Рішення

від 17.02.2015 по справі 909/1399/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 р. Справа № 909/1399/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Союз", вул.Садова,1, с. Жовтневе, м. Херсон, Херсонська область, 73484

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, буд.29, кв. 20, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 51400 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явилися,

від відповідача:не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Союз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" заборгованості в сумі 154000 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.14 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.01.15. Ухвалами суду від 13.01.15 та 03.02.15розгляд справи відкладався.

03.02.15 на адресу суду надійшла заява від позивача про зміну позовних вимог від 28.01.15 (вх.№1487/15 від 03.02.15), в якій просив стягнути з відповідача 51400 грн.

Відповідно до п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Господарський суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Таким чином, предметом спору даної справи є стягнення 51400 грн. основного боргу.

Представники сторін в судове засідання 17.02.15 не з"явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлялись в засіданні суду 03.02.15 та ухвалою суду від 03.02.15.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.15 позовні вимоги підтримував, в їх обгрунтування посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №45 від 01.04.14 щодо повної оплати вартості наданих послуг, а саме 154000 грн.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між сторонами по справі 01.04.14 укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг №45, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов"язується за плату Замовника (відповідач) організувати виконання визначених договором послуг, пов"язаних з перевезенням вантажу по території України, а саме: яйце куряче, м"ясо, порошок яєчний, пакувальна тара (п.1.1 Договору).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, тобто дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 3.1.5. договору передбачено, що після виконання перевезення, протягом 7 днів позивач повинен повернути відповідачу, належним чином оформлену ТТН, акт виконаних робіт або наданих послуг, рахунок-фактуру, податкову накладну, оригінал заявки та інші необхідні документи.

Відповідно до п.5.3 договору, плата за надані послуги проводиться відповідачем протягом 20 банківських днів, після отримання ним повного пакету документів зазначених в п.3.1.5 договору які підтверджують факт доставки вантажу.

Транспортно - експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Згідно зі ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно - експедиційні послуги опосередковуються договором транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивач надав, а відповідач прийняв транспортні послуги по перевезенню вантажу загальною вартістю 589600 грн, доказом чого є підписані та скріплені печаткою відповідача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.35-113, 139-166).

В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення, які свідчать про виконання позивачем умов п.3.1.5 договору щодо направлення відповідачу пакету необхідних документів для оплати вартості наданих послуг (а.с.24-28).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 538200 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 51400 грн.

Слід зазначити, що актом звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.04.14-30.01.15 (а.с.167-168) відповідачем визнано заборгованість в сумі 46900 грн.

Розбіжність в сумі 4500 грн. виникла через неврахуванням відповідачем надання послуги за заявкою від 20.06.14 за маршрутом: Східне - Ювілейне, оскільки товарно-транспортна накладна №АХРХР008018 від 20.06.14 не містить печатки вантажоодержувача - ТОВ "АТБ-Маркет".

Однак, суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи долучено акт ТОВ "АТБ-Маркет" про виявлення невідповідностей від 21.06.14 (а.с.162), в якому вантажоодержувач стверджує, що товар прийнято по виправлених документах за вирахуванням одного ящика. Тобто, вищевказане свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань по тнаданню транспортних послуг з перевезенню вантажу.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 51400 грн. заборгованості за надані послуги обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Ухвалами суду від 13.01.15 та 03.02.15 суд зобов'язував відповідача: представити суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також направити копію відзиву позивачу; податкові декларації з податку на додану вартість з додатком 5 до них (розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за періоди, в яких були надані послуги; забезпечити обов'язкову явку повноважного представника в судове засідання.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, про причини їх невиконання суду не повідомив.

Отже, за невиконання вимог суду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф в розмірі 1700 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 316 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 929 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49,75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 51400 грн. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (вул. Промислова, буд.29, кв. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код 32605152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Союз" (вул.Садова,1, с. Жовтневе, м.Херсон, Херсонська область, 73484, код 38823191) - 51400 (п"ятдесят одну тисячу чотириста) грн. 00 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (вул. Промислова, буд.29, кв. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код 32605152) в доход Державного бюджету України - 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 19.02.15

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"