ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2015 р. Справа № 917/64/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., судді Камишева Л.М., Шепітько І.І.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю прокурора - Омельченко О.С. (посв. №030961 від 22.12.2014 р.)
та представників:
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Полтавського району (вх.№867П/1-8) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 23 січня 2015 року у справі
за позовом Прокурора Полтавського району Полтавської області, м. Полтава
до 1. Полтавської районної державної адміністрації, м. Полтава;
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договорів про встановлення земельного сервітуту, зобов'язання повернути земельні ділянки
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор Полтавського району Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати недійсним розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації від 15.02.2011 р. за №193 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) площею 14,00 га, що знаходяться за межами населеного пункту на території Мачухівської сільської ради Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1"; визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 02.04.2012 р. на земельну ділянку площею 6,9867 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Мачухівської сільської ради, кадастровий №5324083200:00:001:0051, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 02.04.2012 р. за №532400004002375; визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 02.04.2012 р. на земельну ділянку площею 2,5203 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Мачухівської сільської ради, кадастровий №5324083200:00:001:0052, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 02.04.2012 р. за №532400004002377; зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути земельні ділянки загальною площею 9,507 га (кадастрові №5324083200:00:001:0051, №5324083200:00:001:0052), загальною вартістю 226 508,17 грн. до земель запасу Мачухівської сільської ради.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.01.2015 р. у справі №917/64/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позовну заяву прокурора повернуто на підставі п.5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України без розгляду.
Прокурор з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу господарського суду скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Відповідачі вимоги ухвали суду від 05.02.2015 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надали, своїх представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень.
Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.20002 р. за №75, та враховуючи 15-ти денний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановлений ст.102 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2015 р. на адресу господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява прокурора Полтавського району з додатками до неї (вх. №88/15).
Господарським судом Полтавської області повернено позовну заяву та додані до неї документи без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що господарський суд Полтавської області посилається на те, що, по-перше: в позовній заяві об'єднано декілька самостійних вимог немайнового характеру (оцінка акту (розпорядження) органу виконавчої влади на предмет відповідності чинному законодавству - перша частина вимог; визнання 2-х договорів недійсними - друга та третя частина вимог; спонукання вчинення дій - третя вимога), з різною підставою виникнення та до різних відповідачів.
По-друге:
а) вимога про повернення земельної ділянки є похідною від перших 3-ох та заявлена передчасно, оскільки оспорюваним розпорядженням надано дозвіл на виготовлення (розробку) техдокументації з землекористування, а спірними правочинами закріплено взаємовідносини контрагентів-відповідачів щодо способу землекористування (при цьому договір не містить посилань, що підставою для його укладення слугувало саме розпорядження №193);
б) вибраний спосіб захисту в господарському суді в частині вимог зобов'язати певну особу вчинити дію не відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України та ставить під сумнів щодо реальності виконання рішення суду в цій частині;
в) вимога в третій частині сформульована на користь Мачухівської сільської ради, тоді як остання не є фігурантом (стороною) в даному спорі;
г) за земельним законодавством спосіб повернення земельної ділянки повинен відповідати способу її надання в користування.
Зазначені висновки господарського суду на думку колегії суддів не відповідають фактичним обставинам, які були встановлені під час розгляду апеляційної скарги, та матеріалами справи.
У відповідності до приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Згідно до пункту 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому, останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Виходячи з того, що під вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, позивач наділений правом об'єднання в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.
Враховуючи той факт, що підстава позову являє собою фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, безпосередні вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
За таких обставин, колегія суддів наголошує, що діючим господарським процесуальним законодавством передбачено можливість об'єднання позовних вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, усі три вимоги прокурора є взаємопов'язаними між собою виходячи з підстав виникнення - встановлення правомірності передання в користування земельних ділянок (на праві земельного сервітуту) площею 6,9867 га та 2,5203 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходиться на території Мачухівської сільської ради; наявністю одних і тих самих сторін спору, підтверджуються одними й тими ж самими доказами.
Оскільки договори земельного сервітуту укладаються на виконання розпорядження органу виконавчої влади, то без скасування таких розпоряджень у встановленому законом порядку, відсутні правові підстави для звільнення та повернення вищезазначених земельних ділянок на користь територіальної громади.
В той же час, скасування одного лише розпорядження не поновить повністю порушені інтереси держави, тому роз'єднання позовних вимог про визнання недійсним розпорядження, договору та повернення земельної ділянки неможливо розглядати в окремих провадженнях.
Проаналізувавши правову природу взаємовідносин сторін, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість об'єднання позовних вимог прокурора в одне провадження, оскільки вимоги прокурора мають однорідний характер, ті самі підстави виникнення; правовідносини, які склались між сторонами у справі випливають з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги прокурора.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає безпідставним повернення позовної заяви прокурора з підстав визначених п. 5 ч 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал, зокрема, про відмову у прийнятті позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при винесені ухвали від 23.01.2015 р. у справі №917/64/15 господарським судом Полтавської області було порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала скасуванню, а справа направленню для розгляду до господарського суду Полтавської області.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Полтавського району задовольнити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.01.2015 р. у справі №917/64/15 скасувати.
Справу №917/64/15 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Повна постанова складена 19.02.2015 р.
Головуючий суддя Івакіна В.О.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Шепітько І.І.
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2015 |
Оприлюднено | 20.02.2015 |
Номер документу | 42782009 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Івакіна В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні