Рішення

від 11.02.2015 по справі 922/6008/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р.Справа № 922/6008/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АО Хімпром", м. Харків до Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення 19 411,84 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АО Хімпром", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (надалі - Відповідач) суму у розмірі 19 411,84 грн. (де: 19 068,00 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят вісім грн. 00 коп.) грн.- основного боргу; 258,77 (двісті п'ятдесят вісім грн. 77 коп.) грн. - втрат від інфляції грошових коштів; 85,07 (вісімдесят п'ять грн. 07 коп.) грн. - 3% річних). Також просить суд покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився. 02 лютого 2015 року надав заяву про зменшення позовних вимог, де просить суд стягнути з Відповідача 1 044,42 (тисяча сорок чотири грн. 42 коп.) грн. - втрат від інфляції грошових коштів; 121,12 (сто двадцять одну грн. 12 коп.) грн. - 3% річних, у зв'язку з тим, що Відповідачем проведено оплату по основному боргу відповідно платіжного доручення від 15.01.2015 р. з №102. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши матеріали справи та заяву Позивача про зменшення позовних вимог, суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить чинному законодавству.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, у наданому відзиві проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11 грудня 2013 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №18 (надалі Договір). Відповідно до умов якого, Позивач зобов'язався передати в обумовлені Договором строки продукцію/товар Відповідачу, а Відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму (п. 1.1.). Як зазначено в п.1.2. Договору, кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими і невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 3.2. Договору визначено базисні умови поставки узгодженої партії товару - DDP відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до Договору. Місце пункту призначення, конкретні умови і терміни поставки по кожній партії товару узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до Договору, які є невід'ємною його частиною.

Як передбачено розділом 4 Договору, ціна товару за одиницю та за позиціями вказана в специфікаціях до Договору (п.4.1.) Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача (п.4.2.). Порядок оплати узгоджено сторонами в пункті 4.3. Договору та оплата повинна бути здійснена протягом 40 календарних днів від дати поставки кожної конкретної узгодженої сторонами в Специфікації партії товару.

Позивачем та Відповідачем 26.08.2014 р. була підписана до Договору Специфікація №5, згідно якої сторони обумовили в серпні 2014 р. поставку Позивачем Відповідачу мастильно-охолоджуючої рідини "Біоль" у кількості 600,00 кг на суму 8172,00 грн. на умовах поставки DDP склад Відповідача.

Разом з підписанням Специфікації №5 Відповідачу було надано рахунок-фактуру №СФ-0000549 від 26.08.2014 р. та по видатковій накладній № РН-0000482 від 26.08.2014 р. було доставлено Відповідачу 600 (шістсот) кг мастильно-охолоджуючої рідини "Біоль" на суму 8 172.00 грн. з ПДВ. Зазначена продукція була отримана представником Відповідача Лізогуб Тетяною Василівною за довіреністю №1135 від 26.08.2014 р. Продукція була одержана Відповідачем 26.08.2014 р., про що свідчить підпис довіреної особи Відповідача на видатковій накладній. Також останньому 26.08.2014 р. була виписана податкова накладна №63 на суму 8 172.00 грн.

Позивачем та Відповідачем 07.10.2014 р. була підписана до Договору Специфікація №6, згідно якої сторони обумовили поставку Відповідачу концентрату мастильно-охолоджуючої рідини «Біоль» у кількості 400,00 кг на суму 5448,00 грн. на умовах поставки DDP склад Відповідача. Разом з підписанням Специфікації №6 Позивачем Відповідачу було надано рахунок-фактуру №СФ-0000648 від 07.10.2014 р.

По видатковій накладній № РН-0000576 від 07.10.2014 р. було доставлено Відповідачу 400 (чотириста) кг мастильно-охолоджуючої рідини «Біоль» на суму 5448.00 грн. з ПДВ. Зазначена продукція була отримана представником Відповідача Лізогуб Тетяною Василівною за довіреністю №1363 від 07.10.2014 р. Продукція була одержана Відповідачем 07.10.2014 р., про що свідчить підпис довіреної особи Відповідача на видатковій накладній.

Відповідачу 07.10.2014 р. була виписана податкова накладна №11 на суму 5448,00 грн.

Також між сторонами 23.10.2014 р. була підписана до Договору Специфікація №7, згідно якої сторони обумовили поставку Відповідачу концентрату мастильно-охолоджуючої рідини «Біоль» у кількості 400,00 кг на суму 5448,00 грн. на умовах поставки DDP склад Відповідача. Разом з підписанням Специфікації №7 Позивачем було надано рахунок-фактуру №СФ-0000688 від 23.10.2014 р. Позивачем по видатковій накладній № РН-0000611 від 23.10.2014 р. було доставлено Відповідачу

За вищенаведених обставин, оплата Відповідачем за товар повинна бути здійснена не пізніше 04.10.2014 р. (протягом 40 календарних днів від дати поставки товару). Фактично Відповідачем зазначена сума в розмірі 8172,00 грн. на день звернення до суду залишилась несплаченою.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції відбувається шляхом множення суми заборгованості на час її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості.

Позивачем нараховано індекс інфляції: з жовтня по грудень 2014 р. по Специфікації №5, що складає 610,93грн.; по Специфікацї №6 за період листопад - грудень 2014 р. складає 270,05 грн.; по Специфікацї №7 за грудень 2014 р. складає 163,44 грн.

Також Позивачем було нараховано три відсотки річних за кожен день прострочення виконання вимог договору, що складає загальну суму 121,12 грн.

Враховуючи, що Відповідачем 15 січня 2015 року платіжним дорученням №102 була сплачена сума основного боргу, Позивач, користуючись наданими йому правами, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог за сумою основного боргу та про збільшення розміру позовних вимог втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних.

Згідно призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні №102, Відповідачем за договором №18 від 11.12.13 р. було сплачено суму в розмірі 22392,00 грн. за мастильно-охолоджуючу рідину згідно "р 22 від 14.01.15" (рахунок-фактура №СФ0000022 від 14.01.2015 р. на суму 6648,00 грн., "482 від 26.08.14" (видаткова накладна №РН-0000482 на суму 8172,00 грн.), "677 від 23.10.14" (видаткова накладна №РН-0000611 на суму 5448,00 грн.), "576 від 7.70.74" (видаткова накладна №РН-0000576 на суму 5448,00 грн.). Таким чином, заявлену в позовній заяві суму основної заборгованості в розмірі 19068.00 грн. та суму за рахунком-фактурою №СФ0000022 від 14.01.2015 р. в розмірі 3324.00 грн., що становить 50% від 6648,00 грн., Відповідач сплатив 15.01.2015 р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції відбувається шляхом множення суми заборгованості на час її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 173, 174, 179, 180, 193 ГК України та ст.ст. 6, 14, 509, 510, 525 - 527, 530, 546, 548 - 552, 598, 599, 626 - 647, 649, 651 - 654, 663 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський машинобудівний завод «СВІТЛО ШАХТАРЯ» (61001, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) на користь ТОВ «АО ХІМПРОМ» (61001, м. Харків, вул. Автогенна, 12, код ЄДРПОУ 24346849) 1 044,42 (тисяча сорок чотири грн. 42 коп.) грн. - втрат від інфляції грошових коштів; 121,12 (сто двадцять одну грн. 12 коп.) грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін