Ухвала

від 21.10.2014 по справі 761/27843/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27843/14-ц

Провадження №2-з/761/309/2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Маліновська В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшов позов ОСОБА_1 (позивач) до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2014 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, в межах суми позовних вимог - 355 187, 53 грн., в тому числі на транспортний засіб марки «LAND ROVER», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши вказану заяву, перевіривши виконання позивачем вимог ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, які ставляться до заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, у межах суми позовних вимог у розмірі 355 187, 53 грн., в тому числі на транспортний засіб марки «LAND ROVER», державний номерний знак НОМЕР_1.

Разом з тим, до заяви не додано будь-яких доказів на підтвердження того, яке майно належить ОСОБА_2 на праві власності, в тому числі не надано доказів і того, що останньому належить транспортний засіб марки «LAND ROVER», державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачами вимогами.

Згідно з п.п. 1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи викладене, суддя позбавлений можливості встановити, що даний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а від так, з метою недопущення порушення прав осіб, які не беруть участь у даній справі, і яким станом на 2014 рік може належати вказаний транспортний засіб, суддя вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_2, в тому числі на автомобіль марки «LAND ROVER», державний номерний знак НОМЕР_1 на даний час є неможливим.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суддя-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: (