Рішення

від 18.02.2015 по справі 910/27926/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015Справа №910/27926/14

За позовом Приватного підприємства «Інтекс Ком»

до Приватного підприємства «САММІ»

про стягнення 25 771,03 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Деденко Д.І. - представник за довіреністю № 5 від 15.10.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 18.02.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Інтекс Ком" до Приватного підприємства "САММІ" про стягнення 25 771,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.04.2012 між сторонами було укладено договір поставки нафтопродуктів № Ц-186, на підставі якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 96 985,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0004756 від 15.10.2013. За доводами позивача, відповідач взятих зобов'язань за договором не виконав, не здійснив оплату поставленого товару, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 25 771,03 грн., з яких: 21 350,00 грн. - сума основної заборгованості за договором, 3 008,93 грн. - пеня та 1 412,10 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27926/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 04.02.2015.

У судове засідання, призначене на 04.02.2015, представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 04.02.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411405091968, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 22.12.2014.

Ухвалою суду від 04.02.2015 розгляд справи було відкладено на 18.02.15.

У судовому засіданні 18.02.2015 представник позивача просив долучити додаткові документи по справі, зокрема докази часткової оплати відповідачем основної суми заборгованості на суму 1 100,00 грн, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 18.02.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

11 квітня 2012 року між Приватним підприємством «Інтекс Ком» (надалі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством «САММІ» (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки нафтопродуктів № Ц-186 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умова, викладених у договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.2.1.1. договору постачальник зобов'язався на підставі наданої покупцем заявки передати у власність покупця товар у відповідності до умов цього договору з оформленням відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) на товар.

Відповідно до п. 2.2.2. договору покупець зобов'язався своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату товару, а також якщо це передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов'язані з перевезенням.

У п. 4.2. договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставки товару, згідно підписаних товарно-супровідних та/або накладних документів.

За доводами позивача ПП «Інтекс Ком» належним чином виконало зобов'язання за договором та поставило відповідачу товар на загальну суму 96 985,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0004756 від 15.10.2013, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печатками. Проте, відповідачем в порушення умов договору частково оплачено товар, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 21 350,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставки товару, згідно підписаних товарно-супровідних та/або накладних документів.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 96 985,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0004756 від 15.10.2013, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печатками.

Відповідачем було оплачено товар на суму 75 635,40 грн, що підтверджується довідкою обслуговуючого банку позивача про рух коштів (завірена копія якої міститься в матеріалах справи) а відтак борг становить відповідача на момент подачі позову до суду становив 21 350,00 грн (96 985,40 грн - 75 635,40 грн).

В той же час, з наявних в матеріалах справи доказів та тверджень представника позивача вбачається, що станом на момент винесення рішення відповідачем 23.01.2015 р. було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 100,00 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт погашення заборгованості в частині 1 100,00 грн у підтверджується матеріалами справи та поясненнями позивача, тому суд припиняє провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 1 100,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами, копія якої міститься в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 20 250,00 грн

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 20 250,00 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 008,93 грн, 3 % річних у розмірі 1 412,10 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5.3. договору сторони визначили, що у випадку прострочення строків оплати за товар передбачених умовами договору, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 008,93 грн та 3 % річних у розмірі 1 412,10 грн за обґрунтованими розрахунками позивача, з якими погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України та враховуючи, що відповідачем частково погашено основну суму заборгованості після порушення провадження у справі, витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 1 100,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Саммі» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, ідентифікаційний код 36556963) на користь Приватного підприємства «ІНТЕКС КОМ» (04074, м. Київ, вул.. Замковецька, буд. 5, ідентифікаційний код 33404266) основну суму боргу у розмірі 20 250 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн 00 коп.; 3 008 (три тисячі вісім) грн 93 коп.; 3 % річних у розмірі 1 412 (одну тисячу чотириста дванадцять) грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.