Рішення

від 10.02.2015 по справі 911/140/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"10" лютого 2015 р. Справа № 911/140/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Айслаг» до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі Волинської філії Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс» про стягнення 49986,26 грн. за участю представників:

позивача:Нерубайлов В.Д. - дов. від 09.02.2015р. № 11 відповідача:Коцюба А.Є. - дов. від 20.01.2015р. № 1/01-04-25 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Айслаг» (далі - позивач) до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі Волинської філії Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс» (далі - відповідач) про стягнення 49986,26 грн., з яких 18243,44 грн. основний борг, 31742,82 грн. відсотки за користування товарним кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 04.01.2013р. № 6/1 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, присутній в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що нараховані на підставі п. 5.2 договору відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є неустойкою у вигляді пені, право на застосування якої передбачено п. 8 договору та посилаючись на приписи ст. 61 Конституції України, відповідно яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідності просить суд відмовити у вказаній частині позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 04.01.2013р. № 6/1 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язується поставити та передати відповідачу - покупцю у власність нафтопродукти (надалі - товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються постачальником.

Згідно п. 2.4 договору загальна сума поставки: 18243,44 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що покупець здійснює повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладених.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1 договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 50 календарних днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п. 5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Покупець зобов'язується оплатити суму товарного кредиту на 51 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості (п. 5.3 договору).

Якщо після закінчення 50 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1 договору (п. 5.4 договору).

У відповідності до пункту 6.2 договору передача товару здійснюється в пункті поставки. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 березня 2013р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що залишились невиконаними (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 04.01.2013р. № 000031, яка підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств, поставив відповідачу товар на суму 18243,44 грн., а відповідач на підставі довіреності від 04.01.2013р. № 2 вказаний товар отримав. Завірені копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу лист від 10.06.2014р. № 176/01-03 про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 18243,44 грн. та сплату відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 31743,69 грн. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується фіскальними чеками «Укрпошта» від 10.06.2014р. №№ 9201, 9202, 9303. Завірена копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим за ним рахується борг за поставлений товар по зазначеній накладній та зі сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 18243,44 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 18243,44 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, позивач просить суд на підставі п. 5.2 договору стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 2% від неоплаченої суми за кожен день використання товарного кредиту, які за розрахунком позивача за період користування товарним кредитом з 04.01.2013р. по 31.03.2013р. становлять 31742,82 грн.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За змістом ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування товарним кредитом є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом, з мотивів того, що нараховані на підставі п. 5.2 договору відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою підпадають від визначення пені, право на застосування якої передбачено п. 8 договору, не приймаються судом при вирішення даного спору та відхиляються з огляду на наступне.

Пеню, як один із видів неустойки, яка стягується за кожен день прострочки, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Передбачені п. 5.2 договору проценти не є штрафом та пенею, тобто не є неустойкою, а є саме процентами за користування товарним кредитом згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України, та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою являються боргом, тому зменшення їх розміру є неможливим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012р. у справі № 32/5005/3471/2012.

Право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем, надано сторонам ч. 5 ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, оскільки сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду Україні від 30.05.2011р. у справі № 3-44гс11 та постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2011р. у справі № 42/252.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18243,44 грн. основного боргу та 31742,82 грн. боргу зі сплати відсотків за користування товарним кредитом є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (07362, Київська обл., Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, 50, ідентифікаційний код 21536845) в особі Волинської філії Українського державного підприємства «Укрінтеравтосервіс» (45200, Волинська обл., Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Комунальна, 14, ідентифікаційний код 21741574) на користь Приватного підприємства «Айслаг» (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, ідентифікаційний код 13369787) 18243 (вісімнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 44 коп. основного боргу, 31742 (тридцять одну тисячу сімсот сорок дві) грн. 82 коп. боргу зі сплати відсотків за користування товарним кредитом, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 16.02.2015р.