Постанова

від 12.02.2015 по справі 911/4646/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 911/4646/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Будько Т.В. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2014 р.

у справі № 911/4646/14 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вино Лівадії", м. Київ

до Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах", м. Бровари Київської обл.

про стягнення 1 144 115,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вино Лівадії" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" про стягнення 1 052 155,80 грн. основного боргу, 29 174,68 грн. пені, 31 564,67 грн. штрафу, 3 500,90 грн. 3% річних, 27 719,02 грн. інфляційних витрат, а загалом 1 144 115,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №16/2014 від 28.05.2014 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. у справі №911/46464/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вино Лівадії" 1 052 155 грн. 80 коп. основного боргу, 29 174 грн. 68 коп. пені, 31 564 грн. 67 коп. штрафу, 3 500 грн. 90 коп. 3% річних, 27 719 грн. 02 коп. інфляційних витрат, 22 882 грн. 30 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Підприємство споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач обґрунтовує правомірність оскаржуваного рішення та просить залишити його без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чино, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2014 року між Підприємством споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вино Лівадії" (постачальник) було укладено договір поставки №16/2014 (договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товари (Товар), на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 6.5. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з дня поставки товару за наявності рахунку постачальника та повного пакету документів (у тому числі з урахуванням коригування), передбаченого цим договором та законодавством. Датою оплати визначається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 31 грудня 2014 року та до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 053 753,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: №Ин-0000002, №Ин-0000003, №Ин-0000004, №Ин-0000005 від 02.06.2014 року, №Ин-0000011 від 03.06.2014 року, №Ин-0000073, №Ин-0000074, №Ин-0000075, №Ин-0000076 від 09.06.2014 року, №Ин-0000123, №Ин-0000123 від 12.06.2014 року, №Ин-0000127 від 13.06.2014 року, №Ин-0000128, №Ин-0000133, №Ин-0000129, №Ин-0000130 від 16.06.2014 року, №Ин-0000184, №Ин-0000185, №Ин-0000180, №Ин-0000181, №Ин-0000182, №Ин-0000183 від 20.06.2014 року, №Ил-0000001, №Ил-0000002, №Ил-0000003 від 01.07.2014 року, №Ил-0000109, №Ил-0000110, №Ил-0000111, №Ил-0000112 від 16.07.2014 року копії, яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач за отриманий від позивача товар на суму 1 053 753,60 грн. оплатив частково, на суму 1 597,80 грн. і має заборгованість перед останнім у сумі 1 052 155,80 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 1052155,80 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 052 155,80 грн. є обґрунтованими, і тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума інфляційних втрат та 3% річних за спірним договором складає 27 719,02 грн. та 3 500,90 грн. відповідно, які нараховано позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 27 719,02 грн. інфляційних втрат та 3 500,90 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 1.6. Додаткової угоди №1 від 28.05.2014 року, в редакції Протоколу розбіжностей до Додаткової угоди №1 від 28.05.2014 року, за порушення терміну оплати за поставлений товар, передбачений договором, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний йому сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу та штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 29 174,68 грн. пені та 31 564,67 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 29 174,68 грн. та штрафу в розмірі 31 564,67 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, а тому обгрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. у справі № 911/4646/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/4646/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв