Ухвала

від 10.02.2015 по справі 820/17814/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р.Справа № 820/17814/14

Головуючий 1 інстанції: Горшкова О.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Амалія Сервіс Плюс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 820/17814/14

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Приватного підприємства «Амалія Сервіс Плюс»

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках та належать ПП «Амалія Сервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 33205879).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17814/14 позов був задоволений в повному обсязі: накладено арешт на кошти ПП «Амалія Сервіс Плюс» (61166, м. Харків, вул. Ляпунова, буд. 7, код ЄДРПОУ 33205879), що знаходяться у банківських установах, а саме у філії ПАТ «ПУМБ» в м. Харкові (р/р 26053797, валюта - українська гривня, дата відкриття 06.12.11 р., та р/р 26004996106938, валюта - українська гривня, дата відкриття 02.12.11 р.) та в АТ «РЕГІОН-БАНК» (р/р 2600800114720, валюта - українська гривня, дата відкриття 28.07.09 р.) у розмірі 635930,26 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17814/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Амалія Сервіс Плюс» (код 33205879) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.10.04 р., що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, та перебуває на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 09.11.04 р. за № 229, що підтверджується довідкою від 20.10.14 р. за вих. № 5312/10/20-30-25-01-17. Відповідач для здійснення розрахунків у безготівковій формі має відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, а саме: у філії ПАТ «ПУМБ» в м. Харкові (р/р 26053797, валюта - українська гривня, дата відкриття 06.12.11 р., та р/р 26004996106938, валюта - українська гривня, дата відкриття 02.12.11 р.) та в АТ «РЕГІОН-БАНК» (р/р 2600800114720, валюта - українська гривня, дата відкриття 28.07.09 р.), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 20.10.14 р. за вих. № 5312/10/20-30-25-01-17.

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Амалія Сервіс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.11.11 р. по 30.11.11 р., за результатами якої складений акт № 283/23/33205879 від 06.02.12 р. На підставі вищезазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412302 від 20.02.12 р. на суму 635930,26 грн., яке було отримане уповноваженим представником підприємства відповідача 20.02.12 р. (а.с.16). На момент розгляду справи судом першої інстанції податкове зобов`язання позивачем не сплачено.

У зв'язку з цим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була сформована та направлена на адресу відповідача податкова вимога форми «Ф» № 2352-25 від 29.07.14 р., яка була отримана уповноваженим представником підприємства 31.07.14 р. (а.с. 27).

При цьому суд першої інстанції також зазначив, що податковий борг відповідача не переривався з дати формування першої податкової вимоги та до теперішнього часу. У ПП «Амалія Сервіс Плюс» є податковий борг та відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, що підтверджується листом Управління Держземагентства у м. Харкові від 26.08.14 р. № 13982/08, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту від 18.08.14 р., листом Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 23.09.14 р. № 05.01-26/6473, листом ВДАІ Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від № 38/1123, на підставі чого судом першої інстанції був зроблений висновок, що позивачем вжиті заходи, спрямовані на розшук майна відповідача для опису в податкову заставу, проте такого майна не знайдено, вказавши, що у відповідача є лише відкритий на його ім'я розрахунковий рахунок у банківській установі - філії ПАТ «ПУМБ» в м. Харкові (р/р 26053797, валюта - українська гривня, дата відкриття 06.12.11 р., та р/р 26004996106938, валюта - українська гривня, дата відкриття 02.12.11 р.) та в АТ «РЕГІОН-БАНК» (р/р 2600800114720, валюта - українська гривня, дата відкриття 28.07.09 р.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем дотримана процедура формування податкової вимоги та її надіслання на адресу боржника, відповідачем у встановленому законом порядку податкова вимога оскаржена не була та на день звернення до суду не був сплачений податковий борг, а тому податковий орган має законні підстави для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені ст. 94 ПК України, в п. 94.1 якої визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Наведене визначення адміністративного арешту за своїм змістом охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Отже, нормами ст. 94 ПК України урегульовано застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмету такого арешту.

Відповідно п. 94.6.2 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає. При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, яка передбачає, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Положення наведеної норми в свою чергу кореспондують із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.11 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.12 р. за № 9/20322, відповідно п. 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз. 1 п. 20.1.5 ст. 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин. Виникнення у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Колегія суддів зазначає, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення п. 20.1.33 ст. 20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків.

Відповідно ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Відповідно п. 7.1 наведеного Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Згідно п. 7.3 наведеного Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Колегія суддів зазначає, що підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

В матеріалах справи містяться запити податкового органу до відповідних установ про надання інформації щодо наявності у підприємства майна. Але, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у відповідача відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, що підтверджується листом Управління Держземагентства у м. Харкові № 13982/08 від 26.08.14 р., інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту від 18.08.14 р., листом Державної інспекції сільського господарства в Харківській області № 05.01-26/6473 від 23.09.14 р., листом ВДАІ Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від № 38/1123.

В п. 20.1.33 ст. 20 ПК України передбачено одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

З аналізу зазначених норм вбачається, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків та застосовується у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. При цьому, умовою для застосування арешту коштів на підставі судового рішення є відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Також колегія суддів зазначає, що умовою застосування норми п. 20.1.33 ст. 20 ПК України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів.

У свою чергу, відповідно п. 95.2 ст. 95 ПК України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу. Таким чином, податкові органи в силу п. 20.1.33 ст. 20 ПК України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна.

Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів зазначає, що в доводах апеляційної скарги відповідачем по справі не наведено жодних обґрунтувань щодо того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права та в чому саме полягає ненадання належної оцінки обставинам справи судом першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17814/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Амалія Сервіс Плюс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17814/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17814/14 за позовом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Приватного підприємства «Амалія Сервіс Плюс» про накладення арешту на кошти - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Водолажська Н.С. Судді Філатов Ю.М. Бенедик А.П.