Рішення

від 17.02.2015 по справі 927/17/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

======================================================================================================================================================================

.Іменем України

РІШЕННЯ

від 17 лютого 2015 року по справі №927/17/15

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/17/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО-ТРЕЙД ЛТД»,

вул.Теплична, 38, кв. 103, с. Петрівське, Києво-Святошинський район,

Київська область, 08141

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВИЧОК»,

просп.Перемоги, 95, м. Чернігів, 14000

про стягнення 37880грн.07коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Шаповалова Д.В. (доручення №13/02-15 від 12.02.2015)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 17.02.2015 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 37880грн.07коп.

Як вбачається із змісту позовної заяви та підтверджено представником позивача в судовому засіданні ціна позову складається з 33131грн. боргу за товар, 1435грн.97коп. пені, нарахованої за період з 30.10.2014 по 26.12.2014 та 3313грн.10коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині оплати товару, переданого на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №08/10-2014 від 08.10.2014.

При цьому в позовній заяві позивач зазначає, що спірна поставка товару оформлена видатковою накладною №О-00000005 від 15.10.2014, а до позовної заяви позивачем додано видаткову накладну №ФТ-00000005 від 15.10.2014. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактично спірна поставка товару відбулась по видатковій накладній №ФТ-00000005 від 15.10.2014, а в тексті позовної заяви допущено описку.

Таким чином позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем зобов'язання з оплати товару, переданого по видатковій накладній №ФТ-00000005 від 15.10.2014.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.02.2015, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкладення розгляду справи на 17.02.2015, що направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві, а саме: просп. Перемоги, 95, м. Чернігів, та яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, котра значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.02.2015, повернулась до суду неврученою адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як зазначено в абз.3 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО-ТРЕЙД ЛТД» (позивач у справі, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТОВИЧОК» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу №08/10-2014 (далі за текстом рішення - договір), за умовами якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставляти покупцю товари, найменування, ціна, одиниці виміру, асортимент, кількість яких визначені в специфікації, що узгоджується сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати товар та оплачувати його у відповідності до умов, визначених цим договором.

В судовому засіданні представником позивача повідомлено, що специфікація до договору між сторонами не підписувалась.

Відповідно до п.1.3. договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями, в асортименті (за номенклатурою), у кількості, у строки та на умовах, що погоджуються сторонами та зазначаються в накладних на кожну окрему партію товару.

Згідно із п.2.2. договору на кожну партію товару покупець направляє замовлення постачальнику, а постачальник, за наявності товару, визначеного у такому замовленні, в усній, письмовій, електронній чи іншій формі погоджує замовлення та підтверджує можливість здійснення поставки товару.

В силу п.2.8. договору передача покупцю товару здійснюється на підставі накладних. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. Підписання сторонами накладної свідчить про оформлення замовлення на поставку окремої партії товару покупцем та погодження такого замовлення постачальником.

Відповідно до п.2.9. договору право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання ним товару.

В пунктах 4.2., 4.3. договору встановлено, що оплата за товар покупцем проводиться в національній валюті в безготівковій/готівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, визначений в реквізитах цього договору. Покупець зобов'язаний перераховувати грошові кошти на банківський рахунок постачальника за поставлений покупцю товар у розмірі 30%, від загальної суми поставленого товару, по факту прибуття продукції, 70% від загальної суми поставленого товару не пізніше 10 (десяти) банківських днів від дати поставки товару постачальником.

Згідно із п.9.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2015 року.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору №08/10-2014 від 08.10.2014, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано.

Отже суд приходить до висновку, що на момент винесення рішення договір є чинним та в силу ст.629 Цивільного кодексу України обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору №08/10-2014 від 08.10.2014 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №08/10-2014 від 08.10.2014 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання договору позивачем передано відповідачу по видатковій накладній №ФТ-00000005 від 15.10.2014 товар загальною вартістю 47330грн.

Про отримання відповідачем товару свідчать відбиток печатки відповідача та підпис представника відповідача на вищевказаній накладній, повноваження якого на отримання цінностей від позивача для відповідача підтверджуються довіреністю №0818-230 від 13.10.2014.

Крім того, факт отримання від позивача по видатковій накладній №ФТ-00000005 від 15.10.2014 на підставі договору №08/10-2014 від 08.10.2014 товару на суму 47330грн. в ході судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, відповідно до п.4.3. договору відповідач зобов'язався перераховувати грошові кошти за поставлений йому товар у розмірі 30%, від загальної суми поставленого товару, по факту прибуття продукції, 70% від загальної суми поставленого товару не пізніше 10 (десяти) банківських днів від дати поставки товару постачальником.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку позивача від 10.12.2014 за здійсненими операціями (платежами) за 01.10.2014-31.10.2014 відповідач 16.10.2014 частково оплатив отриманий товар, перерахувавши на рахунок позивача 14199грн., що становить 30% від загальної вартості поставленого товару.

Виходячи із умов договору решту суму вартості товару - 33131грн. - відповідач повинен був сплатити в строк до 29 жовтня 2014 року включно.

За повідомленням позивача остаточно за поставлений товар відповідач у встаноелний договором строк не розрахувався, внаслідок чого станом на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом за ним рахується заборгованість у сумі 33131грн., яку він просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати отриманого від позивача товару в повному або в іншому - більшому розмірі в ході вирішення даного спору суду не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, в зв'язку з чим заявлені до стягнення 33131грн. неоплаченої вартості товару за своєю правовою природою є боргом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача по видатковій накладній №ФТ-00000005 від 15.10.2014 на підставі договору №08/10-2014 від 08.10.2014, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 33131грн. боргу.

Відповідно до п.7.2. договору у випадку невиконання договірного зобов'язання щодо оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення. У випадку, якщо покупець прострочив оплату більш ніж на 15 календарних днів, покупець зобов'язаний додатково до пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості простроченого в оплаті товару.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 1435грн.97коп. пені, нарахованої за період з 30.10.2014 по 26.12.2014 та 3313грн.10коп. штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарський кодекс України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодекс України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція щодо можливості застосування до боржника, який порушив виконання зобов'язання, відповідальності у вигляді пені та штрафу одночасно викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача за порушення строків оплати товару мір відповідальності у вигляді пені та штрафу одночасно відповідає нормам чинного законодавства та існуючій судовій практиці.

Здійснивши перевірку правильності обчислення пені та штрафу, судом встановлено, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, здійснений з урахуванням умов договору та норм матеріального права і є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, на момент звернення позивача до суду з даним позовом прострочення оплати вартості товару становило більш 15 календарних днів, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3313грн.10коп. штрафу та 1435грн.97коп. пені є правомірними.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 33131грн. боргу за товар, 1435грн.97коп. пені та 3313грн.10коп. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення №23 від 25.12.2014 за подання даного позову до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1827грн.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1827грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.193, 216, 217, 218, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 610, 612, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 49, 64 ,75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВИЧОК», просп.Перемоги, 95, м. Чернігів, (ідентифікаційний код 38982065, відомості про банківський рахунок відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО-ТРЕЙД ЛТД», вул. Теплична, 38, кв. 103, с. Петрівське, Києво-Святошинський район, Київська область (ідентифікаційний код 39257200, р/р 26006452241 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 33131грн. боргу за товар, 1435грн.97коп. пені, 3313грн.10коп. штрафу та 1827грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 18 лютого 2015 року.

Суддя Т.Г. Оленич