Рішення

від 19.02.2015 по справі 924/16/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2015 р.Справа № 924/16/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Тім", м.Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с.Грузевиця Хмельницького району

про стягнення суми 168 136,64 грн., з якої 150 023,38 грн. - основного боргу, 15 854,08 грн. - інфляційних втрат, 2 259,18 грн. - 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № ДП 0205-13 від 31.05.2013р. та 3 362,73грн. - сплаченого судового збору.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: не з'явився

Суть:

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 189 909,30 грн., з якої 149 958,46 грн. - основного боргу, 18 700,87 грн. - пені, 18 184,42 грн. - інфляційних втрат, 3 065,55 грн. - 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № ДП 0205-13 від 31.05.2013р.

Присутній в попередньому судовому засіданні представник позивача в порядку ст.22 ГПК України подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 168 136,64 грн., з якої 150 023,38 грн. - основного боргу, 15 854,08 грн. - інфляційних втрат, 2 259,18 грн. - 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № ДП 0205-13 від 31.05.2013р. та 3 362,73грн. - сплаченого судового збору, що підтверджується доданими до заяви доказами.

Дана заява про зменшення позовних вимог судом прийнята, згідно ухвали суду від 02.02.2015р.

Також, під час розгляду даної справи судом встановлено, що згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 19.01.2015р. внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 за №26730060003048137.

В адресу суду 16.02.2015р. від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі в яких представник позивача із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог наполягає на задоволенні позовних вимог та просить розгляд даної справи здійснювати без його участі за наявними в ній матеріалами.

В обгрунтування поданого пояснення, у зв'язку з тим, що в процесі розгляду справи виявилось що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач (РНОКПП НОМЕР_1) припинив діяльність 19.01.2015 року номер запису 26730060003048137 представник позивача вважає за необхідне, на підставі ст. 22 ГПК України, з метою винесення обгрунтованого та законного рішення по справі звернути увагу суду на наступне:

Уникаючи відповідальності за невиконання (неналежне) виконання зобов'язання згідно Договору відповідач вчинив дії спрямовані на припинення здійснення господарської діяльності.

Проте дії, які здійснив відповідач по справі з метою уникнути відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, - не можуть стати підставою для припинення провадження по справі, зокрема, з огляду на наступні обставини:

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно ч. 3, ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Пунктом 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак, у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Аналогічна правова позиція, щодо застосування п.4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» викладена в постановах Вищого господарського суду України № 915/699/13 від 29.10.2014 р., № 4/33-10 від 05.07.2015 р. та № 922/4374/13 від 26.02.2014 р.

Таку ж правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 07.11.2006р. у справі № 16-9/225-04-7490, де зазначено про необхідність вирішення господарським судом спору по суті й після втрати відповідачем-суб'єктом підприємницької діяльності відповідного статусу.

Між сторонами виник спір, пов'язаний з виконанням умов господарського договору, який згідно з п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України є підвідомчий господарським судам, згідно із п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 07.11.2006 у справі № 16-9/225-04-7490 після втрати фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності відповідного статусу господарському суду необхідно вирішувати спір по суті.»

Таким чином, відповідно до чинного законодавства на думку представника позивача підстав для припинення чи закриття провадження немає, оскільки ухвала про порушення провадження та призначення справи до розгляду постановлена 12.01.2015року, а запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 (РНОКГТП НОМЕР_1) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 19.01.2015 року, тобто після порушення провадження по справі.

В судові засідання від 21.01.2015р. та 02.02.2015р. відповідач за викликом не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вимог зазначених ухвал суду не виконав, доказів поважності причин неявки суду не повідомив та відзиву на позов не надав.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне:

31 травня 2013року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім», м.Київ (Продавець) та відповідачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, с.Грузевиця (Покупець) був укладений Договір купівлі- продажу № ДП 0205 - 13.

За умовами даного договору (п.1.1) Продавець (позивач) продає, а Покупець (відповідач) купує на нижчезазначених умовах товари для немовлят, далі іменовані «ТОВАР». Загальна кількість, ціни й асортимент Товару зазначені у накладних, що додаються до Товару і є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1). Кількість, асортимент і терміни постачання кожної партії Товару визначаються відповідно до прийнятого замовлення Покупця. Замовлення вважається прийнятим з моменту підтвердження Продавцем факту одержання і прийняття цього замовлення. Партія Товару вважається переданою Покупцю в момент підписання Сторонами товаросупроводжувальних документів (накладних) або передачі партії товару перевізнику (п.3.2- п.3.3).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що ціна товару зазначена у накладних на кожну партію товару, прикладених до даного Договору. Покупець оплачує поставлений Продавцем товар за ціною, яка вказана у товарно - транспортній накладній.

Згідно п. 5.2. Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця в термін не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу Продавцем.

На виконання умов Договору Продавець (позивач) здійснив поставку Покупцю (відповідачу) Товару відповідно до видаткових накладних №Рбн-0001025 від 20.06.2013р., №Рбн-0001099 від 03.07.2013р., №Рбн-0001156 від 02.08.2013р., №Рбн-0001124 від 12.08.2013р. та №Рбн-0001209 від 02.09.2013р. на загальну суму 190 084,58 грн.

Факт відвантаження Продавцем (позивачем) та отримання Покупцем (відповідачем) товару на загальну суму 190 084,58 грн. підтверджується скріпленими сторонами підписами на вище згаданих накладних.

Однак, відповідачем було здійснено часткову проплату від загальної суми 190 084,58 грн. поставленого товару в сумі 40 061,20грн., внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 150 023,38грн.

З метою досудового врегулювання спору 04.11.2014року позивач надіслав відповідачу лист з проханням протягом 7 днів з моменту її отримання перерахувати на рахунок позивача заборгованість в сумі 149 958,46 грн. (відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України). Однак, відповідач відповіді на даний лист позивачу не надав, оплати наявної заборгованості у вказаний термін не здійснив.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних віл простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, позивачем додатково нараховано відповідачу 15 854,08грн. - інфляційних нарахувань, 2 259,18грн. - 3% річних за період з 02.12.2013р. по 02.06.2014р. посилаючись на ст.625 ЦК України.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить в сумі 168 136,64 грн., з якої 150 023,38 грн. - основного боргу, 15 854,08 грн. - інфляційних втрат, 2 259,18 грн. - 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № ДП 0205-13 від 31.05.2013р. та 3 362,73грн. - сплаченого судового збору.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в сумі 168 136,64 грн. не подано.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 19.01.2015р. внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 за №26730060003048137.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно ч. 3, ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Пунктом 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак, у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Аналогічна правова позиція, щодо застосування п.4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» викладена в постановах Вищого господарського суду України № 915/699/13 від 29.10.2014 р., № 4/33-10 від 05.07.2015 р. та № 922/4374/13 від 26.02.2014 р.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства на думку суду відсутні підстави для припинення провадження по даній справі, оскільки ухвала про порушення провадження та призначення справи до розгляду постановлена 12.01.2015року, а запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 19.01.2015 року, тобто після порушення провадження по справі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язань по договору щодо оплати товару.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 150 023,38грн. основного боргу відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

А тому, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 854,08грн. - інфляційних нарахувань, 2 259,18грн. - 3% річних, що підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунками.

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд перевіривши здійснених позивачем нарахувань встановив, що нарахування річних здійснено фактично в більшому розмірі ніж належить. Обґрунтованою сумою нарахувань 3% річних являється 2231,85грн., яка і підлягає стягненню. В решті нарахувань 3% річних слід відмовити.

Таким чином, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення 168 136,64 грн., з якої 150 023,38 грн. - основного боргу, 15 854,08 грн. - інфляційних втрат, 2 259,18 грн. - 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № ДП 0205-13 від 31.05.2013р. обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково.

В нарахуванні 27,33грн. 3% річних слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Тім", ( м.Київ, пр-т. Визволителів, 3,оф.20, код: 36240764), 150 023,38 грн. (сто п"ятдесят тисяч, двадцять три гривні, 38коп.) - основного боргу, 15 854,08 грн. (п"ятнадцять тисяч, вісімсот п"яддесят чотири гривні, 08коп.) - інфляційних втрат, 2 231,85 грн.(дві тисячі, двісті тридцять одна гривня, 85коп.) - 3% річних, 3 362,73 грн. (три тисячі, триста шістдесят дві гривні, 73 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, м.Київ, пр-т. Визволителів, 3, оф.20;

3 - відповідачу, АДРЕСА_1.