Рішення

від 10.02.2015 по справі 922/5850/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 922/5850/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Іскра" с. Велика Гомільша до Приватного підприємства "Юридична фірма "Алеф", смт. Чапаєве про визнання недійсною угоди за участю представників сторін:

від позивача - Бикова О.Ю., довіреність від 12.12.2014 року

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору б/н про спільний обробіток земельної ділянки від 03.03.2014р., укладений між Державним підприємством "Іскра" та Приватним підприємством "Юридична фірма "Алеф".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2015 року о 12:30 год.

Ухвалою суду від 21.01.2015 року, в зв'язку із неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, розгляд справи було відкладено на 10.02.2015 року об 11:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Так, 28 січня 2015 року на адресу суду повернулась ухвала про порушення провадження по справі від 18.12.2014, надіслана відповідачу, з довідкою відділення Укрпошти про повернення відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством "Іскра" (Сторона -1), в особі директора - Дармо Євгенія Андрійовича, та Приватним підприємством "Юридична фірма "Алеф" (Сторона -2), в особі заступника директора - Тамазликаря Євгена Олександровича, що діяв на підставі Довіреності, 03.03.2014 р. було укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки. Предметом цього договору згідно п.1.1. є спільна діяльність - спільно обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1523 га ріллі, вирощувати зернові культури, олійні культури, буряки, здійснювати оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, заготівлю, виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, надавати послуги у сфері сільського господарства (здійснювати інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД).

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що оспорюваний правочин фактично є договором оренди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Порядок ведення спільної діяльності регулюється главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 1130 за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Стаття 1131 обумовлює форму та умови договору про спільну діяльність.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Істотними умови для договорів такого типу, згідно ЦК України, зокрема є:

- досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;

- дотримана письмова форма договору;

- визначено вклади сторін;

- визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін;

- визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін;

- передбачено умови ведення спільних справ;

- передбачено право учасника на інформацію;

- визначено порядок відшкодування збитків та шкоди;

- визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст.ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.95р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", при укладанні договору про сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо.

Відповідно до п.64.6. ст.64 Податкового кодексу на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у підпункті 153.13.10 пункту 153.13 статті 153 або у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами).

Як вбачається з матеріалів справи, договір про спільний обробіток земельної ділянки належним чином не зареєстрований у органах ДПІ, доказів такої реєстрації учасниками судового процесу не надано і в матеріалах справи не міститься. Суду також не надано доказів виконання договору в частині зобов`язань Сторони-2 - відповідача ПП "Юридична фірма "Алеф" - із обліку ведення спільних проектів.

За змістом ст.1130,1131 ЦК України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Взаємні права та обов'язки учасників договору про спільну діяльність опосередковані необхідністю досягнення загальної цілі. Кожний учасник зобов'язань по спільної діяльності повинен виступати і як боржник, і як кредитор.

За змістом договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 03.03.2014р. фактично позивач та відповідач по спірному договору не виступають одночасно і як боржники, і як кредитори. Спірний договір не передбачає спільну діяльність, в обов'язки позивача взагалі не входить будь - яка діяльність спільно з відповідачем, яка спрямована на досягнення спільної мети.

За змістом ст.1130, 1131 ЦК для досягнення цілі своєї діяльності учасники договору про спільну діяльність здійснюють вклади або грошовими коштами, або іншим майном, або трудовою участю. Фактично, за договором б/н від 03.03.2014р. позивач для досягнення цілі спільної діяльності не здійснював вкладів ні грошовими коштами, ні іншим своїм майном (він не являється власником земельної ділянки, а лише користується земельною ділянкою), ні трудовою участю (розділ 3 договору б/н від 03.03.2014р.).

Крім того, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (частина 1 статті 1134 Цивільного кодексу України).

Таким чином, внесок сторони договору повинен належати їй на праві власності або володіння на інших підставах, ніж право власності, зокрема, на праві постійного користування земельною ділянкою (стаття 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.6.1. договору б/н від 03.03.2014р., внесок Сторони-1 - ДП «Іскра» - має становити право на використання земельних ділянок загальною площею 1523 га, які підлягатимуть обробітку згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору та повинні бути надані іншій стороні протягом 15 днів з моменту підписання цього договору (п.3.1., п.6.1.1. договору б/н від 03.03.2014р.). Водночас в п.6.2. договору б\н від 03.03.2014р. зазначено, що земельні ділянки є державною власністю.

Вказані обставини надають підстав дійти висновку, що договір про спільний обробіток земельної ділянки від 03.03.2014р. є удаваним, оскільки фактично вказаний договір є договором оренди, за яким ДП "Іскра" передає ПП "Юридична фірма "Алеф" земельну ділянку.

За змістом ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином відносини сторін за спірним правочином регулюються правилами, встановленими для договорів оренди землі.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, щомісячна орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди земельної ділянки хоча б однієї із зазначених істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди та визнання зазначеного договору недійсним.

Відповідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" вказані істотні умови договору оренди землі, а саме істотними умовами договору оренди землі являються: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В спірному договорі відсутні таки істотні умови договору :

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). В договорі не вказаний об'єкт оренди, його кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. В договорі не вказано про індексацію орендної плати, строки та порядок внесення орендної плати, її перегляд та відповідальність за її несплату;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Крім цього, сторонами порушені вимоги статей 4, 6, 17 Закону України "Про оренду землі".

З довідки щодо земельної ділянки за формою 6-зем №01-15.1/2466 від 18.11.2014р. вбачається, що форма власності спірної земельної ділянки - державна.

Згідно ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору 03.03.2014р. сторони не дотримались всіх необхідних вимог щодо його укладання, а саме ДП "Іскра" не мало права надавати в оренду земельну ділянку, щодо якої це підприємство є лише землекористувачем.

Статтею 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, на підставі п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право постійного користування та право оренди земельної ділянки. Доказів реєстрації оспорюваного договору в органах реєстраційної служби суду не надано.

В п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. зазначено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Тобто, встановлена судом відсутність в договорі істотних умов договору оренди землі, відсутність відповідного рішення про надання їх у користування означає в свою чергу невідповідність укладеного 03.03.2014р. договору вимогам Закону і, як наслідок, наявність підстав для визнання цього договору недійсним.

Суд також приймає до уваги той факт, що згідно за відомостями ЄДРПОУ керівником та підписантом ПП "Юридична фірма "Алеф" з 28.02.2014р. обліковується гр.Тамазликар Є.О., а в договорі б/н від 03.03.2014р. ця фізична особа вказана заступником директора, якому повноваження надані за довіреністю.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір б/н про спільний обробіток земельної ділянки від 03.03.2014 р., укладений між Державним підприємством "Іскра" та Приватним підприємством "Юридична фірма "Алеф".

Стягнути з приватного підприємства "Юридична фірма "Алеф" (Україна, 64020, Харківська обл., Кегичівський район, смт. Чапаєве, вулиця 50 років Жовтня, будинок 20, квартира 5, код ЄДРПОУ 35274043) на користь Державного підприємства "Іскра" (Україна, 63451, Харківська обл., Зміївський район, село Велика Гомільша, код ЄДРПОУ 00852909) судовий збір в сумі 1 218 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.02.2015 р.

Суддя С.Ч. Жельне

справа № 922/5850/14