Постанова

від 18.02.2015 по справі 806/5732/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Житомир справа № 806/5732/14

час прийняття: 13 год. 00 хв. категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

за участі секретаря Слісарчука Б.Я.,

за участі представника позивача Миколенка Р.Л.,

за участі представника відповідача Велидчука О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія" до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про скасування постанов,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції від 03 грудня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та від 09 грудня 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по ВП 45577835. В обґрунтування позову зазначає, що у зв'язку з неотриманням на адресу товариства постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2014 року щодо стягнення із позивача судового збору в розмірі 64380,00 грн., підприємство було позбавлене можливості самостійного виконати Наказ № 3/5007/1350/12, виданий Господарським судом Житомирської області 23 жовтня 2014 року, у визначений законодавством строк. А тому вважає, що винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є протиправними та такими, що суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, з підстав викладених в позові. Додатково пояснив, що товариство зареєстроване та знаходиться за адресою: 13354, Житомирська область, Бердичівський район, с. Великі Гадомці, тоді як постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП 45577835) від 25 листопада 2014 року була направлена на зовсім іншу адресу, у зв'язку з чим підприємство було позбавлено можливості своєчасно виконати рішення суду в наданий для добровільного виконання строк.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що на підставі наказу № 3/5007/1350/12, виданого Господарським судом Житомирської області 23 жовтня 2014 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бердичівського міського управління юстиції Наумчук В.П. 25 листопада 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45577835 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія" судового збору в сумі 64380,00 грн. та встановлено строк для добровільного виконання до 02 грудня 2014 року (а.с. 6).

За приписами ч.1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1. ст.11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2. ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом

Приписами частини 1.ст. 31 Закону встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналогічна правова позиція викладена в підпункті 3.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Мінюст від 15.12.1999 № 74/5 (далі - Інструкція), встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ

Як видно зі змісту супровідного листа щодо направлення постанови державного виконавця від 25 листопада 2014 року для виконання та для відома, зазначена постанова була направлена на адресу: площа Соборна, 23, м. Бердичів (а.с.40) та адресатом отримана була лише 23.12.2014 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про повернення поштового відправлення на адресу відправника (а.с. 41).

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ "Українська каолінова компанія" (ідентифікаційний код 22058282) зареєстроване за адресою: 13354, Житомирська область, Бердичівський район, с. Великі Гадомці.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2014 року позивач отримав лише 18 грудня 2014 року в приміщенні виконавчої служби. Про наявність зазначеного документу йому стало відомо після накладення відповідачем арешту на рахунки підприємства, а саме 17 грудня 2014 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції було порушено вимоги Закону в частині невиконання належним чином обов'язку довести до відома боржника про відкриття виконавчого провадження у встановлений законодавством строк, а тому останній був позбавлений можливості виконати її у добровільному порядку в строк, що визначений в ній, тобто до 7 днів.

Як встановлено в судовому засіданні, товариство, у зв'язку з неотриманням на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2014 року, звернулося до Начальника відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції з заявою від 17 грудня 2014 року вих. 62-14УКК про відкладення провадження виконавчих дій (а.с. 8).

Однак, у задоволенні даної заяви підприємству було відмовлено, так як боржник відповідно до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано рекомендованим листом на адресу, що зазначена у виконавчому документі (а.с. 9).

Разом з тим, зміст зазначеного листа суперечить вимогам Підпунктом 4.1.1. Інструкції, яким встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Отже, всупереч вказаній правовій нормі державний виконавець, починаючи виконувати рішення, не пересвідчився, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, що унеможливило її виконання у визначені в ній терміни та призвело до порушення прав позивача.

Приписами ч. 1 ст. 28 Закону, встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (ч.ч.1,5 ст. 41 Закону).

Однак, відповідач всупереч вказаних правових норм, виніс оскаржувані постанови від 03 грудня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 6438,00 грн. та від 09 грудня 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по спірному виконавчому провадженню № 45577835.

Частиною 6 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду, від 21.05.2012, № 5 визначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що при винесенні постанов про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн., стягнення виконавчого збору в сумі 64380,00 грн. та відкриття виконавчого провадження № 45577835 відповідачем було порушено ряд вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Мінюсту від 15.12.1999 № 74/5, що призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості винесення спірних постанов, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 186, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції від 03 грудня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та від 09 грудня 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по ВП 45577835.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 19 лютого 2015 р.