Постанова

від 16.02.2015 по справі 924/1638/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" лютого 2015 р. Справа № 924/1638/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р.

у справі № 924/1638/14 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Фермерського господарства "Деметра-2005"

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

про стягнення 191663,83 грн., з яких 155170 грн. основного боргу, 9959,76 грн. 3% річних, 26534,07 грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: Сковорода О.М., Комісарук В.В. - директор;

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1638/14 позов Фермерського господарства "Деметра-2005" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення 191663,83 грн., з яких 155170 грн. основного боргу, 9959,76 грн. 3% річних, 26534,07 грн. інфляційних втрат, задоволено частково. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь фермерського господарства "Деметра-2005" 155170,00 грн. основного боргу, 9959,76 грн. 3% річних, 26368,96 інфляційних втрат, 3829,98 грн. витрат на оплату судового збору. В решті позову відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 10.01.2008 р. укладено договір №1 про надання послуг, згідно умов якого позивач зобов'язався виконати, а відповідач - прийняти та оплатити роботи згідно з актами виконаних робіт на протязі 2-х банківських днів після підписання відповідного акта виконаних робіт.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України, а також Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22, та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання договору № 1 від 10.01.2008 р. позивач виконав відповідачу транспортні роботи, послуги з посіву, косіння, культивації, орання, всього на загальну суму 155170,00 грн., що підтверджено підписаним сторонами та скріпленим їхніми печатками актом здачі-приймання виконаних робіт від 11.12.2008 р. Натомість, відповідач як на підтвердження оплати наданих послуг за договором №1 від 10.01.2008 р. посилається на платіжне доручення № 151 від 30.06.2010 р. на суму 370000,00 грн. та долучені до матеріалів справи видаткові касові ордера.

В обгрунтування своїх висновків, місцевий господарський суд вказав на те, що з наявних платіжних документів вбачається, що в останніх відсутня інформація про те, за які саме конкретно послуги (за яким договором, актом виконаних робіт тощо) здійснено перерахування коштів. При цьому судом звертається увага на існування між сторонами інших договірних відносин щодо надання послуг. Окрім того, у платіжних документах не зазначено у призначенні платежу конкретних підстав здійснення розрахункових операцій, а тому у суду відсутні підстави вважати доведеним за допомогою належних та допустимих доказів того, що кошти згідно із зазначеними документами були спрямовані на оплату послуг саме за договором № 1 від 10.01.2008 р. Суд зазначив, що належних та допустимих доказів про сплату відповідачем коштів за виконані роботи саме по договору №1 від 10.01.2008 р. не подано.

З урахуванням положень ст. 625 ЦК України та перевіривши розмір заявлених позивачем до стягнення 9959,76 грн. 3% річних та інфляційних втрат в сумі 26534,07 грн., дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині щодо стягнення 3% річних в розмірі 9959,76 грн. та щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 26368,96 грн., а тому у стягненні 165,11 грн. інфляційних втрат відмовив.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення 155170,00 грн. основного боргу, 9959,76 грн. 3% річних, 26368,96 інфляційних втрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1638/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

- власником і керівником як позивача, так і відповідача була одна особа - Комісарук В.В., розрахунки по договорах № 1 від 10.01.2008р., № 2 від 28.01.2009р., № 3 від 26.01.2010р. відбувалися не у відповідності до їх умов, а на підставі вказівок останнього, що встановлено судом та не заперечується представником позивача;

- сплачені відповідачем кошти в сукупності на суму 418 000, 00 грн., не дивлячись на відсутність посилання у призначенні платежу на конкретний договір, перерахувались позивачеві за надані послуги (виконані роботи), про що зазначено в призначенні платежу кожного розрахункового документа;

- суд першої інстанції помилково встановив, що сплачені відповідачем кошти в сумі 418000грн. спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем згідно актів здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006р. на суму 286 000 грн. та від 17.04.2007р. на суму 294000 грн. та акта звірки взаєморозрахунків від 01.05.2007р., при цьому відповідачем не було надано в підтвердження оплати саме по цим актам іншого договору про надання послуг;

- будь-які відомості про існування актів здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006р. на суму 286 000, 00 грн. та від 17.04.2007р. на суму 294 000, 00 грн., та акта звірки взаєморозрахунків від 01.05.2007р. у бухгалтерському обліку відповідача відсутні;

- суд першої інстанції належним чином не з'ясував, що в усіх поданих позивачем актах звірки взаємних розрахунків не зазначено, що розрахунки проводилися саме по наданих послугах (виконаних роботах), натомість представники позивача не заперечували про наявність інших правовідносин із відповідачем;

- суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що 20.04.2011р., не зважаючи на вже існуючу заборгованість, що є предметом даного позову, позивачем було повернуто відповідачеві 12 000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №17 від 20.04.2011р;

- первинні бухгалтерські документи, подані як позивачем (акти здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006р. на суму 286 000 грн. та від 17.04.2007р. на суму 294 000грн.), так і відповідачем, не містять конкретного посилання за якими договорами, актами виконаних робіт здійснювалися розрахунки між сторонами, що, в свою чергу, виключає можливість доведення обставин по цій справі виключно на підставі первинних бухгалтерських документів;

- судом першої інстанції не було прийнято до уваги тієї обставини, що більшість первинних бухгалтерських документів підписувалися однією особою Комісаруком В.В., або між останнім та його дружиною Кувановою А.О., що, в свою чергу, викликає сумніви щодо їх правомірності.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було частково задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - Фермерського господарства "Деметра-2005" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує, зокрема, наступне:

- відповідач надав суду платіжне доручення, за якими здійснював розрахунки за виконані роботи та надані послуги згідно Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих) робіт (послуг) від 20.04.2006р. (в сумі 286 000 грн.) та 14.04.2007р. (в сумі 294000 грн.). Вказане зазначено в графі призначенні платежу та вбачається із суми оплати за платіжними дорученнями, яка значно перевищує вартість робіт (послуг) наданих за Договором №1;

- починаючи з 2007р., у СТОВ «Україна» існував борг перед ФГ «Деметра-2005» до укладення Договору №1, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків від 01.05.2007р., до складу якого ввійшла заборгованість за Актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих) робіт (послуг) від 20.04.2006р. та 14.04.2007р.;

- наданими платіжними документами СТОВ «Україна» підтвердило здійснення останнім розрахунків за виконані роботи та надані послуги згідно Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих) робіт (послуг) від 20.04.2006р. та 14.04.2007р., а не за Договором №1 від 10.01.2008р.;

- згідно з п.п. 3.1., 3.8. глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.04.2004р. №122, платіжне доручення, зокрема, має містити такий обов 'язковий реквізит як «Призначення платежу». Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу;

- відповідач існування боргу перед позивачем не визнає, проте, в підтвердження більшої сплати за надані послуги, посилається на Акти звірки взаєморозрахунків, в яких сума боргу СТОВ «Україна» перед ФГ «Деметра-2005» менша. Хоча, наявність боргу відповідачем визнавалась неодноразово вже після здійснення платежів, що підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків від 24.10.2011р. та від 01.09.2012р.;

- суд першої інстанції вірно встановив, що заборгованість по Договору №1 виникла саме на підставі Акта здачі- приймання виконаних робіт від 11.12.2008р., а Актом звірки підтверджується в цілому наявність заборгованості СТОВ «Україна» перед ФГ «Деметра-2005». Відхилення судом акта звірки взаєморозрахунків суперечило б приписам статей 32, 34, 36 ГПК України щодо визначення письмового доказу, оскільки Акт звірки взаєморозрахунків є письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для справи;

- судом першої інстанції цілком обґрунтовано відхилено клопотання відповідача щодо призначення почеркознавчої експертизи вказаного листа, оскільки результати такої експертизи не дають відповідей на питання про наявність чи відсутність розрахунків за Договором №1, в той час як це підтверджується первинними документами.

За наведених вище підстав, позивач не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

16 лютого 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - Фермерського господарства "Деметра-2005" заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Пояснила, що платіжне доручення, надане відповідачем як доказ на підтвердження факту проведення оплати за Договором № 1, не є належним доказом, оскільки фактично розрахунок здійснено за попередніми договорами, починаючи з 2005 року, та на значно більшу суму, ніж передбачено Договором № 1. Наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків, підписані сторонами, свідчать про підтвердження відповідачем наявної в останнього заборгованості. Стосовно попередніх договірних правовідносин представник пояснила, що послуги надавалися згідно актів надання - прийняття послуг. У 2011 році було змінено керівництво підприємства відповідача, нове керівництво відповідача підтвердило факт визнання заборгованості шляхом підписання відповідного акта звірки взаморозрахунків. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Директор Фермерського господарства "Деметра-2005" підтримав позицію свого представника.

Окрім того, директором та представником позивача в судовому засідання надано суду для огляду оригінали договору № 1 від 10.01.2008р., Додатків № 1 та № 2 до Договору, актів здачі - приймання виконаних робіт за договором № 1 від 10.01.2008р., а також актів здачі - приймання виконаних робіт за договором № 2 та договором № 3 (тобто за період існування попередніх договірних правовідносин), акта здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006 р., згідно з яким відповідач прийняв виконані позивачем роботи на суму 286 000 грн., акта здачі - приймання виконаних робіт від 27.04.2007 р., згідно з яким відповідач прийняв виконані позивачем роботи на суму 294 000грн., актів звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Представник відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 160-161), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 10.01.2008 р. між відповідачем та позивачем укладено договір № 1, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався виконати, а замовник прийняти та оплатити наступні господарські роботи: транспортні роботи на площі 1000 га за ціною 35 грн./год. протягом 10.01.2008 р. - 31.12.2008 р.; посів на площі 1500 га за ціною 45 грн./га протягом 01.03.2008 р. - 15.10.2008 р.; косіння на площі 1000 га за ціною 40 грн./га протягом 01.05.2008 р. - 01.09.2008 р.; культивація на площі 1300 га за ціною 55 грн./га протягом 01.03.2008 р. - 15.10.2008 р.; орання на площі 250 га за ціною 85 грн./га протягом 01.03.2008 р. - 15.11.2008 р. (далі по тексту - Договір, а.с. 10-12).

У пп. 2.1.1 договору визначено, що виконавець зобов'язався забезпечити вчасне та якісне виконання робіт, а замовник - оплатити їх згідно додатку № 2 до договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.1 Договору). При цьому розрахунок проводиться поетапно, за фактично виконані роботи, згідно актів виконаних робіт на протязі 2 банківських днів після підписання відповідного акта виконаних робіт по кожній площі (полю). При проведенні розрахунків за виконані роботи в першу чергу враховуються грошові кошти, сплачені замовником в якості попередньої оплати згідно з пп. 2.2.2, пп. 2.2.3 договору. Підставою для оплати є акт виконаних робіт (п. 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 8.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня, але не раніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

В додатку № 1 до договору сторони визначили перелік площ на території Кустівецької сільської ради Полонського району Хмельницької області для виконання робіт за договором. Так, до них віднесено поля №11 площею 89,0 га, № 4 площею 116,0 га, № 2 площею 118,0 га, №1 площею 102,0 га, № 6 площею 53,0 га, № 3 площею 76,0 га. (а.с. 13).

Також сторони склали, підписали і засвідчили печатками додаток №2 до договору, в якому передбачили умови оплати вартості робіт, а саме: вартість 1 год. транспортних робіт становить 35грн., вартість посіву 1 га - 45 грн., вартість косіння 1 га - 40 грн., вартість культивації 1 га - 55грн., вартість оранки 1 га - 85 грн. (а.с. 14).

Договір та додатки до нього підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

Позивачем на підтвердження факту виконання договірних зобов'язань за наведеним вище Договором долучено до матеріалів справи копію акта здачі-приймання виконаних робіт від 11.12.2008 р. (а.с. 25).

Згідно із вказаним актом на виконання договору № 1 від 10.01.2008 р. відповідач прийняв, а позивач здав виконані роботи загальною вартістю 155 170 грн. Сторони постановили, що роботи виконані згідно з вимогами договору належним чином і в повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають. Акт засвідчений підписами сторін та скріплений їх печатками.

Також матеріалами справи стверджується, що між сторонами існували інші договірні правовідносини на підставі укладення договору №2 від 28.01.2009 р., на виконання якого позивачем було виконано роботи відповідачу на суму 81 090 грн. згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт від 13.12.2009 р., а також договору № 3 від 26.01.2010 р., на виконання якого позивачем виконано роботи відповідачу на суму 23 385 грн. згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт від 27.07.2010 р. (а.с. 15-24, 26-27).

Відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006 р. відповідач прийняв виконані позивачем роботи на суму 286 000 грн., а згідно з актом здачі - приймання виконаних робіт від 27.04.2007 р. відповідач прийняв виконані позивачем роботи на суму 294 000грн. (а.с. 87-88).

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.05.2007 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 654 288, 52 грн. (а.с. 86).

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань, відповідачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення № 151 від 30.06.2010 р. щодо оплати наданих послуг в розмірі 370 000 грн. Окрім того, надано копії видаткових касових ордерів щодо підтвердження проведення розрахунків на користь позивача за Договором № 1 (а.с. 53, 54-57, 108-112, 114-122).

В матеріалах справи міститься копія акта звірки взаєморозрахунків від 24.10.2011р., згідно з яким станом на 24.10.2011 р. у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 314573,35 грн. Акт підписаний представниками сторін, скріплений їхніми печатками (а.с. 28).

Поряд з тим, представниками сторін підписано та скріплено печатками акти звірки взаєморозрахунків № 1 від 01.01.2012 р., № 1 від 01.05.2012 р., № 1 від 01.08.2012 р., № 2 від 01.09.2012 р., № 2 від 01.12.2012 р., в яких також відображено заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 314 236,36 грн. (а.с. 29-33).

В матеріалах справи міститься лист від 15.07.2011р., в якому відповідач повідомив позивача про відсутність коштів для здійснення розрахунків по сплаті заборгованості в сумі 314236,36 грн. за виконані роботи по договорам № 1 від 10.01.2008 р., № 2 від 28.01.2009 р., № 3 від 26.01.2010 р. і просив надати розстрочку для сплати боргу до 01.09.2012 р.

На підставі аудиторського висновку № 046 від 30.04.2014р. виявлено дебіторську заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 314236,36 грн. (а.с. 40-42).

15.10.2014 р. позивач направив відповідачу претензію № 29 про сплату заборгованості за договором №1 від 10.01.2008 р. в сумі 155170,00 грн. (а.с. 36-37).

Листом від 18.11.2014 р. №19 відповідач відхилив вимоги претензії повністю, зазначивши про відсутність заборгованості за договором № 1 від 10.01.2008 р. в сумі 155170,00 грн. у зв'язку з її сплатою (а.с. 125-126).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було встановлено вище, між сторонами виникли спірні правовідносини на підставі укладення договору про надання послуг № 1 від 10.01.2008р., за умовами якого позивач зобов'язався виконати, а відповідач - прийняти та оплатити роботи згідно з актами виконаних робіт на протязі 2-х банківських днів після підписання відповідного акта виконаних робіт.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України (Послуги. Загальні положення) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором № 1 від 10.01.2008р. в частині виконання обумовлених Договором робіт на суму 155 170 грн. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання виконаних робіт від 11.12.2008 р., що узгоджується із п. 4.2. Договору.

Натомість, відповідач не виконав договірних зобов'язань у визначеному законом та умовами договору порядку щодо проведення оплати виконаних робіт.

При цьому, платіжне доручення №151 від 30.06.2010 р. на суму 370 000 грн. не може бути прийняте на підтвердження факту виконання відповідачем зобов'язання за Договором № 1 в повному обсязі з огляду на насутпне.

Вказаним документом засвідчується той факт, що операцію щодо зарахування коштів на рахунок позивача здійснено у червні 2010 року, тобто на момент існування між сторонами договірних правовідносин не лише за договором № 1 від 10.01.2008р., але й за договором № 2 від 28.01.2009 р. та договором № 3 від 26.01.2010 р.

Окрім того, переказ коштів на рахунок отримувача (позивача) здійснено на суму, що значно перевищує суму виконаних робіт за Договором №1, яка складає 155 170 грн., тоді як фактично проведено оплату в розмірі 370 000 грн.

При цьому, з огляду на наявність в матеріалах справи копій акта здачі-приймання виконаних робіт від 13.12.2009 р., акта здачі-приймання виконаних робіт від 27.07.2010 р., акта здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006 р., згідно з яким відповідач прийняв виконані позивачем роботи на суму 286 000 грн., та акта здачі - приймання виконаних робіт від 27.04.2007р., згідно з яким відповідач прийняв виконані позивачем роботи на суму 294 000 грн., колегія суддів зважає на те, що з наведеного платіжного документа не є можливим встановити беззаперечний факт проведення оплати саме за Договором № 1 від 10.01.2008р.

В той же час, як убачається з копії зазначеного платіжного доручення, в останнньому в графі "призначення платежі" зазначено: "Зг рахунку б/н за надані послуги (виконані роботи)".

Згідно з п. п. 3.1, 3.8 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, платіжне доручення має містити, зокрема, такий обов'язковий реквізит як призначення платежу. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Усупереч наведеним нормативно-правовим приписам, платіжне доручення №151 від 30.06.2010 р. на суму 370 000 грн. не оформлене належним чином.

За наведених обставин, з урахуванням наявності договірних правовідносин між сторонами на підставі інших договорів, колегія суддів констатує, що вказане платіжне доручення №151 від 30.06.2010 р. не є належним доказом у розумінні ст. ст. 32. 33, 34 ГПК України на підтвердження факту проведення оплати саме за Договором № 1 від10.01.2008р., а не не виконання інших договірних зобов'язань.

Окрім того, підписання зі сторони відповідача актів звірки взаєморозрахунків станом на 24.10.2011р., на 01.01.2012 р., на 01.05.2012р., на 01.08.2012 р., на 01.09.2012 р., на 01.12.2012 р., за якими заборгованість відповідача перед позивачем становить 314 573,35 грн., додатково підтверджує визнання останнім заборгованості вже після проведеної, на думку скаржника (відповідача), проплати за Договором №1.

Стосовно наданих відповідачем копій видактових касових ордерів на підтвердження факту проведення розрахунків за Договором № 1 від 10.01.2008р., колегія суддів враховує наступне.

Згідно з п.3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, передбачено, що у касових ордерах зазначається підстава для їх складання.

Відповідно до п. 3.11. вказаного вище Положення, прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведений перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 зазначеного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з п. 2.2. Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

В силу дії частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

На підставі проведеного аналізу змісту наявних в матеріалах справи копій видаткових касових ордерів, колегія суддів констатує, що усуперечи наведеним вимогам закону, вказані документи не містять конкретиних даних щодо підстав проведення розрахункових операцій та відсутні відомості щодо характеру послуг, за які здійснено перерахування коштів. Окрім того, не надано довіреностей на підтвердження повноважень особи на отримання матеріальних цінностей від імені позивача. Вказане виключає наявність підстав для прийняття до уваги наведених документів в якості належних доказів на підтвердження проведення розрахунків відповідачем за Договором № 1.

Також, судова колегія зважає на те, що факт наявності заборгованості підтверджується самим відповідачем шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Так, згідно з актом звірки від 01.05.2007р. станом на 01.05.2007 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 654 288,52 грн.

Згідно актів звірки взаєморозрахунків станом на 24.10.2011р., на 01.01.2012 р., на 01.05.2012р., на 01.08.2012 р., на 01.09.2012 р., на 01.12.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 314 573,35 грн.

При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції, з урахуванням пояснень сторони у справі стосовно зміни керівництва підприємства відповідача у 2011 році, відзначає, що акти звірки взаєморозрахунків станом на 2012 рік засвідчені підписом зі сторони відповідача вже на момент існування нового керівника. Вказане підтверджує факт визнання відповідачем заборгованості перед позивачем новим керівником підприємства відповідача.

Між тим, судова колегія констатує, що факт виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем підтверджується і первинними документами, як то Договором № 1 від 10.01.2008р., Додатками № 1 та № 2 до Договору № 1 від 10.01.2008р. та наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих) робіт (послуг).

Оригінали наведених вище актів звірки взаєморозрахунків, актів здачі - приймання виконаних робіт та договорів оглянуто колегією суддів суду апеляційної інстанції в судовому засіданні.

За наведених обставин, колегія суддів констатує, що на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідачем (скаржником) не надано жодних належних доказів на підтвердження факту погашення заборгованості в розмірі 155 170 грн., яка виникла за Договором № 1 від 10.01.2008р.

З огляду на вказане, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу як таким, що узгоджуються з нормами закону та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З'ясовуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 9959,76 грн. , суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Ураховуючи встановлений та підверджений наявними в матеріалах справи доказами факт неналежного виконання боржником свого грошового зобов'язання за Договором, та з урахуванням проведеної перевірки розрахунку позивача 3 % річних, судова колегія погоджується з тим , що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 9959,76 грн. є правомірними, а тому підлягають до задоволення.

Стосовно заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 26534,07 грн. за період з вересня 2009 року по жовтень 2014 року, то судова колегія, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. та встановленого судом факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання, вважає, що нарахування позивачем інфляційних втрат є правомірним в частині нарахування 26368,96 грн., тоді як у стягненні 165,11 грн. інфляційних втрат слід відмовити, а тому суд першої інстанції дійшов цілком законного та обгрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1638/14 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1638/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - без задоволення.

2. Справу №924/1638/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.