Рішення

від 17.02.2015 по справі 911/5428/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 911/5428/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка

товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село», Донецька обл., Артемівський р-н, с. Никифорівка

про стягнення 803,62 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село» (далі - відповідач 2), в якому просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 803,62 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 3-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 24.01.2011 р. до фізичної особи-підприємця Грищенка О.М. перейшло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село» щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, що виникло в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки № 78 від 15.04.2008 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» та товариством з обмеженою відповідальністю «Наше село». Крім того, за угодою № 7-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 24.01.2011 р. до фізичної особи-підприємця Грищенка О.М. перейшло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село» щодо сплати розміру дооцінки (збільшення) вартості товару, що виникло в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки № 78 від 15.04.2008 р. В подальшому, вищезазначене право вимоги перейшло від ФОП Грищенка О.М. до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» за угодою № 05/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 26.03.2013 р. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 05/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані від 26.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 17-06-2013 від 17.06.2013 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сплатою суми штрафу у розмірі 1000,00 грн., поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2.

Враховуючи викладене, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 умов договору № 78 від 15.04.2008 р. в частині своєчасної сплати курсової різниці, позивач на підставі п. 7.4. договору просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 803,62 грн. штрафу.

28.01.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив від 15.01.2015 р. на позовну заяву, в якому він просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі № 911/2793/13 вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет (стягнення штрафу) з тих же підстав (п. 7.4. договору).

28.01.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання від 15.01.2015 р., в якому він просить суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України визнати повністю недійсним пов'язаний з предметом спору договір поруки № 17-06-2013 від 17.06.2013 р., з огляду на те, що боржник не був повідомлений про поручителя та його місцезнаходження, що могло призвести до небажаних наслідків для відповідачів, зокрема подвійної сплати суми зобов'язання.

06.02.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення у справі (вх. № 2710/15 та вх. № 2711/15 від 06.02.2015 р.), в яких він заперечив проти тверджень відповідача 2 щодо недійсності договору поруки № 17-06-2013 від 17.06.2013 р., посилаючись на те, що чинним законодавством не встановлено обов'язку кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки. Крім того, позивач заперечив проти припинення провадження у справі та зазначив, що нарахування штрафу у справі № 911/2793/13 здійснювалося на суму вартості товару у розмірі 146565,20 грн., при цьому нарахування штрафу на дооцінку (збільшення) вартості товару у сумі 11480,36 грн. не здійснювалося, оскільки вимога про стягнення дооцінки товару була заявлена, проте ще не вирішена судом щодо законності її задоволення.

09.02.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 07-1/02 від 07.02.2015 р. про покладення на відповідачів судових витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката, в якій він просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 адвокатські витрати у сумі 400,00 грн. згідно з договором № 03-1/12-14 від 03.12.2014 р. про надання адвокатських послуг (правової допомоги).

Представник позивача в судові засідання 27.01.2015 р. та 17.02.2015 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань позивач був повідомлений належним чином, при цьому 09.02.2015 р. до господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку ст. 75 ГПК України без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача 1 в судові засідання 27.01.2015 р. та 17.02.2015 р. не з'явився, проте ще 05.01.2015 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги в частині, які стосуються ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», визнав та просив суд розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача 2 в судові засідання 27.01.2015 р. та 17.02.2015 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач 2 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 47021683 та надісланими до суду клопотанням та відзивом на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Наше село» (покупець) було укладено договір № 78 поставки сільськогосподарської техніки (договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку згідно з умовами оплати, які викладені в п. 3.3 даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях. Сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару покупцем. Покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування суми коштів, вирахуваної у відповідності до умов, що викладені в цьому пункту, на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, передбаченому п. 3.3. договору.

Пунктом 3.3. договору поставки передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату за товар в сумі 146565,21 грн. - еквівалент 18289,00 євро, наступним чином: 73282,61 грн. до 30.08.2008 р., 73282,60 грн. до 30.09.2008 р.

24.01.2011 р. між ТОВ «Технік Енерджі» (первісний кредитор) та ФОП Грищенком О.М. (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 3-ТЕ (угода № 1), відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ «Наше село» (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу), набутих первісним кредитором на підставі договору № 78 від 15.04.2008 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.2. угоди № 1 в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2011 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № 78 від 15.04.2008 р. поставки сільськогосподарської техніки.

24.01.2011 р. між ТОВ «Технік енерджі» (первісний кредитор) та ФОП Грищенком О.М. (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 7-ТЕ (угода № 2), відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ «Наше село» (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі договору № 78 від 15.04.2008 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання.

Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 12842,59 грн. (п. 2.1. угоди № 2).

26.03.2013 р. між ФОП Грищенком О.М. (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 05/03-13 (угода № 3), відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ «Наше село» (боржник) зобов'язання щодо сплати курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору № 78 від 15.04.2008 р. поставки сільськогосподарської техніки, згідно угоди № 3-ТЕ від 24.01.2011 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та угоди № 7-ТЕ від 24.01.2011 р. про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 78 від 15.04.2008 р. поставки сільськогосподарської техніки.

Відповідно до п. 1.2. угоди № 3 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.04.2013 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № 78 від 15.04.2008 р. поставки сільськогосподарської техніки.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі № 911/2793/13 за позовом ТОВ «Ніко-Тайс» до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», ТОВ «Наше село» про стягнення 29651,77 грн. встановлено факт несвоєчасного здійснення ТОВ «Наше село» остаточного (50%) розрахунку вартості поставленого за договором № 78 від 15.04.2008 р. товару (28.11.2008 р. - 20000,00 грн.; 03.12.2008 р. - 20000,00 грн. та 11.12.2008 р. - 33065,20 грн.) без врахування курсових коливань (курсової різниці).

Рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі № 911/2793/13, яке набрало законної сили, позов ТОВ «Ніко-Тайс» до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», ТОВ «Наше село» задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Наше село» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 11480,36 грн. курсової різниці, 3126,31 грн. пені, 10259,56 грн. штрафу, 390,85 грн. 3% річних; солідарно стягнуто з ТОВ «Наше село» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 3032,46 грн. інфляційних втрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 р. у справі № 911/976/14 за позовом ТОВ «Ніко-Тайс» до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», ТОВ «Наше село» про стягнення 14633,24 грн. встановлено факт повного виконання ТОВ «Наше село» 14.01.2014 р. рішення господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі № 911/2793/13.

17.06.2013 р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки № 17-06-2013, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ «Наше село» обв'язку щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору.

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми штрафу у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, чинним законодавством України не встановлено обов'язку кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

При цьому, виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору поруки № 17-06-2013 від 17.06.2013 р. на підставі п. 1 ст. 83 ГПК України з власної ініціативи, про що просить відповідач 2.

Таким чином, як встановлено господарським судом, до позивача згідно угоди № 05/03-13 від 26.03.2013 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки № 17-06-2013 від 17.06.2013 р. перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 договору № 78 від 15.04.2008 р. поставки сільськогосподарської техніки.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, станом на момент звернення позивача до суду рішення господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі № 911/2793/13 відповідачем 2 виконано, проте сплата присудженої до стягнення вказаним рішенням заборгованості зі сплати курсової різниці за договором № 78 від 15.04.2008 р. у сумі 11480,36 грн. здійснена відповідачем 2 з порушенням встановленого договором строку, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 803,62 грн. штрафу, нарахованого на прострочену заборгованість відповідача 2 у сумі 11480,36 грн.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.4. договору № 78 від 15.04.2008 р. за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 7% від вартості поставленого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення відповідачем 2 виконання зобов'язання щодо сплати курсової різниці за договором № 78 від 15.04.2008 р. у сумі 11480,36 грн., а наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, позовна вимога про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 штрафу у сумі 803,62 грн. підлягає задоволенню.

Посилання відповідача 2 в обґрунтування заперечень проти позову на те, що рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі № 911/2793/13 вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет (стягнення штрафу) з тих же підстав (п. 7.4. договору), в зв'язку з чим провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі № 911/2793/13, позивачем у вказаній справі було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача-2 10259,56 грн. штрафу, нарахованого на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 146565,20 грн. , тобто на встановлену договором № 78 від 15.04.2008 р. вартість товару без врахування курсової різниці.

Водночас, позивачем у даній справі заявлено позовну вимогу про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача-2 803,62 грн. штрафу, нарахованого на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 11480,36 грн. , тобто на присуджену до стягнення рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2013 р. у справі № 911/2793/13 суму передбаченої умовами договору № 78 від 15.04.2008 р. курсової різниці.

Таким чином, враховуючи те, що заявлена у даній справі позовна вимога про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача-2 803,62 грн. штрафу, нарахованого на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 11480,36 грн., не була предметом розгляду у справі № 911/2793/13 господарського суду Київської області, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивач просить суд солідарно стягнути із відповідача 1 та відповідача 2 адвокатські витрати у сумі 400,00 грн. на підставі договору № 03-1/12-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.12.2014 р.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 03-1/12-14 від 03.12.2014 р., акт прийому-передачі документів від 03.12.2014 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.02.2015 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р. та оригінал квитанції № 0.0.345649002.1 від 06.02.2015 р. на суму 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Пунктом 6.3. постанови № 7 від 21.02.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. (п. 6.5. постанови № 7 від 21.02.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

03.12.2014 р. між позивачем (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) був укладений договір № 03-1/12-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ «Наше село» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - далі за текстом договору «Боржники», які виникли на підставі договору № 78 від 15.04.2008 р., угоди № 05/03-13 від 26.03.2013 р. та на підставі договору поруки № 17-06-2013 від 17.06.2013 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України розміру штрафу, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання щодо договору № 78 від 15.04.2008 р., угоди № 05/03-13 від 26.03.2013 р. та на підставі договору поруки № 17-06-2013 від 17.06.2013 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором (п. 1.1. договору)

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за договором становить 400,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити в строк до 10.02.2015 р.

Розрахунки за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 3.4. договору).

06.02.2015 р. позивачем та Грищенком О.М. підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги, передбачені п. 2.1. договору № 03-1/12-14 від 03.12.2014 р., загальною вартістю 400,00 грн.

Позивач сплатив адвокату Грищенку О.М. 400,00 грн. за договором № 03-1/12-14 від 03.12.2014 р., що підтверджується квитанцією № 0.0.345649002.1 від 06.02.2015 р., яка наявна в матеріалах справи, та з якої вбачається, що одержувачем коштів є Грищенко О.М., призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору № 03-1/12-14 від 03.12.2014 р.».

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, однак, оскільки представник позивача не з'явився в жодне судове засідання, а сума оплати вказаних послуг позивачем є неспіврозмірною з ціною позову, то суд дійшов висновку, що вказані витрати підлягають солідарному стягненню з відповідачів у сумі 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та товариства з обмеженою відповідальністю «Наше село» (84531, Донецька обл., Артемівський р-н, с. Никифорівка, вул. Тімірязєва, 47А, код 31727224) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 803,62 грн. (вісімсот три грн. 62 коп.) штрафу, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору та 200,00 грн. (двісті грн. 00 коп.) витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 19.02.2015 р.