Ухвала

від 12.02.2015 по справі 22/167-06-3493а/5017

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/66275/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ніка-2" на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Ніка-2" до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа: Білгород-Дністровське МБТІ Одеської області, за участю особи, яка подавала апеляційну скаргу - Закритого акціонерного товариства "Об'єднання Союз", про визнання права власності,

встановив:

У грудні 2005 року Приватне підприємство "Ніка-2" звернулась до суду з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просило: визнати за ним право власності на об'єкти нерухомості: бази відпочинку «Комунальник», - розташованої на Будацькій Косі, селища міського типу Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме: двоповерхову будівлю житлового корпусу, без мансарди, яка є не завершеною будівництвом, балансовою вартістю 321 791 грн; артезіанську свердловину, загальною вартістю 40 515 грн; зобов'язати Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію Одеської області видати ПП «Ніка-2» свідоцтво про державну реєстрацію на вказані об'єкти нерухомого майна; зобов'язати Білгород-Дністровське МБТІ Одеської області зареєструвати право власності ПП «Ніка-2» на вказані об'єкти нерухомого майна.

Постановою господарського суду Одеської області від 04 травня 2006 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції, а провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Ніка-2» до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Білгород-Дністровське МБТІ Одеської області про визнання права власності закрито.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати.

Заперечення не надійшли.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень згідно із п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору у справі є визнання права власності на майно, а тому така справа не належить до адміністративної юрисдикції, що виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції погоджується висновком суду апеляційної інстанції.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ставить питання про визнання за ним права власності та інші похідні вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Приймаючи рішення у справі, суди дали правову оцінку наявності прав власника з володіння, користування, розпорядження майном.

Утім предметом спору у справі є право власності на майно, а відтак, між сторонами існує спір про право, який не належить до адміністративної юрисдикції, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм процесуального права.

Керуючись статями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ніка-2" відхилити, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: