Постанова

від 05.02.2015 по справі 804/20574/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 р. Справа № 804/20574/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алант-Сервіс» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0002062203 від 01.12.2014 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року до участі у справі 804/20574/14 в якості свідків було залучено осіб, які на момент виникнення спірних правовідносин займали посади директорів ТОВ «Прод-Ресурс» - ОСОБА_2, ТОВ «Номекс-Про» - ОСОБА_3.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З 30.10.2014 року по 05.11.2014 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 , п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст.. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Алант-Сервіс» (далі - ТОВ «Алант-Сервіс») з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Прод - Ресурс» та ТОВ «Номекс - Про» за липень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 1430/22-03/33770121 від 12.11.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Алант-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Прод - Ресурс» та ТОВ «Номекс - Про» за липень 2014 року».

Так, у висновках зазначеного акту зафіксовано наступні порушення: перевіркою ТОВ «Алант-Сервіс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із платниками податків ТОВ «Прод - Ресурс» та ТОВ «Номекс - Про» за липень 2014 року, у зв'язку з чим встановлено порушення абз. «б» п.185.1 ст.185, абз. «а» п.198.1,п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI внаслідок чого встановлено заниження податку занижено податок на додану вартість по декларації за липень 2014 року на суму 131200 грн.

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) форми «Р» № 0002062203 від 01.12.2014 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 196800,00 грн., з яких за основним платежем 131200,0 грн. та за штрафними санкціями 65600,0 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час проведення перевірки позивача ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська отримано акт від 01.09.2014 № 2639/26-55-22-07/38649745 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Прод-Ресурс" (код ЄДРПОУ 38649745) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 року, складений фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва; акт від 11.09.2014р. №2823/26-55-22-10/39193183 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Номекс-Про» (код ЄДРПОУ 39193183) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року, складений фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до акту від 01.09.2014 № 2639/26-55-22-07/38649745 звіркою ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року з урахуванням їх виду обсягу; якості та розрахунків. За результатами звірки ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» не підтверджено задекларовані податкові зобов 'язання з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014року., а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014року. Перевіркою встановлено, що правочини, укладені ТОВ «ПРОД-РЕСУРС» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Згідно акту від 11.09.2014р. №2823/26-55-22-10/39193183 ТОВ «НОМЕКС-ПРО» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДB за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період 01.06.2014 року по 31.08.2014 року. Перевіркою встановлено, що правочини, укладені ТОВ «НОМЕКС-ПРО» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

З урахуванням викладеного ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок, що у ТОВ «Алант-Сервіс» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з придбання послуг у ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Номекс-Про».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що Позивачем ТОВ «Алант-Сервіс» (Суборендар) було складено договори піднайму (суборенди) транспортних засобів з ТОВ «Прод-Ресурс» (Орендар) та ТОВ «Номекс-Про» (Орендар) та додаткові до них угоди.

Згідно з поясненнями представника позивача обставини налагодження зв'язків з контрагентами наступні: співробітники ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Номекс-Про» в телефонному режимі зв'язалися з ТОВ «Алант- Сервіс» та запропонували свої послуги. Враховуючи, що всі умови співпраці позивача влаштовували, в подальшому були укладені договори. Місцем укладання зазначених договорів є м. Дніпропетровськ. З метою підписання договорів керівниками ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Номекс-Про» було здійснено виїзд за місцезнаходженням Позивача.

Відповідно зазначених договорів Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування в (піднайом/суборенду) на визначений строк транспортні засоби, визначені договорами та повинен повернути їх в тому ж вигляді з урахуванням нормального зносу. Предметом договорів є вантажні автомобілі та причепи, що перебувають в наймі (оренді) у орендаря з правом його передачі у піднайом на підставі договорів найму (оренди) транспортних засобів з громадянами.

На виконання умов договорів між ТОВ «Алант-Сервіс» та ТОВ «Прод-Ресурс», ТОВ «Номекс-Про» підписано акти приймання-передачі автомобілів та причепів; акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Фактична передача транспортних засобів згідно пояснень позивача відбувалась на площадці, що належить ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» та розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1. Позивач звертався з проханням надати таку площадку, а ТОВ «ВП «Агро-Союз» зі своєї сторони повідомляло про згоду надати таку площадку для здійснення приймання-передачі вантажних автомобілів та причепів.

Згідно штатного розкладу у позивача працює штат водіїв автотранспортних засобів (36 - з 26 травня 2014р., 35 - з 17 липня 2014р.).

Позивач стверджує, що ним були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Прод-Ресурс», ТОВ «Номекс-Про» та товарно- транспортні накладні, що підтверджують використання орендованих вантажних автомобілів та причепів у власній господарській діяльності ТОВ «Алант-Сервіс».

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З метою з'ясування реальності оскаржуваної господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху активів Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року до участі у справі 804/20574/14 в якості свідків було залучено осіб, які на момент виникнення спірних правовідносин займали посади директорів ТОВ «Прод-Ресурс» - ОСОБА_2, ТОВ «Номекс-Про» - ОСОБА_3 та викликано на судовий розгляд даної адміністративної справи для допиту.

Однак в судове засідання дані особи не з'явилися, усних чи письмових пояснень щодо предмету спору не надали.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт отримання товарів від ТОВ «Прод-Ресурс», ТОВ «Номекс-Про», а отже й правомірність формування податкового кредиту.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алант-Сервіс» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алант-Сервіс» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути на користь Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" (код ЄДОРПОУ 33770121) судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 3542 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Б. Ляшко