Рішення

від 17.02.2015 по справі 914/4515/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 р. cправа № 914/4515/14

за позовом приватного підприємства «Берта Плюс», м. Львів

до відповідача 1: приватного підприємства «Болеро», м. Львів

до відповідача 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 16 306,38 грн. заборгованості

cуддя Юркевич М.В.

Представники сторін:

від позивача : Антоненко В.А. - представник

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява приватного підприємства «Берта Плюс» до приватного підприємства «Болеро» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15 305,58 грн. заборгованості та про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємства «Болеро» 1000,00 грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 03.02.2015 р.

В призначене судове засідання сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, вимоги ухвали суду від 24.12.2014р. не виконали.

З метою забезпечення сторонам конституційного права на захист, подання доказів, які мають значення для справи, повного та всестороннього з'ясування всіх обставин спору, господарським судом ухвалою від 03.02.2015р. було відкладено розгляд справи на 17.02.2015р.

В судовому засіданні 17.02.2015р. представник позивача роз'яснив та підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Представники відповідачів повторно в судове засідання не з'явилися, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, причини неявки суду не повідомили. Виходячи з того, що в силу приписів ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:

25.11.2011р. між приватним підприємством «Берта Плюс» (позивачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем - 2) було укладено договір купівлі-продажу № БП9600, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар (продукти харчування) в асортименті відповідно до переданої позивачем комерційної пропозиції, а відповідач - 2 взяв на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов вказаного договору, позивачем було передано відповідачу - 2 товару на загальну вартість - 13 795,58 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи видаткові накладні:

- 02060/0005359 від 29.11.2011р. на суму 5 366,50 грн.

- 02060/0004759 від 19.09.2012р. на суму 210,88 грн.

- 02060/0004764 від 19.09.2012р. на суму 1 025,80 грн.

- 02060/0004765 від 19.09.2012р. на суму 171,02 грн.

- 02060/0005816 від 26.09.2013р. на суму 7 021,38 грн.

Відповідно до п.1.7.1 договору, покупець зобов'язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 21 календарних днів з моменту прийняття цього товару.

Як зазначає позивач, відповідачем-2, всупереч двостороннім домовленостям отриманий товар оплачено не було.

В той же час, 16.06.2014р. між приватним підприємством «Берта Плюс» (позивачем) та приватним підприємством «Болеро» (відповідачем - 1) було укладено договір поруки, за умовами якого відповідач - 1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем - 2 зобов'язань, що виникли в останнього за договором №БП9600 від 25.11.2011р. на суму 1 000,00 грн.

01.12.2014р. позивачем було вручено відповідачу - 1 вимогу, якою, згідно укладеного договору поруки, вимагав від ПП «»Болеро» погашення боргу відповідача - 2 перед позивачем в сумі 1 000,00 грн. Однак, як стверджує позивач, станом на дату розгляду спору зобов'язання відповідача - 1 за договором поруки залишились невиконаними.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12 795,58 грн. основного боргу з урахуванням 2 510,00 грн. інфляційних втрат а також про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ПП «Болеро» 1 000,00 грн. основного боргу - в судовому порядку.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. При цьому, суд виходить із наступного:

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем - 2 виникли договірні відносини на підставі договору купівлі-продажу №БП9600 від 25.11.2011р.

Господарським судом встановлено, що на виконання вимог укладеного договору позивачем було передано відповідачу товар загальною вартістю 13 795,58 грн., про що свідчать видаткові накладні.(а.с. 17-21). Накладні підписані двома сторонами та скріплені їх печатками. В той же час, відповідач - 2 своїх зобов'язань стосовно оплати за договором не виконав, внаслідок чого допустив заборгованість перед позивачем в сумі 13 795,58 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Крім того, господарський суд встановив, що 16.06.2014р. між позивачем та приватним підприємством «Болеро» (відповідачем - 1) було укладено договір поруки, за умовами якого відповідач - 1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем - 2 зобов'язань, що виникли в останнього за договором №БП9600 від 25.11.2011р. на суму 1 000,00 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи, поручитель не виконав свого обов'язку перед кредитором боржника та не погасив забезпечений порукою борг в сумі 1 000,00 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на вищенаведене, господарський суд констатує, що позивачем зібрана достатня доказова база, яка підтверджує заборгованість відповідача - 2 перед позивачем в сумі 12 795,58 грн. (за договором купівлі-продажу№БП9600 від 25.11.2011р.) та заборгованість відповідача - 1 і відповідача - 2, як солідарних боржників, в розмірі 1 000,00 грн. (за договором поруки 16.06.2014р.). Відтак, в цій частині позовних вимог позов підлягає до задоволення повністю.

В той же час, позивачем, крім суми основного боргу було нараховано відповідачу - 2 пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 2 510,80 грн.

Господарський суд, перевіривши правильність та обгрунтованість вказаного розрахунку, дійшов висновку до часткового задоволення позовних в цій частині. При цьому суд виходить з наступних мотивів:

Відповідно до ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.4.2. договору №БП9600, за порушення зобов'язань за п.1.7.1 цього договору, покупець повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За умовами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом статті 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Так, господарський суд, досліджуючи розрахунок пені за позовними вимогами виявив, що позивач, всупереч вищенаведеним нормам нараховував відповідачу пеню з порушенням шестимісячного строку нарахування встановленому ч.6 ст.232 ГК України. Крім того, процентна ставка пені, встановлена сторонами у договорі купівлі продажу (0,1 % за кожен день прострочення) перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що в свою чергу не відповідає положенням вищенаведеного закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в якому передбачено обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

З огляду на вищенаведене, судом здійснено перерахунок пені у відповідності до наведених вище законодавчих положень та встановлено, що така становить - 1 043,66 грн.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Берта Плюс» задоволити частково.

2 . Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 77509, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Берта Плюс» (адреса: 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, корп.2, код ЄДРПОУ 20857760) 12 795,58 грн. основного боргу, 1 043,66 грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 77509, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та приватного підприємства «Болеро» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Пекарська, 7, код ЄДРПОУ 30053203) на користь приватного підприємства «Берта Плюс» (адреса: 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, корп.2, код ЄДРПОУ 20857760) 1 000,00 грн. основного боргу.

4 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.02.2015р.

Суддя Юркевич М. В.