Рішення

від 10.02.2015 по справі 910/26356/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015Справа №910/26356/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трієра»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор

Ільтур»

2) Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт»

про стягнення 6 814,72 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Горб А.А. - за дов.;

Від відповідача 1 не з'явився;

Від відповідача 2 Брагінський П.О. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 основної заборгованості в сумі 6 227,93 грн., пені в розмірі 521,27 грн. та 3% річних в сумі 65,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трієра», діючи від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур», повернув туристу грошові кошти у сумі раніше внесеної передоплати, як наслідок невиконання своїх зобов'язань Відповідачем 1. Враховуючи, що Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» за договором №353/11-Г від 21.04.2011р. про надання банківської гарантії надало гарантію за принципала, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур», за твердженнями Позивача, останнє солідарно з Відповідачем 1 зобов'язане відшкодувати вартість ненаданих послуг.

На призначені судові засідання 20.01.2015р. та 10.02.2015р. представник Відповідача 1 не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Як слідує з інформації наданої ДП «Інформаційно-ресурсний центр» місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» на теперішній час є: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 36-38, В літ. «Б».

На вказану адресу судом, у відповідності до ст.87 ГПК України було скеровано ухвали суду від 28.11.2014р. та від 20.01.2015р. з метою повідомлення вказаного учасника судового процесу про час та місце розгляду справи.

Проте, як встановлено судом, конверти з вказаними процесуальними документами суду були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою органу поштового зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати» та «вибули».

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, за встановлених обставин справи, Відповідач 1 належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» проти позову заперечило з тих підстав, що дія гарантії на правовідносини, що виникли між Відповідачем 1 та Позивачем за агентським договором №150514-03 від 15.05.2014р. не поширюється, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Трієра» не є бенефіціаром в розумінні банківської гарантії №353/11-Г, а відтак, відповідальність гаранта, яким є Банк, не настала.

Розглянувши надані учасником судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача 2, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» (Туроператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трієра» (Турагент) укладено агентський договір №150514-03, предметом якого є надання Турагентом від імені, за дорученням та за рахунок Туроператора за винагороду посередницьких послуг з реалізації туристичних послуг (туристичного продукту) Туроператора шляхом укладення договорів.

Обов'язки контрагентів було визначено у роздл.2 вказаного договору.

Так, у п.2.1.6 агентського договору №150514-03 передбачено, що Туроператор у разі неможливості виконати зобов'язання з надання туристичного обслуговування зобов'язується негайно, як тільки йому про це стане відомо, повідомити Турагента, для узгодження останнім з туристом рішення про зміну мов відповідного договору (включаючи, але не обмежуючись зміною тривалості маршруту туру, класу обслуговування, зміною вартості замовлених туристичних послуг і т.д.). Або розірвання такого договору з туристом з наступним поверненням коштів, якщо такі вже були передані туристом, в якості оплати вартості туристичного обслуговування.

Відповідно до п.10.1 зазначеного вище правочину, останній набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору та діє протягом одного року. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмову іншу сторону про розірвання договору до закінчення його строку, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік.

На виконання умов Договору, Позивачем:

- укладено договір на туристичне обслуговування №06/022014 від 18.06.2014р. з туристами Шкурко М. та Шкурко О.;

- подано заявку на бронювання туристичного продукту засобами електронного зв'язку 18.09.2014р. у відповідності до п.п.2.2.2 п.2.2 розд. 2 договору на отримання підтвердження по заявці №20419 в електронному вигляду у відповідності до п.п.2.1.3 п.2.1 розд. 2 договору та отримано рахунок-фактуру №20419 від 19.06.2014р. на сплату заявки;

- отримано готівкові кошти від туристів Шкурко М. та Шкурко О. у розмірі 6 703 грн. 18.09.2014р. відповідно до прибуткового касового ордеру від 19.06.2014р. №02;

- перераховано отримані від вказаних туристів за договором №06/02/14 від 18.06.2014р. грошові кошти у розмірі 6 703 грн. на рахунок Відповідача 1, у відповідності до п.п.2.2.6, п.2.2 розд. 5 договору, Позивачем перераховано Відповідачу 1 вартість забороньованих туристичних послуг в сумі 6666, 61 грн. за вирахуванням агентської винагороди, що підтверджується платіжним дорученням №51 від 19.06.2014р.

У п.6.4.2 Агентського договору передбачено, що Туроператор несе відповідальність за надання повного і якісного обслуговування туристів, згідно раніше обумовлених туристичних послуг та категорії обслуговування на рівні стандартів, встановлених в країні перебування. У випаду ненадання повного / часткового обслуговування по замовленому туру, Туроператор повертає повну вартість ненаданих послуг.

Як вже зазначалось, у п. 2.1.6 Агентського договору встановлено, що Туроператор у разі неможливості виконати зобов'язання з надання туристичного обслуговування зобов'язується негайно, які тільки йому про це стане відомо, повідомити Турагента, для узгодження останнім з туристом рішення про зміну мов відповідного договору (включаючи, але не обмежуючись зміною тривалості маршруту туру, класу обслуговування, зміною вартості замовлених туристичних послуг і т.д.). Або розірвання такого договору з туристом з наступним поверненням коштів, якщо такі вже були передані туристом, в якості оплати вартості туристичного обслуговування.

Тобто, за умовами укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 правочину, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трієра» діяло за дорученням та за рахунок Відповідача 1, реалізовував туристичні послуги Відповідача 1, та у разі не виконання останнім умов договору з надання туристичних послуг, зокрема, повертав кошти туристам.

25.06.2014р. Туроператор повідомив Турагента про неможливість надання туристичного обслуговування шляхом системи бронювання, засобами інтернет, що знаходиться у розпорядженні Туроператора, на сайті Туроператора, відповідно до повідомлення по заявці №20419.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трієра» 26.06.2014р., від імені та за дорученням Відповідача 1 повернуло грошові кошти у сумі раніше внесеної предоплати 6 703,00 грн. туристу, що підтверджується видатковим касовим ордером від 26.06.2014р.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, враховуючи умови укладеного агентського договору №150514-03 від 15.05.2014р., Туроператор, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» останнє зобов'язано повернути вартість ненаданих послуг.

Частина 3 ст.15 Закону України «Про туризм» визначає, що турагент для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, та які пов'язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.

З метою забезпечення прав та законних інтересів громадян - споживачів туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами (ч.1 ст.15 Закону України «Про туризм»).

Статтею 560 Цивільного кодексу України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Згідно з ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Додатком №1 від 22.04.2011р. до договору №353/11-Г від 21.04.2011р. про надання банківської гарантії визначено, що Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» виступило Гарантом за принципала, Товариство з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур», в якої фінансового забезпечення цивільної відповідальності принципала перед бенефіціаром, яким є туристи за договором на туристичне обслуговування, укладеним між бенефіціаром та принципалом.

Цією гарантією покриваються лише можливі вимоги бенефіціара щодо виконання принципалом зобов'язань відповідно до договору на туристичне обслуговування, які пов'язані з необхідністю покриття витрат бенефіціара з його повернення в місце постійного проживання (перебування), відшкодування вартості не наданих послуг, передбачених договором, і не розповсюджуються на виплати штрафних санкцій та компенсації збитків у будь-якому вигляді, а також комісійні виплати, передбачені, або не передбачені договором та додатковими угодами до нього. Зміни до положень договору вносяться з письмового дозволу гаранта.

Як зазначено у абз.4 вказаної гарантії №353/11-Г, гарант зобов'язався протягом п'яти робочих днів після отримання від бенефіціара документів, перелік яких зазначено в договорі про надання банківської гарантії, сплатити зазначену в заяві суму, яка не повинна перевищувати граничної суми гарантії. Грошові кошти, в межах граничної суми, сплачуються бенефіціару у разі порушення процесу про визнання принципала банкрутом внаслідок виникнення обставин його неплатоспроможності, відповідно до чинного законодавства України та невиконання принципалом своїх договірних зобов'язань.

Вказана гарантія набуває чинності з моменту її підписання і діє до 21 серпня 2016 року.

Як слідує з матеріалів справи, 05.08.2014р. Позивач звернувся до Відповідача 2 із зверненням №10, яким просив повернути раніше внесену предоплату в розмірі 6 227,93 грн.

У відповідь на вказане звернення, Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» листом №311/07-3954 від 18.08.2014р. відмовило у здійсненні вказаної виплати, оскільки Позивач за умовами гарантії №353/11-Г не бенефіціаром.

Як вже зазначалось, у абз.1 Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» виступило Гарантом за принципала, Товариство з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур», в якої фінансового забезпечення цивільної відповідальності принципала перед бенефіціаром, яким є туристи за договором на туристичне обслуговування, укладеним між бенефіціаром та принципалом.

Тобто, з умов вказаної гарантії вбачається, що Банк зобов'язався за договором гарантії перед бенефіціаром, тобто споживачем туристичних послуг.

Таким чином, враховуючи умови гарантії №353/11-Г та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що дія гарантії на правовідносини, що виникли між Відповідачем 1 та Позивачем не поширюється.

Частина 1 ст.565 Цивільного кодексу України визначає, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

З врахуванням вищевикладеного, за висновками суду, відсутні правові підстави для стягнення з Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» заявленої суми 6 227,93 грн.

Між тим, суд зазначає, що за умовами гарантії №353/11-Г відповідальність гаранта перед туристами за договорами на туристичне обслуговування укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» наступає за наявності наступних умов: у разі порушення процесу про визнання принципала (Відповідача 1) банкрутом внаслідок виникнення обставин його неплатоспроможності та невиконання принципалом своїх договірних зобов'язань.

Однак, доказів на підтвердження факту порушення процесу про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» банкрутом, матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи все зазначене вище, відповідальність Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» за гарантією №353/11-Г не настала, а тому, позовні вимоги заявлені до Відповідача 2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач, посилаючись на ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, заявив вимогу про стягнення пені в сумі 521,27 грн., яка нарахована за період з 27.06.2014р. по 31.10.2014.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Оскільки, між сторонами було укладено агентський договір №150514-03 від 15.05.2014р., яким не передбачено відповідальність, зокрема, Туроператора у вигляді стягнення неустойки, а відповідно до діючого законодавства пеня сплачується в розмірі, що передбачена згодою сторін, тому, вимога Позивача щодо стягнення пені в розмірі 521,27 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Як слідує з матеріалів справи, Позивач здійснив нарахування 3% річних починаючи з 26.06.2014р. по 31.10.2014р. в сумі 65,52 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наведений Позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трієра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трієра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» підлягають задоволенню частково.

Судовий збір згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 36-38, В літ. «Б», ідентифікаційний код 35530918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трієра» (50000, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд.11, прим. 44, ідентифікаційний код 32264273) основну заборгованість в сумі 6 227 (шість тисяч двісті двадцять сім) грн. 93 коп., 3% річних в сумі 65 (шістдесят п'ять) грн. 52 коп., а також судовий збір в розмірі 1 687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 25 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У задоволенні решти позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» відмовити.

У задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.02.2015р.

Суддя І.І.Борисенко