Постанова

від 03.02.2015 по справі 808/8726/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року 14 год. 35 хв.Справа № 808/8726/14 Провадження №ДО/808/1202/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення витрат, та зобов'язання вчинити певні дії.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області (далі іменується - позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача; стягнути з відповідача суму витрат, пов'язаних з виплатою пенсії ОСОБА_1 у розмірі 1040,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі іменується - Закон України №1105-XIV) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області відмовилось відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області витрати, пов'язані з виплатою пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника - його батька - ОСОБА_2, який помер при виконанні трудових обов'язків. У зв'язку з тим, що пенсія громадянину ОСОБА_1 була виплачена Пенсійним фондом, відповідач, на думку позивача, має відшкодовувати витрати, пов'язані з її виплатою.

Ухвалою судді від 08.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 03.02.2015, не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

В судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_3 Матеріали справи містять письмові заперечення на позов (вх. №55315 від 26.12.2014), в яких, зокрема, зазначено про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті його батька ОСОБА_4 був працездатним, йому виповнилося 25 років, не був членом сім'ї потерпілого, оскільки згідно довідки КП «Служба єдиного замовника» від 27.12.2010 №3172 потерпілий ОСОБА_2 проживав однією сім'єю лише з дружиною ОСОБА_5, а тому права на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника за Законом України №1105-XIV він не має. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Керуючись приписами статей 122, 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за відсутності представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів, зміст і обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьком є ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.12.2010. Згідно лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 14.12.2010, смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок нещасного випадку у зв'язку з виробництвом.

Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 28 листопада 2010 року о 8 годині 50 хвилин на автодорозі Дніпропетровськ - Донецьк у м. Красноармійськ на вулиці Дніпропетровська з директором ТОВ «Бразес» (код ЄДРПОУ 25578728) від 20.01.2011, комісія з розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком прийшла до висновку щодо пов'язаності даного випадку з виробництвом. За вказаним нещасним випадком 20.01.2011 складено акт №1 від 20.1.2011 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Як вбачається зі змісту висновку про час настання інвалідності від 26 березня 2014 року, складеного Міжрайонною офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією міста Донецька Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи, ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з дитинства.

Факт настання інвалідності ОСОБА_1 підтверджений випискою із акта огляду МСЕК від 18 лютого 2014 року № 510403.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області від 10 квітня 2014 року №165842 ОСОБА_1 призначена пенсія по втраті годувальника.

В період з травня по жовтень 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області здійснювало виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника.

Управлінням Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області були направлені відповідачу акти щомісячної звірки понесених витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок професійного захворювання, за період з травня по жовтень 2014 року включно.

Виплачена ОСОБА_1 пенсія по втраті годувальника була включена до актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, та не прийнята до відшкодування відповідачем, що встановлено на підставі вказаних актів за травень-жовтень 2014 року, списків осіб, які не прийняті до заліку суми пенсій відділенням ВД Фонду ССНВ у м. Селидові у зв'язку з тим, що не має особових справ на обліку у відділенні та таблиць розбіжностей.

Позивач вважає відмову відповідача у прийнятті до заліку сум виплачених пенсій по втраті годувальника ОСОБА_1 протиправною, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі іменується - Закон України №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі іменується - Основи №16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ №16/98-ВР залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Згідно з пунктом 1 статті 25 Основ №16/98-ВР за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ №16/98-ВР за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України №1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до пункту «д» частини 1 статті 21 Закону України №1105-ХІV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Тобто, на відповідача покладається обов'язок виплатити пенсію по втраті годувальника, у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки пенсійне забезпечення здійснюється позивачем, то відповідач зобов'язаний відшкодувати вказану пенсію.

Частинами 1 та 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується - Закон України №1058-IV) визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України №1058-IV, непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Статтею 21 Закону України №1105-ХІV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно до статті 28 Закону України №1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно зі статтею 33 Закону України №1105-ХІV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Відповідно до статті 37 Закону України №1788-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, ОСОБА_1 не був членом сім'ї потерпілого, а тому права на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника за Законом України №1105-XIV не має, з огляду на те, що відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на час смерті його батька ОСОБА_2 був інвалідом і членом його сім'ї, а тому у відповідності до вимог Основ законодавства, яке регулює спірні правовідносини, мав право на відшкодування пенсії у зв'язку із втратою годувальника Фондом соціального страхування.

При цьому, нормами Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого 04.03.2003 постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4, зареєстрованим 16.05.2003 в Міністерстві юстиції України за №376/7697 передбачено, що у разі відсутності спору щодо сум виплат відшкодування таких витрат у даному випадку відбувається на централізованому рівні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області суми витрат пов'язаних з виплатою пенсій по втраті годувальника ОСОБА_1 за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року в розмірі 1040 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Суд також вважає, що у відповідача взагалі немає права в межах даної справи ставити під сумнів законність призначення та виплати пенсії ОСОБА_1, оскільки за змістом Закону України №1788-XII питання призначення пенсії відноситься до повноважень органів Пенсійного фонду України і ці обставини не є предметом розгляду даної справи. Доки дії органів Пенсійного фонду щодо призначення та виплати пенсій не визнані незаконними у встановленому законом порядку, діє презумпція правомірності призначення та виплати даних пенсій, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати щодо сплати розміру пенсій та витрат на їх доставку. З цих же підстав суд також не має повноважень вдаватись при розгляді справи до оцінки правомірності призначення пенсії органами ПФУ. Дослідженню при вирішенні даного спору підлягають встановлення виду соціальних послуг та виплат, які призначені та виплачені позивачем, а також сума вказаних виплат.

Чинне законодавство, у разі відмови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у включенні до актів звірки сум виплачених позивачем, передбачених статтею 37 Закону України №1788-XII, не містить такого способу захисту прав Пенсійного фонду України (в особі його управлінь) як визнання протиправними дій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відтак, позовна вимога про визнання протиправними дій Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області - є необґрунтованою.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 160, 163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області (код ЄДРПОУ 25968033, місцезнаходження: індекс 85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок №41-А) на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області (код ЄДРПОУ 23336854) суму витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по втраті годувальника ОСОБА_1, за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року в розмірі 1040 (одна тисяча сорок) грн. 00 (нуль) коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська