Ухвала

від 12.02.2015 по справі 22-ц/796/2880/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» за довіреністю - Зеленецької Ірини Миколаївни на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року у справі за поданням державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Венгель Юлії Юріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Серго» ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 758/14778/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2880/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Сербіна Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. 11 грудня 2014 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київський області Венгель Ю.Ю. звернулася до суду із поданням, у якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника ТОВ «Серго» громадянина України ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, до виконання ТОВ «Серго» (ідентифікаційний код 23721475) зобов'язань за наказом Господарського суду м. Києва від 01 серпня 2012 року №5011-34/1895-2012 про примусове стягнення з ТОВ «Серго» на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованості за кредитною угодою №1001/12.01 від 28.12.2001 року та укладеними відповідно до неї договорами про надання траншу та договором про надання овердрафту в сумі 8 351 000, 03 грн. без вилучення паспортного документа.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київський області перебуває наказ Господарського суду Київської області від 01.08.2012 року №5011-34/1895-2012 про примусове стягнення з ТОВ «Серго» на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованості за кредитною угодою №1001/12.01 від 28.12.2001 року та укладеними відповідно до неї договорами про надання траншу та договором про надання овердрафту в сумі 8 351 000, 03 грн. 26 грудня 2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження для відома і виконання. Станом на момент складання даного подання боржником борг не сплачений. Боржник не з'являється до органу ДВС для надання інформації щодо свого майнового стану, для вирішення питання щодо виконання ним рішення суду, добровільного продажу належного йому майна для погашення заборгованості перед АТ «ПроКредит Банк» та ін. Боржник отримує доходи, однак не спрямовує їх на погашення заборгованості перед стягувачем. Також державний виконавець зазначила, що боржник передав в користування належний йому майновий комплекс в оренду, однак кошти, які він отримує від орендарів за користування нерухомим майном, не спрямує на погашення боргу перед стягувачем.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Київській області Венгель Ю.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа директора ТОВ «Серго» ОСОБА_3

12 січня 2015 року представник ПАТ «ПроКредитБанк» за довіреністю - Зеленецька І.М. подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що виконавче провадження було відкрито ще 26 грудня 2012 року, однак на даний час рішення Господарського суду м. Києва не виконано. Також апелянт вважає, що ТОВ «Серго» ухиляється від виконання вказаного рішення, оскільки не надає інформацію щодо свого фінансового стану, про свої доходи і майно, до державного виконавця не з'являється, належне йому на праві власності майно здає в оренду, однак виручені кошти на виконання рішення не спрямовує. Додатково апелянт вказала, що ТОВ «Серго» перебуває у стані припинення, а ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність через ТОВ «Гранум Груп», що зареєстровано за тією ж адресою.

У судовому засіданні представник ПАТ «ПроКредитБанк» за довіреністю - Зеленецька І.М. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_6 апеляційну скаргу просив відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Відмовляючи у задоволенні подання суд першої інстанції керувався ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та виходив з того, що матеріали справи не містять доказів ухилення ТОВ «Серго» від виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV.

За змістом п.18 ч.3 ст.11 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Отже, законом встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння ( дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано статтею 377-1 ЦПК України.

Так, відповідно до частини першої статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопцієм Р.О. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5011-34/1895-2012, виданого 01серпня 2012 року Господарським судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Серго» на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованості за кредитною угодою №1001/12.01 від 28.12.2001 року та укладеними відповідно до неї договорами про надання траншу та договором про надання овердрафту в сумі 8 351 000, 03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2013 року було описано і арештовано майновий комплекс № 119 по вул. Дімітрова у м. Броварах Київської області, що належить ТОВ «Серго» (а.с. 37-38).

24 березня 2014 року було описано і арештовано земельну ділянку площею 0, 3567 га, що розташована за адресою: м. Бровари вул. Дімітрова, 119, що належить ТОВ «Серго».

Іншого майна у ТОВ «Серго» немає.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Венгель Ю.Ю. від 22 жовтня 2014 року призначено експерта для проведення оцінки належного ТОВ «Серго» майна.

Доказів про те, що ТОВ «Серго» повідомлений про відкриття виконавчого провадження та його директор не з'являвся на виклики державного виконавця, матеріали справи не містять.

За вказаних обставин підстав вважати, що директор ТОВ «Серго» має реальну можливість виконати рішення суду, - немає, а тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Вказаного висновку не спростовують доводи апелянта про те, що 26 грудня 2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження для відома і виконання, оскільки будь-яких доказів їх направлення і вручення адресату матеріали справи не містять.

Відхиляючи посилання апелянта на те, що ТОВ «Серго» має реальну можливість виконати рішення суду, оскільки здає належне йому майно в оренду, а сам ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність через ТОВ «Гранум Груп», колегія суддів виходить з того, що матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ «Серго» будь-яких доходів.

Отже, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року є такою, що постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» за довіреністю - Зеленецької Ірини Миколаївни - відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді