ, підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 264207,70 грн.

- п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187, 186.1 ст. 186, п.198.1, п. 198.2 , п.198.3, ст.198 ПКУ, підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 236409,574 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 31.01.2014 р. №0000372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 396311,55грн., (а.с.86, т.1);

- від 30.01.2014 р. №0000382200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 354784,36 грн. (а.с.87, т.1).

За результатами розгляду скарги, Головним Управлінням Міндоходів у Кіровоградській області 17.04.2014 р. прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги за №3622/10/11-28-10-01-08, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Гайворонської ОДПІ від 31.01.2014р. №0000372200, в частині застосування штрафної санкції на суму 73805,25грн., а податкове повідомлення-рішення №0000382200 залишено без змін (а.с.92-95, т.1).

На підставі рішення про результати розгляду скарги, Гайворонською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області 30.04.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0003022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 322506,30 грн. (а.с.88, т.1).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2455-VI, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі п. 201.1, п.201.4, п.20.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в паперовому вигляді, або в електронній формі.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на віднесення сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання при придбанні товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання на підставі наявності податкових накладних, складених уповноваженою особою, зареєстрованою платником ПДВ фактичного придбання товару (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності підприємства.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно матеріалів справи наведені в акті перевірки №11/2200/20655268 від 17.01.2014р. висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що підприємством не підтверджено факт господарських взаємовідносин з ТОВ «Агролідер», ТОВ «Агроспецдеталь», ТОВ «Благо-Юг», ТОВ «ТД Євротех», ТОВ «Металургпромзапчастина», ТОВ «Промметалресурс», ТОВ «Севл» та ТОВ «Снаб - Трейд».

При цьому в судовому засіданні доведено реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами: надані договори, первинні документи, накладні, прибуткові ордери, інвентаризаційні відомості. Знайшов підтвердження факт, що отриманий товар використаний у власній господарській діяльності позивача (дробівка вертикальна центробіжна), надані послуги з ремонту вузлів автомобілів БелАз.

Ствердження податкового органу про порушення Позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, ст.198 ПКУ, визнаючи правочин, укладений між Позивачем та ТОВ «МПЗ» нікчемним, також не знайшли підтвердження; натомість, реальність договорів на поставку гідромотора 310.3.112.00006 на загальну суму 8000,00грн та г/розподілювача на загальну суму 1200грн. з ПП «Снаб-Трейд» підтверджені відповідними первинними документами.

Матеріалами справи також підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Благо-Юг» в червні 2012 р. та в липні 2012 р. було укладено та фактично виконано у спрощений спосіб (усний договір) на поставку плівки 600*0,08 втор. полотно в кількості 2118,4кг на загальну суму 30929,48грн., в т.ч. 5154,91грн. ПДВ, на підставі рахунку №БЮ-00560 від 27.06.2012 року та видаткової накладної №БЮ-00435 від 10.07.2012р. (а.с.228,230, т.1).

По взаємовідносинам з ТОВ «Промметалресурс» 10.05.2012 р. укладено договір поставки: долото шарошечне ОК-ПГВ 244,5 та інші розхідні матеріали (а.с.2, т.2) - надано копію паспорту верстату бурового шарошечного СБШ-250МНА-32 та висновку експертизи №12.2-02-05-0507.08 щодо відповідності технічної документації верстату СБШ-250-МНА-32 (а.с.49-50, т.2).

Матеріалами справи не викликали сумнів в доведеності товарності господарських операцій з ТОВ «ТД Євротех» (а.с.52,т.2). Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення (а.с.55, т.2).

По взаємовідносинам з ТОВ «Агро спец деталь» здійснена поставка та передача матеріалів до спецтехніки, відповідно до замовлень покупця (а.с.71-72, т.1), продукція використана у межах власної господарської діяльності позивача, а саме встановлена на колісний навантажувач Hyundai HL780-7A та автомобіль- самоскид Komatsu HD405-7, які належать позивачу (а.с.121-122,т.2).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про доведеність позивачем зв'язку здійснених ним господарських операцій із придбання у ТОВ «Агролідер», ТОВ «Агроспецдеталь», ТОВ «Благо-Юг», ТОВ «ТД Євротех», ТОВ «Металургпром Запчастина», ТОВ «Промметалресурс», ТОВ «Севл» та ТОВ «Снаб - Трейд» товарів та послуг.

За таких умов, податкові повідомлення рішення від 30.04.2014 року № 00030222200 та від 31.01.2014 року №0000382200 підлягають скасуванню.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Гайворонський спеціалізований кар'єр» до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна