Постанова

від 11.02.2015 по справі 907/451/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа № 907/451/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бойко С. М.

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г. Г.

при секретарі судового засідання Фіна Н.

за участю представників:

від позивача - з"явився

від відповідача - не з"явився

від ДВС Ужгородського МУЮ - не з"явився

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг"

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014 року

за скаргою вх.№02.5.1-14/13330/14 від 21.10.2014р. стягувача товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг", м. Київ

на бездіяльність міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції

у справі за № 907/451/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг", м.Київ

до відповідача приватного підприємства "НІКА АЛКО", м.Ужгород Закарпатської області

про стягнення суми 31949,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014 року скаргу стягувача товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу від 24.06.2014р. по справі №907/451/14 щодо невиконання вимог ст. ст. 25, 27, 31 Закону України "Про виконавче провадження" залишено без розгляду.

В задоволенні скарги в частині порушення вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та нездійснення жодних дій для виконання виконавчого документа відмовлено в зв'язку з тим, що дії виконавчої служби відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

В апеляційній скарзі стягувач, просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014 в справі за №907/451/14 та прийняти постанову якою задоволити скаргу стягувача, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги порушення органом ДВС вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", якими встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що в органу ДВС відсутні докази своєчасного відкриття виконавчого провадження з виконання наказу та належного надіслання стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження. З посиланням на ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає про те, що у разі ненадання боржником документального підтвердження повного виконання рішення у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків зобов'язаний розпочати примусове виконання рішення. Також вказує на порушення вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".

У відзиві на апеляційну скаргу, міський відділ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції заперечив проти апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема вказав, що 11.07.2014 р. на адресу МВ ДВС Ужгородського МРУЮ надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Закарпатської області по справі №907/451/14 від 24.06.2014 р.

16.07.2014 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 17.07.2014 р. вказану постанову разом з супровідним листом надіслано сторонам виконавчого провадження, що підтверджується реєстром рекомендованих листів, переданих органом ДВС в Головпоштамт м. Ужгорода 17.07.2014 р.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду Закарпатської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" - без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до статей 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України. У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Норми Закону України "Про виконавче провадження" визначають умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо правомірності дій державного виконавця.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки, виходячи із правових засад, закріплених у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також у ст. 124 Конституції України, обов'язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист, оскарження особою певних дій або бездіяльності органу ДВС, який безпосередньо здійснює виконання відповідного судового рішення, є невід"ємною складовою реалізації такою особою права на судовий захист.

При зверненні до суду із відповідною скаргою скаржник має вказати конкретний зміст оскаржуваної дії або бездіяльності із вказівкою на норму закону, яку вважає порушеною. Відповідна правова позиція наведена у п. 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 (із наступними змінами) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", де зокрема зазначено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Як правильно встановлено судом першої інстанції, скарга стягувача на бездіяльність міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ у прохальній частині не містить конкретних вимог щодо змісту неправомірної бездіяльності, яка оскаржується. Не наведено такі конкретні вимоги і у додаткових поясненнях скаржника (вх. 02.5.1.14/15052/14 від 25.11.14).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надає оцінку доводам скаржника щодо оскарження бездіяльності органу ДВС з огляду на наведені у мотивувальній частині скарги обставини, а саме:

- щодо порушення вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" в частині ненадання представнику стягувача можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- щодо порушення вимог ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено обов'язок державного виконавця протягом трьох робочих днів з дня надходження виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження;

- щодо порушення вимог ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення;

- щодо порушення вимог ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено порядок розсилки постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження;

- щодо нездійснення жодних дій для виконання виконавчого документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст.23 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що стягувачем (скаржником) наказ від 24.06.2014 р. по справі №907/451/14 пред'явлено до виконання згідно із заявою, який разом із оригіналом наказу надісланий до міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ 08.07.14, про що свідчить копія поштової квитанції з описом вкладення від 08.07.14 (підтвердження надіслання органу ДВС заяви про відкриття виконавчого провадження з судового наказу).

У п. 9.7 вищезгаданої постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 (із наступними змінами) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" наведено правову позицію про те, що у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. Таким чином, за спливом триденного строку з моменту пред'явлення наказу до виконання відповідної постанови органу ДВС та як стверджує стягував про неотримання даної постанови останній знав про порушення своїх прав.

Стягувач 15.10.14 р. (згідно з відбитком штампу на поштовому конверті) звернувся до господарського суду із скаргою на бездіяльність міськвідділу ДВС Ужгородського МРУЮ по виконанню наказу від 24.06.2014р. по справі №907/451/14, пред'явленого до виконання 08.07.14, тобто після спливу десятиденного строку після закінчення визначеного Законом України "Про виконавче провадження" строку для вчинення дій щодо відкриття виконавчого провадження, щодо початку примусового виконання рішення та надіслання учасникам виконавчого провадження відповідних процесуальних документів.

За змістом скарги стягувач просить поновити строк для оскарження бездіяльності міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ, посилаючись на ті мотиви, що про бездіяльність органу ДВС він дізнався 10.10.14, тобто в день, коли його представник прибув до міськвідділу ДВС Ужгородського МРУЮ для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, проте йому така можливість не була надана.

Отже, з вищевикладених обставин вбачається, що строк на оскарженні дій ДВС почав свій перебіг для скаржника протягом десятиденного строку визначеного Законом України "Про виконавче провадження" після строку для вчинення дій щодо відкриття виконавчого провадження, щодо початку примусового виконання рішення, який він пропустив без поважних причин про що правильний висновок зроблений місцевим господарським судом. Доказів, які б спростовували ці висновки апеляційним судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, судами встановлено, що скаржник звернувся із скаргою на бездіяльність міськвідідлу ДВС Ужгородського МРУЮ щодо невчинення відповідних дій згідно з вимогами ст. ст. 25, 27, 31 Закону України "Про виконавче провадження" із пропуском десятиденного строку оскарження та відсутні будь-які поважні причини такого пропуску поважними. Відтак скарга стягувача в частині оскарження бездіяльності міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ щодо порушення вимог ст. ст. 25, 27, 31 Закону України "Про виконавче провадження" правильно залишена судом першої інстанції без розгляду.

Якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Отже, стосовно вимог скаржника про визнання неправомірною бездіяльності органу ДВС у зв'язку із тим, що жодних дій для виконання виконавчого документа не вчинено, та про зобов'язання міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ виконати судовий наказ відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", то такі вимоги правильно не задоволені судом першої інстанції, оскільки спростовуються встановленими обставинами по справі. За виконавчим провадженням по виконанню цього наказу, міським відділом ДВС Ужгородського МРУЮ на підставі ст.ст. 27, 33 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 3.8-3.8.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 № 512/5, державним виконавцем 25.07.2014 р. винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою виконавчі провадження з виконання наказів господарського суду Закарпатської області по справі №907/451/14, по справі №907/341/14 та по справі № 907/155/14 об'єднано у зведене виконавче провадження. У відповідності до п. 3.8.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, та на підставі ст.ст. 33, 57 Закону України "Про виконавче провадження" 25.07.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Одночасно, в межах зведеного виконавчого провадження вчинено інші виконавчі дії, зокрема, з метою отримання інформації щодо наявності у боржника майна та коштів на банківських рахунках, надіслано запити до відповідних органів, надіслано до банківських установ платіжні вимоги для списання коштів з арештованих рахунків боржника, тощо.

Отже, вимоги за скаргою в цій частині задоволенню не підлягають. Окрім того, на час звернення стягувача із скаргою не сплив встановлений згідно з ч.2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" граничний строк проведення виконавчих дій з виконання рішення по даній справі.

При аналізі доводів щодо визнання неправомірною бездіяльності органу ДВС у зв"язку із ненаданням державним виконавцем представнику стягувача, який прибув до міськвідділу ДВС Ужгородського МРУЮ 10.10.14, можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Ст. 12 ч.1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії. Згідно з ч.2 ст.11 вказаного Закону державний виконавець забезпечує сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Згідно з п.п. 2.12 - 2.12.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/208020) нормативно встановлено порядок ознайомлення сторонами виконавчого провадження (їх представниками) з матеріалами виконавчого провадження. Зокрема, такий порядок передбачає, що сторона виконавчого провадження (її представник) може знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі ДВС у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вона бажає, за усним клопотанням до державного виконавця. За бажанням сторони виконавчого провадження (її представника) ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження в інший час виконавче провадження надається їй для ознайомлення на підставі письмової заяви, в якій зазначаються бажана дата та час ознайомлення, за резолюцією начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється в приміщенні органу ДВС та у присутності державного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження.

Стверджуючи про те, що представник стягувача 10.10.14 прибув до міськвідділу ДВС Ужгородського МРУЮ з метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 24.06.2014р. по справі №907/451/14, стягувач не надав жодного доказу звернення до органу ДВС із відповідною письмовою заявою про надання можливості ознайомитися з матеріалами відповідного виконавчого провадження.

Як вбачається із змісту Графіка особистого прийому громадян у міському відділі ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, який затверджено розпорядженням начальника міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ №11/07-02 від 06.08.2014р., для ст. державного виконавця Саліхової М.І., у провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження №45385813 стосовно боржника ТОВ "Ніка Алко", в т.ч. з виконання наказу від 24.06.2014р. по справі №907/451/14, встановлено прийомні дні і години - щосереди 09:00 - 13:00, 14:00-18:00. Таким чином, представник стягувача, прибувши до міськвідділу ДВС Ужгородського МРУЮ у п"ятницю 10.10.14, тобто у неприйомний день державного виконавця, у провадженні якого знаходиться виконання наказу по даній справі, з метою реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження мав подати відповідну письмову заяву.

Доводи скаржника про те, що встановлення прийомних днів та годин державного виконавця є незаконними та не передбачено жодним нормативним документом, спростовуються вищевикладеними приписами Інструкції з організації примусового виконання рішень, які мають нормативний характер.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги за скаргою в частині оскарження бездіяльності щодо ненадання можливості представнику стягувача ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження судом першої інстанції правомірно не задоволені.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Теліані Трейдінг" - відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014 в справі за №907/451/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 14.02.2015 р.

Головуючий- суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.